WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Фактори, що впливають на вирахування величини амортизації. Визначення суми амортизації за звітний період залежить від:

1) первісної вартості об'єктів; 2) їхньої ліквідаційної вартості; 3) амортизируемой вартості; 4) передбачуваного терміну корисної служби.

Первісна вартість (acquisition cost) – нетто-ціна придбання плюс всі необхідні витрати по доставці, установці й підготовці об'єкта до роботи.

Ліквідаційна вартість (residual value) – вартість скрапу, лома й інших відходів, що виникли при ліквідації й після їхнього передбачуваного продажу.

Амортизируемая вартість (depreciable cost) – різниця між первісною й ліквідаційною вартістю.

Передбачуваний термін корисної служби (estimated useful life) -може вимірятися в літах, протягом яких буде використовуватися об'єкт, у кількості одиниць зробленої продукції, у пробігу, якщо мова йде про автомобілі й т.д. При визначенні цього показника бухгалтер повинен ураховувати наступну інформацію: 1) накопичений досвід роботи з подібними активами; 2) сучасний стан об'єкта; 3) питання ремонту й догляду за встаткуванням; 4) сучасні тенденції в області технологій і виробництв; 5) місцеві погодні умови.

Существуют різні методи списання вартості основних засобів і нематеріальних активів шляхом амортизації.

Метод рівномірного (прямолінійного) списання ( straight-line me-thod). Відповідно до цього методу амортизируемая вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується шляхом розподілу амортизируемой вартості на строк експлуатації об'єкта. Норма амортизації є постійною.

Метод нарахування зношування пропорційно обсягу виконаних робіт (виробничий – production method) заснований на тім, що -амортизація (зношування) є тільки результатом експлуатації й строк корисного використання не має ніякого значення в процесі її нарахування. Амортизаційні відрахування (АТ) будуть визначені в такий спосіб:

, (5.1)

де АС – амортизируемая вартість;

ОПР - обсяг передбачуваної роботи.

Прискорені методи (accelerated methods) полягають у тім, що суми на початку експлуатації основних засобів, нараховані амортизації, значно перевищують амортизаційні суми, нараховані наприкінці терміну служби об'єкта. Використовуючи ці методи, виходять із того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють більш ефективно, поки вони ще нові (тобто в перші роки їхньої експлуатації) і мають високі продуктивні здатності. Це відповідає правилу відповідності, по якому відбувається списання більшої частини зношування на початку експлуатації основних засобів, якщо їхня корисність і продуктивна здатність значно більше в перші роки, чим у наступні. Прискорені методи пояснюються, зокрема, тим, що у зв'язку з удосконалюванням технологій багато видів устаткування швидко втрачають свою вартість (застарівають морально).

Метод списання вартості по сумі чисел – кумулятивний метод ( the-years-digits method) – визначається сумою років терміну служби якогось об'єкта, що є знаменником у розрахунковому коефіцієнті. У чисельнику цього коефіцієнта перебуває кількість років, що залишається до кінця терміну служби об'єкта (у зворотному порядку). Наприклад, передбачуваний термін корисної служби вантажівки - 5 років. Сума чисел - років експлуатації - складе 15 (кумулятивне число):

1+2+3+4+5=15.

Потім шляхом множення кожного дробу на амортизируемую вартість визначають щорічну суму амортизації.

Кумулятивне число (Ч) може бути швидко розраховане по наступній формулі:

, (5.2)

де СПЭ – передбачуваний строк корисної експлуатації об'єкта.

Метод зменшуваного залишку ( declining-balance method) заснований на тім же принципі, що й метод суми чисел. Хоча при цьому методі може застосовуватися будь-яка тверда ставка, але найчастіше береться подвоєна норма амортизації в порівнянні з нормальної, котра використовується при прямолінійному методі. Цей процес звичайно називається методом зменшуваного залишку при подвоєній нормі амортизації ( double-declining-balance method). Однак у країнах Європи існують інші коефіцієнти залежно від терміну служби об'єкта (до чотирьох років - 1,5; до шести років - 2,0; понад шість років - 2,5). Передбачувана ліквідаційна вартість не приймається в розрахунок при підрахунку амортизації, за винятком останнього року, коли сума амортизації обмежена величиною, необхідної для зменшення залишкової вартості предмета до ліквідаційної.

Існує кілька способів вибуття необоротних активів: обмін активу на подібна або неподібний, реалізація активу за де-ніжні засоби, безоплатна передача активу, ліквідація активу.

Фінансовий результат від списання основних засобів рассчиты-вается як різниця між балансовою вартістю об'єкта й ожи-даемой чистою сумою надходжень від його продажу або ліквідації. Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відбивають у звіті про прибутки й збитки в статті "Інші доходи або витрати від звичайної діяльності".

МСБО № 16 дозволяє здійснювати переоцінку основних засобів і нематеріальних активів виходячи з їхньої справедливої вартості на дату переоцінки. Справедливою вартістю є їхня ринкова вартість, певна експертною оцінкою.

Варто пам'ятати, що, коли переоцінюється певний об'єкт необоротних активів, необхідно переоцінити весь клас активів, до якого належить цей об'єкт.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта (перша переоцінка) включається до складу додаткового капіталу компанії.

Сума уцінки залишкової вартості об'єктів (перша переоцінка) включається до складу витрат компанії. Наступна уцінка дооцененного об'єкта ставиться спершу на зменшення додаткового капіталу (на суму раніше зробленої дооцінки), а потім, що залишилася сума, - на витрати періоду.

5.3. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Довгострокові інвестиції ( long-terms investments) являють собою розміщення засобів на строк більше одного року або з метою одержання додаткового прибутку, або з метою придбання впливу на компанію.

Довгострокові інвестиції відбиваються в балансі окремим рядком або включаються до складу необоротних активів. До них ставляться:

  1. інвестиції в ринкові цінні папери (акції);

  2. інвестиції в боргові зобов'язання (облігації);

  3. інвестиції в матеріальні необоротні активи;

  4. інвестиції в дочірні компанії, філії, спільні підприємства, якщо дані про їхню діяльність не входять у консолідовану звітність;

  5. інвестиції, відвернені в спеціальні фонди (фонд для погашення облігацій, фонд для викупу акцій, пенсійний фонд).

Методи оцінки довгострокових інвестицій варіюються й неоднакові в різних країнах. Міжнародні стандарти пропонують оцінювати їх за собівартістю, переоціненій вартості або правилу нижчої оцінки на базі портфеля інвестицій для акцій. Відповідно до європейських директив можлива оцінка за собівартістю або по переоціненій вартості з нарахуванням зношування. Американські облікові принципи пропонують оцінку за собівартістю, по методу участі в капіталі або по методу консолідації для різних видів інвестицій.

Розглянемо методи оцінки довгострокових інвестицій в акції й облігації.

Метод оцінки за собівартістю використовується, якщо компанія володіє менш 20% акцій инвестируемой компанії, тобто не робить істотного впливу й не має контролю над її діяльністю. При відбитті в балансі таких інвестицій обов'язковим до виконання є правило нижчої оцінки.

Метод оцінки по частці участі в капіталі використовується, коли компанія-інвестор впливає, але не здійснює контролю над діяльністю инвестируемой компанії, володіючи від 20% до 50% її власності. Спочатку інвестиції включаються в баланс за собівартістю, а згодом збільшуються (зменшуються) на частку інвестора в чистому прибутку (збитках) инвестируемой компанії й зменшуються на частку дивідендів.

Метод консолідації, при якому компанія-інвестор здійснює контроль над діяльністю инвестируемой компанії, володіючи більше 50% її власності, припускає складання консолідованої звітності. При цьому підсумуються активи, зобов'язання, доходи й витрати й віднімаються дублюючі статті (інвестиції, взаєморозрахунки).

Облігації можуть бути придбані по номінальній вартості, вище номінальної вартості (із премією) або нижче (з дисконтом). При цьому ринкова ціна являє собою наведену вартість (present value, PV) облігації, розраховану на базі ринкової ставки відсотка й числа виплат відсотків. Дисконт (премія) на інвестиції в облігації розподіляється й списується в період дії облігації.

Існує два методи амортизації дисконту (премії):

Loading...

 
 

Цікаве