WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Організація обліку витрат і виходу продукції рослинництва - Курсова робота

Організація обліку витрат і виходу продукції рослинництва - Курсова робота

Витрати на вирощування культур, які частково загинули або за якими стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на витрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо. 3азначена операція відображається за дебетом рахунка 99 "Надзвичайні витрати" і кредиту субрахунку 231 "Рослинництво".

Після проведення обліку дані записуються у статистичну звітність, яка представлена формою №50-сг і називається "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств". В ній міститься чотири розділи: виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції; витрати на основне виробництво; вартість активів і середньооблікова чисельність працівників; землекористування протягом звітного періоду. В них зазначаються основні показники обліку (додатки Я, АА, АБ).

3.3. Калькуляція собівартості продукції рослинництва

3.3.1. Види собівартості продукції і загальні положення обчислення собівартості продукції рослинництва

Одним із найважливіших економічних показників діяльності підприємства є собівартість. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, виконаних робіт і наданих послуг називається калькуляцією.

Калькуляція - заключний етап обліку витрат на виробництво і виходу продукції (робіт, послуг), у процесі якого групуються витрати й обчисляються собівартість продукції (робіт, послуг) [12, с. 455-456].

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт , послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством. При цьому постійні загально виробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі лише у разі, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. Якщо потужний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюються підприємством самостійно. Скажімо, до постійних можна віднести такі загальновиробничі витрати: амортизацію основних засобів загально виробничого призначення; заробітну плату управлінському персоналу галузей за окладами, відрахування на соціальні заходи, витрати на опалення і т. ін. До змінних загальновиробничих витрат можна віднести такі витрати: заробітну плату загальновиробничим працівникам, що нараховується за отриману продукцію (роботи) і відрахування на соціальні заходи; витрати матеріалів; витрати на ремонт та утримання основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на відрядження загальновиробничого персоналу, витрати на охорону праці тощо.

Однак пунктом 2.21 Методичних рекомендацій з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132, передбачено, що загально виробничі витрати не поділяються в сільськогосподарських підприємствах на змінні та постійні.

Вони розподіляються між основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини). Зрозуміло, що такий підхід полегшує працю бухгалтерів аграрної сфери.

Згідно з інструкцією №291 рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" повинен закриватися щомісяця, тобто загальновиробничі витрати розподіляються на об'єкти витрат в кінці кожного місяця. Враховуючи особливості сільськогосподарського виробництва, слід загальновиробничі витрати списувати по закінчені року.

У наказі про облікову політику підприємства зазначено, що загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно сумі прямих витрат, за вирахуванням вартості насіння в рослинництві, кормів - у тваринництві.

Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

  • зерна, насіння соняшнику - франко-тік (франко-місце зберігання);

  • соломи, сіна - франко-місце зберігання;

  • цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (франко-місце зберігання);

  • плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітникарств, овочів закритого грунту франко-пункт приймання (зберігання);

  • соломки та трести льону, конопель - франко-пункт зберігання чи переробки (у підприємстві);

  • насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур франко-пункт зберігання;

  • зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

  • зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул-франко-місце силосування, сіна жування, виробництва борошна, гранул.

Усі наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реалізації та її проведення відносять на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання робіт на сторону, з відображенням у складі доходів.

Собівартість соломи, гички, стебель кукурудзи і соняшнику, капустяного листа та іншої побічної продукції рослинництва визначається, виходячи з розрахунково нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції.

Відповідно до П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) яка була реалізована протягом звітного періоду нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Собівартість реалізованих товарів визначається за П(С)БО 9 "Запаси".

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством наведено в додатку АВ.

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг призначено рахунок 90 "Собівартість реалізації".

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг: фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Під методом обліку витрат у широкому значенні розуміють сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат. Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

3.3.2. Методика обчислення собівартості американської кукурудзи

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 14%). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість 1ц кукурудзи в качанах.

По зерновій кукурудзі обчислюється два показники собівартості 1ц сухого зерна і 1ц зерна в качанах. В бухгалтерському обліку використовують, як правило, другий показник в зв'язку з тим, що кукурудза зберігається в більшості випадків в качанах. Показник собівартості чистого зерна використовується при складанні державної звітності [22, с.34-35].

Основною продукцією кукурудзи є зерно, яке в господарствах зберігається в качанах, а в звітності робиться перерахунок на зерно. Побічною продукцією є стебла кукурудзи. Отримана від урожаю продукція оцінюється за плановою собівартістю зерна кукурудзи в качанах. Побічна продукція – стебла кукурудзи – оцінюється за розрахунково-нормативними витратами.

Loading...

 
 

Цікаве