WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методика складання і аудит фінансової звітності - Реферат

Методика складання і аудит фінансової звітності - Реферат

наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).
За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.
Приклад
Припустимо, що підприємство має у активі балансу лише основні засоби, які відображаються за залишковою вартістю (10 000 грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (100 000 грн.) та зносом (90 000 грн.), і запаси, відображені за історичною собівартістю (2 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 12 тис. грн. У випадку припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за ринковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи та розрахуватися із боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилась 20 000 грн., а запасів - 3 000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 23 000 грн.
Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у випадку припинення діяльності - це вводити в оману користувачів фінансової звітності, в першу чергу кредиторів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.
В Україні, як відомо, правила підготовки звітності однакові для усіх підприємств. Такий підхід був доцільним за умов державної власності. В умовах ринкової економіки його застосування економічно необгрунтоване.
Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П(С)БО 1 звітний період для складання річної фінансової звітності складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців (рис. 2.3).
Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.
Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівартості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його доставку та монтаж.
Слід зауважити також на відмінностях у складі фактичної собівартості, яка зараз застосовується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П(С)БО 1.
Розглянемо їх на прикладі собівартості готової продукції (рис. 2.4.)
Рис. 2.3. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.
Фактична
Прямі витрати
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Історична собівартість
Прямі витрати
Виробничі накладні витрати
Рис. 2.4. Узагальнене порівняння складу фактичної та історичної собівартості готової продукції
Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництв, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.
До собівартості придбаних активів включатимуться:
- ціна придбання;
- податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
- витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
- витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації) та
- нші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів. Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.
Приклад
Підприємство придбало основні засоби за ціною 20 000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн.. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються постачальником і становлять 1 000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відображені за сумою 20000-100+1 000 =20900 (грн.)
Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'я-зання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.
П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.
Приклади
1. Якщо ми відвантажили покупцеві продукцію і відобразили дохід у сумі 5 тис. грн. внаслідок цієї операції, то одночасно необхідно визнати витрати, які були пов'язані з отриманням цього доходу, тобто собівартість відвантаженої продукції, наприклад, 3 тис. грн. Якщо ж підприємство отримало від замовника аванс у сумі 6 тис. грн. (за продукцію ціною 20 грн. за од., собівартість якої 18 грн. за од.), а відвантажило у звітному періоділише 250 од., то воно повинне відобразити у звіті про фінансові результати дохід 5 тис. грн. (20 грн./од. х 250 од.) і собівартість 4.5 тис. грн. (18 грн./од. х 250 од.). Залишок отриманого авансу (1 тис. грн.) буде відображений у балансі у складі зобов'язань, а залишок невідвантаженої продукції - 900 гри. (18 грн./од. х 50 од.) - у складі запасів.
2. Підприємство виробляє продукцію та реалізує Ті через посередників (дистриб'ютерів, дилерів або інших).
Дохід від такої реалізації звичайно визнається після передачі ризиків та винагород від володіння. Але у цьому випадку реалізація визнається підприємством, коли посередник продає цю продукцію третій стороні, тобто дата реалізації продукції не буде співпадати з датою її відвантаження посередникові.
Щоб бути достовірною, інформація уфінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом,
Loading...

 
 

Цікаве