WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів - Курсова робота

Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів - Курсова робота

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.[22]

В умовах планово-розподільної системи збуту продукції забезпечення агропідприємств матеріально-технічними засобами, а також формування цін, встановлення рівня оплати праці і багато інших питань вирішувались державою централізованим шляхом і не було необхідності їх розгляду на обласному, районному чи господарському рівнях. Пріоритет надавався розв'язанню технологічних і технічних проблем агропромислового комплексу. З переходом на ринкові відносини становище змінилось. Виникло безліч організаційно-економічних проблем, пов'язаних з формуванням ринку, його інфраструктури, економічного механізму господарювання, товарно-грошових, земельних відносин тощо.

В господарстві склалась багатоукладність. У цих умовах для кожної форми господарювання повинна бути визначена своя внутрішньогосподарська система і свій економічний механізм господарювання. Особливо це важливо для фермерських господарств, які все ще знаходяться у стадії становлення. Необхідна чітка організація економічних взаємовідносин між виробниками і споживачами, між підприємствами і державою. Разом з тим не можна вважати удосконаленою чинну систему цін і ціноутворення. Низькі закупівельні ціни, особливо на тваринницьку продукцію, а також диспаритет цін на промислову продукцію є основною причиною кризи в агропромисловому комплексі. Ці проблеми, а також проблеми оподаткування і фінансування потребують свого вирішення.

Економічна ситуація в господарстві характеризується перш за все тим, що через обмеженість платоспроможності населення, значний монополізм у суміжних галузях, і особливо в переробній промисловості та торгівлі, а також великий обсяг імпорту виробники не можуть підвищувати ціни на свою продукцію відповідно до збільшення витраті на виробництво. Це є однією з головних причин зменшення виробництва практично в усіх господарчих галузях.[49]

Економічне стимулювання раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".[21] Але практика підтверджує, що вимоги цього закону і інших законів та законодавчих актів про економічне стимулювання залишаються лише декларацією. Хоча на думку зарубіжних спеціалістів у найближчий час ми станемо свідками початку всесвітнього повороту до виробництва продукції без пестицидів, гербіцидів 1 мінеральних добрив. Споживачі надають перевагу екологічно чистій продукції, незважаючи на її більш високу ціну.[20]

Для стимулювання товаровиробників при виробництві екологічно чистої продукції пропоную економічний механізм, який складається з трьох основних блоків:

1) економічні важелі і стимули, які сприяють зацікавленості у виробництві екологічно чистої продукції;

2) економічні санкції, які застосовуються до забруднювачів навколишнього середовища;

3) організаційно-правові заходи, які забезпечують ефективність застосування окремих елементів економічного механізму.

До першого блоку економічного механізму входять такі елементи:

- пільгове оподаткування;

- пільгове кредитування;

- підвищення закупівельної ціни;

- централізовані капітальні вкладення;

- пільгові ціни на послуги і засоби виробництва;

- державне страхування.

До другого блоку належать такі елементи:

- зниження цін на екологічно забруднену продукцію;

- система штрафів;

- підвищення плати за землю.

До третього блоку входять такі елементи:

- стандарти на продукцію;

- контроль якості;

- інформаційне забезпечення;

- екологічний моніторинг.

Запропонований економічний механізм забезпечує пріоритетність інтересів споживача, а не отримання товаровиробником прибутку будь-якими засобами. Для товаровиробника агропромислового комплексу головним орієнтиром повинна стати зацікавленість окремого споживача і суспільства в цілому в збільшенні виробництва екологічно чистої продукції. Одним із основних інструментів здійснення цього положення в ринковій економіці є ціни. У наш час існує 30-відсоткова доплата до заготівельних цін на окремі види продукції, вирощеної без застосування отрутохімікатів і призначеної для виробництва дитячого і дієтичного харчування. Проте значної стимулюючої дії зазначена норма не має через такі причини:

- доплата до ціни поширюється на досить обмежений асортимент продукції;

- коло споживачів даної продукції обмежене;

- екологічно чисту продукцію підприємства виробляють, як правило, на умовах цільових договорів або держзамовлення.

З метою заохочення товаровиробників до виробництва чистої продукції необхідно:

- підвищити розмір доплати до 50%;

- поширити цю доплату на всю вироблену екологічно чисту продукцію;

- запропонувати екологічно, чисту продукцію всьому ринку, а не окремим його секторам.

Застосування цього підходу дозволяє товаровиробникам при відмові від застосування засобів хімізації, навіть у випадках отримання меншої кількості, але екологічно чистої продукції, мати пільги по земельному податку.

Такий підхід стимулює товаровиробників, застосовувати екологічно чисті технології, направляти кошти на оздоровлення навколишнього середовища.

Подолання кризової ситуації в виробництві неможливе без проведення політики державної підтримки державного сектора економіки. При вирішенні цієї проблеми не можнане враховувати багаторічного досвіду з підтримки товаровиробників в економічно розвинених країнах. Тут виробництво розглядають як стратегічну галузь, і її підтримку проводять за рахунок бюджетних коштів. У Західній Європі, наприклад, фермер за рахунок ринкових цін отримує тільки частину прибутку, а решту доплачує держава. Так, в Австрії рівень державної підтримки сільського підприємства до вартості продукції складає 44%, у Фінляндії - 72%, у Швеції – 47%, у Швейцарії - 76%, в Канаді - 35%, в Японії - 72%, в США - від 27 до40% (залежно від урожайності). Федеральні органи США протягом багатьох років цілеспрямовано проводять політику підтримки фермерства, використовуючи різні форми субсидій. Конкурентоспроможність великих ферм, які, власне і годують Америку, дозволяє їм виживати за будь-яких умов, але дрібним, особливо низькотоварним фермам без постійної допомоги держави не вижити. Якщо на початок 80-х років XX ст. такі доплати не перебільшували 2 млрд. доларів на рік, то тепер у середньому на рік вони складають близько 13 млрд. доларів. Проте ці кошти складають лише частку того, що називається державноюпідтримкою фермерських господарств. Так, у 1982-1986 рр. надання субсидій сільськогосподарським виробникам США проводилось майже за 30 різними пунктами і позиціями. Найбільшу питому вагу в системі субсидіювання займали:

- пільгове кредитування багатьох, фермерських починань і тарифні пільги;

- часткова оплата державою обов'язкових страхувань;

- доплата підприємцям за зерно, яке вони здають на довгострокове зберігання;

- відрахування із суми обов'язкових податків витрат на паливно-мастильні матеріали, необхідних у період експлуатації тракторів при транспортуванні польовими дорогами.

Держава відшкодовує витрати на контроль якості продукції, витрати на наукові дослідження та інформативне забезпечення, застосовує пільгове оподаткування. Загальний обсяг державних субсидій у середньому за рік складає 26,7 млрд. доларів, що становить 24,6% загальної вартості продукції. При цьому федеральний уряд надає фінансову підтримку не тільки виробникам, а й споживачам продукції. В Україні практично не застосовуються економічні методи управління і стимулювання виробництва. Особливо це помітно в галузях, де економічне стимулювання означатиме зниження збитковості виробництва екологічно чистої продукції, незважаючи на те, що заходи по вирішенню даного питання передбачені чинним законодавством.[49]

Щодо досліджуваного підприємства потрібно відмітити, що СК "Авангард" має об'єкти, які шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища. Підприємство сплачує збір за викиди пересувними джерелами забруднення. Для цього складається податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. Даний документ складає підприємство в кінці кожного кварталу протягом календарного року.

Loading...

 
 

Цікаве