WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → "Оперативний облiк та контроль витрат цукробурякового виробництва (ТОВ ""Бучач-цукор"")" - Курсова робота

"Оперативний облiк та контроль витрат цукробурякового виробництва (ТОВ ""Бучач-цукор"")" - Курсова робота

Втрати вуглеводів під час зберігання буряку збільшується внаслідок його проростання (тобто вихід коренеплоду із стану спокою) і характеризуються відношенням маси паростків до маси всього буряку. Тобто чим вища інтенсивність проростання, тим більші втрати сахарози в буряках під час зберігання.

Не останню роль відіграє забрудненість буряків землею, зеленою масою та механічні пошкодження. Під час збирання цукрових буряків з ручним доочищенням забрудненість коренеплодів не перевищує 3%. У випадку повного механічного збирання загальне забруднення коренеплодів становить 8-14%, а деколи досягає 20%. Ці негативні факти призводять до значних втрат цукру під час зберігання. Наприклад, наявність 1% зеленої маси у сировині зумовлює зниження доброякісності дифузійного соку на 0,4-0,5% і підвищує вміст сахарози в мелясі на 0,2% [68].

Підсумовуючи сказане вище, нормативний коефіцієнт втрат цукру (запроваджений на рівні 2,1%) слід розглядати як сукупність різних втрат, зумовлений різними чинниками, що діють під час зберігання сировини за умови дотримання низки вимог щодо цукристості сировини, термінів її зберігання, забрудненості На практиці такі вимоги не завжди вдається виконувати. Однак якщо ці умови виконуються, то визначити причини відхилення від норм втрат практично буде неможливо. Тому цей параметр може свідчити тільки про більш-менш якісну роботу цукрового підприємства.

Отже, наведена вище підсистема, що охоплює процеси приймання, зберігання та подавання сировини на переробку, характеризується параметрами, які можна розділити на головні та другорядні. До головних параметрів належать ті параметри які найсуттєвіше впливають на втрати, як сировини так і цукру в ній, а саме: забруднення сировини землею, у % до загальної кількості сировини; вміст у ній зеленої маси у % до загальної кількості сировини; фізична кількість прийнятої сировини, т; загальна кількість сировини, т; якість сировини, % (введення цього показника зумовлене переходом підприємств до ринкової економіки); ціна закупівельної сировини залежно від її якості, грн.; цукристість сировини, у % до загальної кількості сировини; загальні втрати цукристості сировини під час зберігання (визначається як сума втрат цукру в кожному кагаті у тоннах).

Оскільки підприємства приймають на переробку значну кількість сировини, і при цьому необхідно забезпечити мінімальний термін її зберігання, то сировину слід зберігати в окремих кагатах. Причому чим більша кількість кагатів, а отже, коротший термін зберігання в них сировини, тим менші її втрати. Тому на кожний кагат необхідно вести паспорт, в якому зазначати: початок і кінець його закладання, дні; кількість сировини, т; забруднення сировини землею у % до загальної кількості сировини та в кількісному вираженні у тоннах; забруднення сировини зеленою масою, у % до загальної кількості сировини та в тоннах; температурний графік зберігання сировини (день – температура); втрати сировини зумовлені її зберіганням (втрати цукру в % до загальної кількості сировини в кагаті); уявна кількість цукру в кагаті (розраховують кожного дня як добуток цукристості сировини на її кількість в кагаті мінус втрати; складають на кожний день).

До другорядних параметрів слід віднести такі, які визначають і реєструють як допоміжні до головних, для того щоб точніше і глибше визначити причини зростання втрат сировини і цукру в цій підсистемі. До них належать: інформація про здавальника сировини; якість зданої сировини у % до загальної кількості сировини; номер кагату, куди відправлена сировина на зберігання; кількість кагатів; кількість сировини, яку одержали на зберігання протягом доби, т; кількість сировини, яку передали на переробку протягом доби, т; кількість некондиційної сировини, т.

Порівнюючи запропонований оперативний облік у першій підсистемі із тим, який є на практиці, зазначимо, що в першому облікова база показників є дещо розширеною. Це зумовлено тим, що в запропонованому оперативному обліку ведеться облік за додатковими показниками, а саме: втрати сировини під час її зберігання; втрати цукру у сировині під час її зберігання; фактична вартість сировини; ціна 1 т сировини. Що стосується оперативного контролю, то на практиці в цій підсистемі його нема, оскільки нема обліку аналітичних параметрів. У розглянутому варіанті для оперативного аналізу на цукровому виробництві необхідно вести облік таких аналітичних показників: якості закупівельної сировини; відхилення від норм втрат сировини; відхилення від норм втрат цукру у сировині під час її зберігання; собівартість 1 кг цукру. Останнє свідчить, що в першій підсистемі для оперативного аналізу повинна бути нормативна база норм втрат сировини і цукру в ній.

Отже, описана підсистема дає змогу вести контроль параметрів, аналізувати їх, виявляти причини зміни параметрів та вказувати шляхи їх усунення або тримати вихідні параметри у межах допустимих норм. Тобто така підсистема характеризується вхідним параметром – якість сировини, і вихідним параметром – відсотковий вихід цукру із сировини. Зазначимо, що ця підсистема повинна бути пов'язана з іншими підсистемами оперативного обліку й аналізу.

2.2. Побудова підсистеми оперативного обліку й аналізу витрат цукрового господарства за структурою технологічного циклу

Найбільш важлива і трудомістка підсистема у виробництві цукру – технологічна, оскільки на цьому етапі відбувається переробка сировини, з якої отримують цукор, мелясу і жом. Тобто цю підсистему характеризують такі параметри: кількість цукру, ц; кількість меляси, ц; вміст цукру в мелясі, %; кількість виробленого жому, ц; вміст цукру в жомі, %; вміст цукру у стічних водах, %; об'єм витраченої води для очищення сировини, м3; маса витраченого вапна, ц; витрати пального, ц; витрати на обслуговуючий персонал, грн.

Як і попередня підсистема, ця володіє параметрами, які негативно впливають на вихід продукції. Тому, щоб об'єктивно проаналізувати таку підсистему, розглянемо насамперед їх, зокрема : вміст цукру в мелясі; вміст цукру в жомі; вміст цукру в стічних водах; ступінь очищення цукру.

Зазначимо, що розкриваючи причини появи цих негативних параметрів, будемо користуватися типовою схемою з безперервним знецукрюванням бурякової стружки, пресуванням жому і поверненням у дифузійну установку всієї жомопресованої води, вапняково-вуглекислим очищенням дифузійного соку, трьома кристалізаціями і очищенням цукру третьої кристалізації.

На знецукрювання стружки в цій технології суттєво впливає якість бурякової стружки і води, температура і кислотність середовища, дифузія, об'єм відбору соку, життєдіяльність мікроорганізмів тощо. Тому для розгляду причин втрат цукру в підсистемі розглянемо таке рівняння балансу сахарози:

Сахароза

в стружці

Сахароза в дифузійному соку

Сахароза в жомі

Невраховані втрати сахарози

= + +

Рис. 2.2.1. Типова схема технологічного циклу виробництва цукру

Для обчислення коефіцієнта виходу сахарози до маси буряків визначають масу сахарози, яку отримують із кожного врахованого продукту, після її переробки в умовах виробництва, не враховуючи сахарози, яка залишилась в мелясі. В цьому випадку визначають тандема продукту за формулою:

Кс = СХ – НСК х К,(2.2.1)

де Кс – рандеман, %; СХ – вміст сахарози в продукті, % до його маси; НСХ – вміст не цукру в продукті, % до його маси; К – мелясоутворюючий коефіцієнт для конкретного заводу за середнім аналізом меляси за останню декаду.

Останній коефіцієнт можна обчислити за допомогою виразу:

К = цукор / не цукор(2.2.2)

Знаючи маси продуктів і їх рандеман, можна визначити вихід сахарози у відсотках до кількості буряків. Отже, щоб збільшити відсотковий вихід цукру, потрібно зменшити вміст нецукрових компонентів у соку, що також супроводжується зменшенням значення К.

Другим продуктом, який отримують у цьому технологічному процесі і який суттєво впливає на вихід цукру, є меляса. Для визначення кількості умовної меляси, яку можна отримати з продукту, користуючись виразом:

Км = (СХ –Кс) х 100 / СХу,(2.2.3)

де Кмкоефіцієнт виходу меляси, %; СХу – вміст цукру в умовній мелясі, %. Беручи до уваги вирази (2.2.1) і (2.2.3), коефіцієнт виходу меляси можна записати у вигляді:

Км = НСХ х 100 / НСХу , (2.2.4)

де НСХу - не цукор у мелясі, %.

Вміст цукру в мелясі Рм у відсотках до кількості буряку, можна обчислити за допомогою формули:

Рм = (Со – (Рд + Рф + 0,67 х Рн)) х Км / Ксир, (2.2.5)

Де Со –цукристість цукрової стружки, %; Рд - враховані втрати цукру на дифузійних установках, % до кількості буряку; Рфвраховані втрати цукру у фільтрувальному осаді, % до кількості буряку; Рн невраховані втрати цукру, % до кількості буряку ; Ксир – співвідношення цукру до не цукру в сиропі. Беручи до уваги, що Со – (Рд + Рф + 0,67 х Рн = СХ, (тобто вираз може характеризувати цукристість дифузійного соку), і використовуючи формулу (2.2.4) вираз (2.2.5) можна записати у вигляді:

Loading...

 
 

Цікаве