WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Організація бухгалтерського обліку в Австралії і Данії - Курсова робота

Організація бухгалтерського обліку в Австралії і Данії - Курсова робота

Форми подання бухгалтерської фінансової звітності. В Данії ряд компаній на обкладинці бухгалтерських документів наводять поділ своїх витрат на постійні і змінні.[1, c. 53]

Підприємства Данії можуть подавати як вертикальну так і горизонтальну форму звітності.

1.4 Облік витрат

Облік витрат виробництва в Данії ведуть за такою схемою.

  1. Витрати втрачених можливостей.

  2. Облік постійних витрат (залишкові і стартові витрати; стрибки постійних витрат).

3. Облік змінних витрат (пропорційні змінні витрати; дегресивні змінні витрати; прогресивні змінні витрати).

  1. Валові витрати.

  2. Статті витрат (матеріали; оплата праці, (у т. ч. заробітна плата робітників; винагороди працівникам; інші види оплати;) оплата за оренду приміщень; маркетингові витрати; амортизація; інші витрати).

6. Структура витрат.

Витрати – це витрати у грошовому вираженні, необхідні для здійснення підприємством своєї виробничої та реалізаційної діяльності.

Під витратами втрачених можливостей розуміють витрати і втрати доходу, які виникли за рахунок надання переваги одному із способів здійснення господарських операцій і відмов від іншого можливого способу.

Оскільки витрати втрачених можливостей передбачають вибір між двома можливостями, то їх також називають альтернативними витратами.

Під постійними витратами розуміють витрати, сума яких у певний період не залежить безпосередньо від величини та структури виробництва і реалізації.

Постійні витрати поділяються на залишкові і стартові. До залишкових витрат відносять ту групу постійних витрат, які продовжує нести підприємство, незважаючи на те, що виробництво і реалізація на якийсь час повністю зупинені.

До стартових витрат відносять ту частку постійних витрат, яка виникає з відновленням виробництва і реалізації.

Між залишковими і стартовими витратами немає чіткого розмежування. Віднесення витрат до однієї з груп залежить від терміну зупинки господарської діяльності. Чим більший термін зупинки господарської діяльності, тим меншими будуть залишкові витрати, бо виникає можливість розірвання різних договорів (договору про найняття на роботу).

Під змінними витратами розуміють витрати, загальна величина яких на певний період часу безпосередньо залежить від обсягу виробництва і реалізації, а також їх структури при виробництві та реалізації кількох видів продукції. Прикладом є витрати на придбання сировини, робочої сили та енергії, котрі необхідні у процесі виробництва.

Під пропорційними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються в тій саме пропорції, що й обсяги виробництва та реалізації.

Під дегресивними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються у відносно меншій пропорції, ніж обсяги виробництва та реалізації.

Під прогресивними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються у відносно більших пропорціях, ніж виробництво і реалізація.

Під валовими витратами розуміють суму його постійних і змінних витрат. Середні валові витрати розраховують діленням цих витрат на відповідну величину обсягів виробництва та реалізації.

Для більшості виробничих і торговельних фірм затрати на матеріали становлять найважливішу статтю витрат. На виробничих підприємствах мова йде про витрати на сировину та допоміжні матеріали, а також напівфабрикати, отримані зі сторони. На торговельних підприємствах – це витрати на придбання товарів. Оскільки величина цих витрат безпосередньо залежить від обсягів виробництва та реалізації, тому їх відносять до змінних витрат фірми.

На більшості підприємств оплату праці також відносять до основних статей витрат. Але досить часто буває важко віднести витрати на оплату праці до постійних або змінних.

Традиційно заробітну плату адміністративного персоналу вважають постійними витратами, а заробітну плату робітників – змінними.

Орендна плата звичайно відноситься до постійних витрат, але якщо її величину встановлюють у процентах до обороту підприємства, то ці витрати є змінними.

Маркетингові витрати спрямовані на збільшення обсягу реалізації фірмою своєї продукції. Значну частину їх становлять витрати на винагороду продавцям і торговим агентам. Сюди входять витрати на рекламу, участь у виставках та ярмарках. Ці витрати є постійними, тому не змінюються протягом певного періоду часу.

Протягом часу експлуатації всі елементи основного капіталу знецінюються. Виняток становить земля, особливо в період високої інфляції, та певні види будівель, ціна яких у цей період не тільки не падає, а й зростає. Падіння в ціні складає амортизацію відповідної частини основного капіталу і тому відноситься до витрат.

Найпоширенішими методами нарахування амортизації в Данії є:

  • лінійна амортизація;

  • амортизація за залишковою вартістю;

  • амортизація за обсягом виробництва.

Амортизація за обсягом виробництва. Якщо капітал подати у вигляді запасу товарів (вугільна шахта, нафтова свердловина, гравійний кар'єр), то амортизація належить до змінних витрат. Витрати на експлуатацію, ремонт машин та інші елементи основного капіталу, як правило, є постійними витратами підприємства.

Під структурою витрат розуміють процентне зіставлення змінних і постійних витрат підприємства в межах його валових витрат.

1.5 Оплата праці

В Данії є дві форми оплати праці, але трапляються й змішані форми, які включають елементи погодинної та відрядної. Наприклад, відрядна оплата з гарантованим мінімумом.

Погодинну застосовують там, де важливу роль відіграє якість, або там, де кількість продукції не залежить від індивідуальних зусиль робітників (наприклад, на конвеєрних лініях або там, де важко чи неможливо розрахувати обсяг виконаних робіт).

Головною перевагою є те, що працівник має гарантований тижневий чи місячний дохід, що не залежить від можливого зниження рівня виробництва в певний період часу, а недоліком – що робітник не має можливості підвищити свій заробіток шляхом збільшення особистого внеску в процес виробництва.

З погляду фірми, головним недоліком погодинної оплати є те, що вона не стимулює підвищення індивідуальних зусиль робітників.

Відрядну форму оплати праці застосовують у текстильній промисловості, житловому та капітальному будівництві.

З погляду робітника, відрядна форма має перевагу, бо дає можливість підвищення заробітку, а недоліком є те, що проводиться жорстка регламентація робіт, і тому ризик нещасних випадків та професійних захворювань. Її перевага, з погляду підприємства, полягає в тому, що постійні витрати на одиницю продукції зменшуються, але ризик зниження якості продукції. Для того, щоб забезпечити працівникові встановлений мінімум заробітку з одночасним використанням переваг відрядної оплати, часто використовують змішану форму оплати – відрядну оплату з гарантованим мінімумом.

Винагороди продавцям можуть бути у твердих окладах чи комісійних, сума яких залежить від якості роботи продавця. Комісійні становлять певний процент від величини обороту, досягнутого продавцем, або коли продавцеві вдалося вплинути на ціну реалізації.

Використовують також змішані форми твердих окладів у поєднанні з комісійними. Тверді оклади відносять до постійних витрат, а комісійні – до змінних.

Тверді оклади застосовують тоді, коли фірма хоче зберегти за собою повний контроль над процесом реалізації. Зокрема, коли настає необхідність почати реалізацію нового виду продукції чи залучити нових покупців.

Недоліки твердих окладів, з погляду фірми, в тому, що вони не стимулюють зусиль продавця добитися більшого обсягу реалізації. Найчастіше застосовують форму твердих окладів із певним видом комісійних

Іншим видом змішаної оплати є твердий оклад із доплатою комісійних.

Звичайною формою оплати праці інших працівників (адміністративний персонал) є тверді оклади, оскільки виконаний обсяг робіт важко виміряти.

Слід зазначити, що фірми укладають зі своїми працівниками також угоди про форми розподілу прибутку. Вони розподіляють частину своїх прибутків у грошах (готівкою) чи акціях в акціонерних товариствах.

Якщо власник фірми — одна особа, то й оплата його праці виглядає як заробітна плата власника, її розраховують, виходячи з витрат утрачених можливостей. Вихідним пунктом цього розрахунку є сума, яку власник міг би заробити, використовуючи свою робочу силу не як власник фірми, а в іншому місці.

1.6 Взаємодія з іншими організаціями

Данія входить в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка об'єднує уряди 24-ох країн, включаючи більшість індустріально розвинутих держав. Її мета – сприяти економічному розвитку країн-членів організації шляхом надання консультаційної допомоги по широкому спектру проблем, таких як, наприклад, проблема упорядкування валютних курсів. У 1976 році ОЕСР видала зведення правил управління БНК, одним з розділів якого були рекомендації щодо змісту фінансового звіту. В останній час ОЕСР приступила до огляду практики в країнах-учасницях з тим, щоб розробити рекомендації по зближенню національних методик. Експерти ОЕСР мають бажання виступити в ролі каталізатора, що стимулює діяльність різноманітних професійних організацій по узгодженню облікових стандартів, оскільки ОЕСР не має ні ресурсів, ні бажання займатися вирішенням цієї проблеми в повному обсязі.

Данія також входить в Європейське економічне співробітництво, відоме також під назвою Європейський спільний ринок, створений у 1957 році, до якого входить 12 країн. Головним завданням при створенні Європейського економічного співробітництва було забезпечення вільного обертання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; встановлення єдиних митних правил; гармонізації права.[1, c. 240]

Loading...

 
 

Цікаве