WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Фінансовий облік оборотніх активів - Курсова робота

Фінансовий облік оборотніх активів - Курсова робота

Товари - це вартість товарів, придбаних підприємствами для наступного продажу. Товари це продукти праці, вироблені й призначені для продажу. Будь-який товар має дві властивості – споживчу вартість і вартість.

Споживча вартість – здатність речі задовольняти яку-небудь людську потребу і здатність обмінюватися на інші речі. Одні речі задовольняють людські потреби безпосередньо, як предмети споживання, інші, непрямі, - як засоби виробництва [15, 17].

Під товаром у широкому значенні розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку. Товаром можуть бути продукти як фізичної, так і розумової праці, результат послуг, сама здатність до праці, земля та її надра – все, що має споживчу та продажну вартість і може обмінюватись на інший товар (гроші) власником цієї споживчої вартості.

В вузькому значенні під товаром розуміють продукт праці, що призначений для обміну.

Взаємозамінні товари – група товарів, які подібні за функціональним призначенням, використанням, якісними і технічними характеристиками, ціною та іншими параметрами таким чином, що покупець дійсно замінює або готовий замінити їх в процесі спохивання (в тому числі й виробничого).

Векселі одержані - це забезпечена заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), іші активи, виконані роботи та надані послуги.

Вексель – це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму впродовж визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певну суму грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [15, 446].

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. До підсумку Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками – це заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами – сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів – сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті та інших, що підлягають надходженню.

Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків – сума заборгованості пов'язаних сторін і дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Інша поточна дебіторська заборгованість - це заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [14, 456].

Поточна дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги може бути забезпечена векселем.

Дебіторська заборгованість, забезпечена векселями – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселем.

Поточні фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Фінансові інвестиції – активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Грошові кошти та їх еквіваленти - це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валюті. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключити зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

Інші оборотні активи - це суми оборотних активів, які не можуть бути включені до інших статей оборотних активів.

  1. Визнання, класифікація та оцінка оборотних активів у обліку та звітності

З метою ефективного управління оборотними активами запропоновано класифікувати оборотні активи за видами, ступенем ліквідності, фінансового ризику, джерелами формування, характером участі в операційному процесі, кругообігом, правом власності, принципом нормування.

Проте на ЗАТ "Рівне-Борошно" є такі елементи оборотних активів, як: виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги: чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, інша поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті, інші оборотні активи.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [10].

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, на ЗАТ "Рівне-Борошно" виділяють такі групи: сировина і матеріали, паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.

До сировини й матеріалів відносяться предмети праці, з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

До сировини на ЗАТ "Рівне-Борошно" відносяться: жито, ячмінь, кукурудза, пшениця.

Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

До групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливістю використання окремо виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (на ЗАТ "Рівне-Борошно": А-76, А-80, ДП, газ зріджений) і господарське (на опалення приміщення).

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (на ЗАТ "Рівне-Борошно" - мішки поліпропіленові).

Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання (на ЗАТ "Рівне-Борошно": пас А 2360, пас А-900, пас (А) 180).

Незавершене виробництво виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. На ЗАТ "Рівне-Борошно" незавершеного виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 "Лінія житнього помолу", і в дебет списуються всі витрати, відбувається закриття рахунку за місяць на собівартість випущеної продукції.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власника.

Витрати виробництва класифікуються на: прямі і загально-виробничі.

Прямі – ті, що можуть бути віднесені безпосередньо до виробничих витрат.

Загально-виробничі – витрати, які не можуть бути віднесені до певного виду витрат економічно можливим шляхом.

Прямі витрати поділяються за видами:

  • прямі матеріальні витрати (вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

  • прямі витрати на оплату праці (оплата праці робітників за виробництво продукції, надання послуг);

  • інші прямі витрати (внески на пенсійне страхування (33,2%), соціальне страхування (1,5%), страхування на випадок безробіття (1,3%), страхування від нещасних випадків).

Загально-виробничі витрати:

  • витрати на управління виробництвом (оплата праці персоналу управління виробничими підрозділами підрозділами, оплата службових відряджень даного персоналу);

  • амортизація основних засобів загально-виробничого призначення;

  • амортизація нематеріальних активів виробничого призначення;

  • витрати на утримання, експлуатацію, ремонт основних засобів загально-виробничого призначення;

  • витрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень;

  • витрати на охорону праці та техніки безпеки;

  • інші.

Loading...

 
 

Цікаве