WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Вищі державні контрольні органи у розвинених зарубіжних країнах - Реферат

Вищі державні контрольні органи у розвинених зарубіжних країнах - Реферат

Основну увагу під час ревізії звертають на доцільність і економічну ефективність витрат і в разі потреби розробляють рекомендації щодо зменшення їх. Висока ефективність бюджетно-фінансового контролю у зарубіжних країнах зумовлена рядом чинників. Першочерговим є те, що законодавством встановлено правові гарантії незалежності контрольно-ре-візійних інститутів від органів управління, можливості тиску на них будь-яких органів. Забезпечується це передусім тим, що керівників їх призначає і затверджує парламент на більш тривалі строки, ніж визначено строки повноважень самих парламентаріїв. Так, для керівників контрольно-ре-візійних органів США установлені строки повноважень 15 років, Канади - 10, ФРН, Австрії і Угорщини - 12 років. Звільняти з посади можна лише за рішенням парламенту в разі професійної непридатності або вчинення зловживань. У ФРН президент, віце-президент, завідуючі відділами і секторами Федеральної лічильної палати подібно до суддів підпорядковані лише закону і не можуть бути зняті і:і своїх постів без їхньої згоди. Важливою гарантією незалежності є те, що витрати на утримання контрольно-ревізійної системи затверджуються парламентом за окремим кошторисом.
Контрольно-ревізійні органи зарубіжних країн наділені широкими повноваженнями. Вони мають право на вільний доступ у будь-який час до всієї потрібної їм інформації, одержання пояснень від різних осіб, які підлягають перевірці, можуть накладати штрафи, а в деяких випадках за результатами ревізії навіть порушувати питання про кримінальну відповідальність. Керівники контрольних органів наділені винятковими повноваженнями з питань добору кадрів інспекторських служб.
У США, Великобританії, Індії, ФРН, Японії контрольно-ревізійні органи мають розвинуту централізовану систему :і добре організованим апаратом, укомплектованим достатнім штатом висококомпетентних співробітників.
Контрольно-ревізійні органи у зарубіжних країнах тісно взаємодіють із парламентами, регулярно подають їм матеріали за підсумками проведених ревізій, проводять аналіз і подають на розгляд парламентської комісії і палат висновки з бюджетно-фінансових питань, про використання державних асигнувань на різні цілі.
При здійсненні своїх функцій вони прагнуть спиратись на підтримку громадськості, надавати широку гласність результатам своєї діяльності. Так, у Головному контрольно-ревізійному управлінні Конгресу США є відділ зв'язку :і громадськістю і відділ громадської інформації, діє безплатний телефонний канал, по якому кожний громадянин може анонімно повідомити про фінансові або інші зловживання у державних установах. За сигналами громадян щороку виявляють багато фінансових порушень. У Франції річні доповіді Лічильної палати президенту і парламенту опубліковують в офіційному журналі разом з відповідями заінтересованих міністерств.у Росії вперше державний контроль було введено в 1811 р. Він мав певні недоліки. До 1862 р. відомства контролювали себе самі. Такий самоконтроль істотно не впливав на додержання законів у бюджетно-фінансовій політиці. Реформа 1862 р., по суті, лише набула зовнішніх форм контролю, що склалися на Заході для зовсім іншої політичної і юридичної обстановки. У Росії було створено особливу вищу установу державного контролю, на чолі якої стояв державний контролер на правах міністра. Незалежність державного контро-лю грунтувалася лише на відомчій відокремленості, яка була значно обмежена з введенням ради міністрів, куди увійшов на правах міністра і державний контролер. Згодом незалежність державного контролю полягала в тому, що місцеві установи державного контролю - губернські контрольні палати - безпосередньо підпорядковувалися державному контролеру, незалежно від загальних губернських установ.
Законом у 1862 р. було "ведено ретроспективний контроль (за фактом) господарської діяльності і документальний із правом раптових ревізій каси, місць збереження товарно-матеріальних цінностей тощо. Ідея попереднього державного контролю не була закріплена у законі.
Державний контролер щороку складав звіт, який подавав імператору, його не виносили навіть на розгляд Державної думи. Згодом щорічні звіти з додатками почали опубліковувати. Було встановлено такі строки подання звіту державного контролера: до законодавчих установ - до 1 жовтня, а додатки - не пізніше ніж 1 листопада. III Державна дума розглянула звіт державного контролю за 1908 р. у січні 1912 р. У доповіді комісії було зазначено, що мали місце значні порушення бюджетного законодавства окремими відомствами.
Російський державний контроль був організований за адміністративним принципом і призначався для потреб самої адміністрації, тому його погоджували з бюджетним законодавством. Крім того, російський державний контроль був дуже далеким від суворих принципів доказу правопорушень, гому у звіті не було жодних суджень щодо фактів зловжи-вань, виявлених у результаті контролю. Державний контроль виступав у ролі статиста щодо фактів правопорушень. Отже, факти, які державний контроль міг виявити протягом року і з приводу яких він провадив розслідування, не могли бути ні надбанням гласності, ні об'єктом обговорення Думи, яка була обмежена розглядом лише бухгалтерського звіту. У 1912 р. Державною думою було зроблено спробу зібрати дані щодо умов виконання бюджетного закону 1908 р. Це дало змогу зібрати багато матеріалу, але використати його Дума не змогла, оскільки не мала доступу до фінансового господарства. Діяльність Державної думи у цьому напрямі певною мірою була позитивною, оскільки це зменшувало непогодженість дій між бюджетними і контрольними органами. Проте без належних законів і відповідної організації контрольних установ ці спроби не змогли дати позитивного результату.
Таким чином, у Росії державний контроль не задовольняв вимог незалежності і гласності. Разом з тим він був зовсім ізольований від Думи. Оскільки законом не передбачалися ні форми, ні склад звіту державного контролю, то від відомств залежав обсяг контрольних прав Думи. Поперед-ній державний контроль, запроваджений у Росії, не був у віданні Думи, оскільки дані цього контролю не відображували у звітності.
За умов радянської дійсності в колишньому СРСР діяла система державного контролю у формі Міністерства державного контролю СРСР, а потім Комітету народного контролю СРСР, які незалежно від конституційного статусу фактично були підпорядковані ЦК КПРС. Свої функції контроль виконував, виходячи із тенденційних політичних настанов командно-адміністративної системи управління народним господарством. Розглянуті форми державних контрольних органів розвивалися разом з управлінськими структурами держави.
Нині в Україні за досвідом демократичних країн світу парламентський фінансово-економічний контроль знайшов конституційне ствердження у формі Рахункової палати Верховної РадиУкраїни (стаття 98 Конституції України). Законом України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" визначені правові основи її діяльності, статус, функції, повноваження та порядок здійснення їх.
Отже, вищий орган фінансово-економічного контролю - Рахункова палата Верховної Ради України - створений на демократичних конституційних засадах з урахуванням світового досвіду.
Loading...

 
 

Цікаве