WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства - Курсова робота

Облік, аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства - Курсова робота

  • збільшення випуску продукції;

  • поліпшення якості продукції;

  • продаж зайвого устаткування й іншого майна або здача його в оренду;

  • зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу;

  • диверсифікованість виробництва;

  • розширення ринку продажів і ін.

З цього переліку заходів випливає, що вони тісно зв'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат.

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки до одержання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використання вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції.

У сучасних умовах ринку стійка діяльність підприємства залежить від внутрішніх можливостей даного підприємства ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси.

Як свідчать дані за останнє десятиліття, одним з найважливіших резервів собівартості продукції й одержання прибутку є зниження невиробничих витрат і втрат. Невиробничі витрати і утрати ведуть до зниження ефективності суспільного виробництва.

Склад невиробничих витрат і втрат досить різноманітний. Їхній характер і відношення до виробничого процесу теж різні. Тому для правильного їхнього відрахування, організації і контролю необхідна класифікація невиробничих витрат і втрат. Пропоновані класифікації побудовані по ряду ознак:

        1. Так по характері втрат ресурсів невиробничі витрати і втрати підрозділяються на втрати робочої сили, утрати засобів праці і предметів праці (підрозділом на втрати сировини, матеріалів і готової продукції).

        2. По видах невиробничих витрат і втрат представлене угруповання по наступних ознаках: від неповного використання ресурсів, від нераціонального їхнього використання, від невиробничого використання.

        3. У залежності від приналежності до процесу виробництва невиробничі витрати і втрати групуються по наступних ознаках: витрати і втрати в процесі виробництва продукції, її розподілу і звертання і втрати, не зв'язані з цими процесами.

        4. По джерелах відшкодування невиробничі витрати і втрати підрозділяються на відшкодовані за рахунок зробленого національного доходу і включаються в продукт. До першого підрозділу відносяться непродуктивні витрати і втрати, що відшкодовуються з прибутку і бюджету. Сюди відносяться штрафи, пені, неустойки й інші непродуктивні витрати. До другого підрозділу відносяться непохідні витрати і втрати, що включені до складу витрат, що утворять собівартість продукції. Сюди включають невиробничі витрати і втрати в сфері матеріальноговиробництва, що являють собою витрата робочої сили, предметів і засобів праці, у результаті якого не була отримана продукція і знищення або зниження якості (псування) уже зробленої продукції. До таких витрат відноситься утрати від простоїв, від нестачі і псування предметів і засобів праці, утрати від шлюбу, утрати відходів. Створену продукцію, що має матеріально-речовинну форму, іноді знищують, псують, або переводять в іншу категорію якості через тривале збереження. Різниця між її первісною вартістю і ціною використання також відноситься до невиробничих витрат і втрат.

Важливе значення має оцінка втрат від браку. В даний час втрати від браку в звітності не відображаються. Аналіз втрат від браку починається з визначення їхньої питомої ваги в собівартості продукції.

У цілому ж по підприємству втрати браку невеликі. Це було досягнуто завдяки проведеним заходам, спрямованим на зниження утрат від браку. Зокрема на ТОВ „КЗПО" систематично здійснюється контроль за правильним обліком бездефектної здачі продукції ВТК. На складі готових виробів працівники ВТК ведуть вибірковий повторний огляд товару, стали застосовуватися заходу впливу на винуватців браку.

Поряд з аналізом втрат від браку проводиться аналіз невиробничих витрат, що утримуються в складі цехових і загальнозаводських витрат, а також різного роду штрафів, пені, неустойок.

Невиробничі витрати – це витрати, викликані безгосподарністю , відсутністю ощадливості й економії. Невиробничі витрати повною мірою варто відносити до резервів зниження собівартості.

Об'єктивні процеси існування втрат – це порушення пропорційності і недовикористання продуктивних сил, невідповідності організаційно-господарських форм рівневі розвитку і характерові продуктивних сил, природі і мері зрілості невиробничих відносин суспільства. Суб'єктивні причини втрат зв'язані з невідповідністю професійного і культурного рівня працівників, досягнутій рівневі НТП, несвоєчасність усунення або дозволу тих або інших соціально-економічних протиріч, здійснення необходмых організаційно-технічних заходів.

Безгосподарність і марнотратність у багатьох випадках є наслідком слабкого обліку, контролю й аналізу. Недоліки в обліку породжують втрати ще тому, що при їхній наявності найчастіше знімається відповідальність за раціональне використання ресурсів і виключається можливість ефективного контролю за їхнє використання. Одержувана на основі достовірного обліку об'єктивна інформація дозволяє господарським керівникам вчасно установити ділянки і причини втрат ресурсів, визначити найбільш результативні шляхи їхньої економії.

Таким чином, основними факторами скорочення і ліквідації невиробничих витрат і втрат є:

1 удосконалювання організації обліку невиробничих витрат і втрат.

2 уведення нових систем оплати і преміювання (увести показник рівня матеріальної відповідальності за брак)

3 підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Зниження і ліквідація невиробничих витрат і втрат надалі вплине на зниження собівартість продукції, збільшення попиту на нього і, відповідно, на підвищення прибутку.

Удосконалювання керування прибутком в умовах ринкової економіки.

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинний носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо зв'язано з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника потрібно насамперед уміння ефективно вести справи, тобто збільшувати прибуток. Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: перша - нарощування обсягу випуску і реалізації товарів, друга - зменшення витрат. У наших умовах, коли практично на кожнім підприємстві маються малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак, ретельний аналіз може підказати вихід навіть з такого тупикового положення.

При незмінних економічних умовах легше було планувати і проробляти програму. Усі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється і підприємство знаходиться в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне удосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, що приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошукові комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів. У той же час , недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинний бути настільки вагомим, щоб забезпечити все розширене відтворення, рішення задач, що коштують перед підприємством. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більш твердою, але не за рахунок фактора ціни, а в результаті появи більш витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів більш дострокового порядку, ніж просто економія на інших видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів, чим власне керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що нестатки і запити споживачів швидко поширюються по усьому світлу,то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити насамперед ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони і взаємозалежні).

Таким чином, у даний час необхідно, щоб керівництво підприємством звертало увагу не стільки на одержання максимального прибутку, скільки на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожен вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що несповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства.

Loading...

 
 

Цікаве