WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів - Курсова робота

Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів - Курсова робота

Для раціональної організації бухгалтерського обліку основних засобів і нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух основних засобів, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об'єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.[16]

В СК "Авангард" класифікація побудована за ознаками функціонального призначення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 року № 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації, віднесення амортизаційних відрахувань до витрат виробництва (обігу)" і поділяється на наступні групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромагнітні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно - обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, які не ввійшли до групи 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини та обладнання, робочі та продуктивні тварини, а також багаторічні насадження.

Бухгалтерія підприємства визначає належність основних засобів до тієї чи іншої облікової групи за даними паспортів, інструкцій, описів та іншої технічної документації чи відповідно до висновків спеціалістів і керівників функціональних служб.

Бухгалтерський облік має забезпечувати інформацію для складання статистичної звітності в межах зазначених груп основних засобів.

Згідно класифікації, основні засоби підприємства поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби прямо або не прямо приймають участь в процесі виробництва, невиробничі основні засоби такої участі не приймають, вони обслуговують культурно - побутові і інші потреби підприємства.

Виробничі основні фонди, в свою чергу, поділяються на виробничі основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

В галузі промисловості виділяють виробничі основні засоби, які відносяться до основної продукції засоби загального призначення.

До невиробничих основних засобів відносяться основні засоби, які використовуються в громадському харчуванні і торгівлі, в житлово - комунальному господарстві, в сфері побутового обслуговування.

За використанням розрізняють: діючі основні засоби і недіючі (які перебувають у запасі, консервації). У складі недіючих основних засобів не враховують устаткування, призначеного для встановлення. Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва і його обслуговуванні. Такий поділ основних засобів в обліку зумовлений насамперед потребою обчислювати амортизацію. Якщо на діючі основні засоби її нараховують на повне відновлення, то на засоби, що перебувають на консервації, амортизацію не нараховують.

За речовим складом основні засоби поділяються на інвентарні і неінвентарні. Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти і підрахувати в натурі (будівлі, споруди, машини), а неінвентарні - не мають речового змісту і являють собою витрати на земельні, водні та лісові угіддя (крім споруд), що здійснюються за рахунок капітальних вкладень.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має встановлення єдиних принципів їх оцінки. Єдність оцінки забезпечує порівнянність показників однорідних засобів різних галузей народного підприємства, а також узагальнення їх у масштабі всього народного підприємства. Вартісна оцінка основних засобів дає змогу визначити її обсяг, галузеву структуру, величину амортизації, зносу, планування відтворення їх.

Згідно з Положенням про бухгалтерські звіти і баланси в СК "Авангард" основні засоби обліковуються протягом усього часу їх експлуатації за первинною вартістю з відокремленим обліком суми їх зносу.

У первинній вартості основних засобів враховують вартість їх придбання чи будівництва, доставки і відновлення. За цією вартістю обліковують основні засоби на балансі підприємства до повного зносу, ліквідації або продажу їх.

Первинна вартість основних засобів може змінитись, якщо при їх оприбуткуванні допущено помилки в початковій оцінці, під час проведення переоцінки, при реконструкції або частковій ліквідації об'єкта.

Різниця між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу - це залишкова вартість, тобто вартість, іще не перенесена засобами на вироблену продукцію.

В господарстві крім первинної і залишкової вартості визначають, також, відновлювальну (переоцінену) вартість основних засобів.

Під відновлювальною вартістю розуміють вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах. Методи визначення відновлювальної вартості різноманітні і залежать від виду основних засобів.

Виробництво однакових основних засобів у минулому і в даний поточний період характеризується різним рівнем витрат. Це пов'язано з рівнем цін на промислову продукцію, цін і тарифів на будівництво. Тому виникає потреба оцінювати основні засоби, побудовані в минулому, за вартістю сучасного виробництва. Підприємство визначає відновлювальну вартість періодично під час переоцінки основних засобів.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу основних засобів на ту саму дату.У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображення різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.[2]

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Справедлива вартість - це сума, за якою можуть бути здійснені обмін активу або оплата забов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

В зв'язку з нестійким положенням цін до 1998 року щорічно проводилась в господарстві індексація балансової вартості основних фондів. Порядок індексації регламентувався постановами Кабміну України. При цьому використовувались коефіцієнти пониження зношення основних фондів. Методика бухгалтерського обліку індексації детально описувалась у відповідних наказах Мінфіну, Мінстату, Мінекономіки і особливих проблем у бухгалтерів не виникало.

Тепер індексації підлягають вартість об'єкта основних засобів і його знос, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від справедливої вартості. Для основних засобів П(С)БО № 19 конкретизовано порядок визначення справедливої вартості.

Об'єкт визначення справедливої вартості

Визначення справедливої вартості

Земля

Ринкова вартість

Будівлі

Ринкова вартість

Машини

Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Устаткування

Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Інші основні засоби

Зідновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки

Loading...

 
 

Цікаве