WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Різниця між собівартістю запасів і їхньою ринковою ціною списується двома методами: прямим (direct) і непрямим (indirect).

У першому випадку ринкова вартість запасів просто заміщає їхня собівартість і різниця прямо списується на собівартість реалізованої продукції; у другому - створюється контрактивный коригувальний рахунок "Знижки в результаті зниження ринкової вартості запасів" ("Allowance to reduce inventory"). Використання прямого методу являє собою нормальну практику, непрямий звичайно використовується при істотній величині збитку. Списання на собівартість різниці між ринковою вартістю й собівартістю є безповоротним ( non-recoverable) і не реверсируется.

4.4.Облік короткострокових інвестицій

Короткострокові інвестиції ( short-term investments; marketable se-curities) – це інвестиції компанії в легкореалізовані ринкові цінні папери з метою приміщення тимчасово вільних коштів на строк менш одного року або операційного циклу (залежно від того, що триваліше). У балансі короткострокові інвестиції відбиваються в складі поточних (оборотних) активів.

У різних країнах до складу короткострокових інвестицій включаються різні види цінних паперів. Міжнародні стандарти їх не специфицируют, даючи загальне визначення легкореализуемости й продажу протягом одного року.

У США прийнята наступна класифікація інвестицій у цінні папери:

інвестиції в акції;

інвестиції в облігації.

У різних країнах прийняті різні види оцінки й правила відбиття у звітності короткострокових інвестицій. Міжнародні стандарти (стандарт № 25) рекомендують оцінювати й відбивати їх у балансі або по ринковій вартості, або за правилом нижчої із двох оцінок.

У другому випадку нижча оцінка вибирається або в цілому по профілі інвестицій, або по основних категоріях, або на індивідуальній основі.

Як і будь-який інший вид активів, при придбанні короткострокові інвестиції записуються за собівартістю. Собівартість включає покупну ціну, брокерську комісію, інші збори. У звітності весь портфель інвестицій у цінні папери, що дають право власності, відбивається відповідно до правила нижчої оцінки.

Різниця між сумарною собівартістю й сумарною ринковою ціною відбивається проводкою:

д-т Нереалізований збиток від оцінки ринкових цінних паперів, що дають право власності

до-т Оцінна знижка на перевищення собівартості над ринковою ціною.

Нереалізований збиток відбивається у звіті про прибутки й збитки в складі статті "Інші витрати й збитки" ("Other expenses and losses"). Оцінна знижка з'явиться в балансі як коригувальна стаття (віднімається) до статті короткострокових інвестицій.

Однак прибуток від позареалізаційних операцій не відображається в обліку за той період, коли ринкова вартість більше собівартості інвестицій. Це обумовлено принципом консерватизму.

Компанія може ухвалити рішення щодо перекласифікації ( reclas-sification) інвестицій в акції й перевести їх з категорії короткострокових інвестицій у категорію довгострокових інвестицій і навпаки. У цьому випадку переклад робиться по нижчій із двох стоимостей (собівартості й ринкової ціни) на дату перекладу. Якщо ринкова вартість менше, вона стає новою собівартістю, а різниця враховується як реалізований збиток.

При виникненні потреби в коштах або при необхідності зміни структури портфеля цінних паперів вони можуть бути продані. Продавець платить брокерську комісію, установлені податки й збори. Різниця між сумою, отриманої від продажу, і собівартістю продаваних паперів становить реалізований прибуток або реалізований збиток. У момент продажу не робиться ніяких коректувань оцінної знижки й нереалізованого збитку, тому що вони розраховуються на базі загальної величини портфеля.

При продажі із прибутком робиться наступна проводка (на дату продажу):

д-т Кошти Сума, отримана від реалізації

до-т Акції Собівартість

до-т Реалізований прибуток Різниця

від продажу

ТЕМА 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

5.1. Поняття й класифікація необоротних активів.

5.2. Облік матеріальних і нематеріальних активів.

5.3. Облік довгострокових фінансових інвестицій.

5.1. Поняття й класифікація необоротних активів

Необоротні активи ( long-term assets or fixed assets) являють собою засобу, які:

  1. мають термін корисної служби більше одного року;

  2. використовуються в діяльності підприємства;

  3. не підлягають перепродажу покупцям.

Якщо які-небудь цінності призначені для перепродажу покупцям, їх необхідно віднести до матеріально-виробничих запасів, тобто до оборотних коштів.

Необоротні активи можна розділити на види по наступних категоріях:

по ознаці матеріальності на:

матеріальні (основні засоби, земля, природні ресурси);

нематеріальні (права використання майнової й інтелектуальної власності й т.д.);

по ознаці амортизації на:

необоротні активи, які підлягають амортизації (основні засоби, нематеріальні активи, природні ресурси);

необоротні активи, які не амортизуються (земля);

по ознаці відтворення на:

ті, які відтворюються (основні засоби, нематеріальні активи, земля);

ті, які не відтворюються (природні ресурси);

Матеріальні активи (tangible assets) мають фізичну натуральну форму. Сюди, наприклад, відносять землю. Оскільки строк її використання практично необмежений, це єдиний з матеріальних активів, по якому не нараховується амортизація. Будинку, спорудження, устаткування підлягають амортизації - зношування ( depre-ciation), що представляє собою розподіл вартості активів протягом строку їхньої експлуатації.

Природні ресурси (паtиrаl resources) в економічному змісті відрізняються від землі тим, що добуваються й переробляються як вихідну сировину для виробництва товарів. Відмінна риса природних ресурсів складається ще й у тім, що вони піддані не зношування, а виснаженню, що означає їхнє поступове спустошення, убування внаслідок видобутку, вирубки й т.п.

Нематеріальні активи (intangible assets) являють собою засобу тривалого користування, що не мають фізичної натуральної природи, і в більшості випадків служать легалізацією прав власників або підтримкою їхніх переваг, що випливають із права власності. До них ставляться патенти, авторські права, торговельні знаки, монопольні права й привілеї, мистецтво керування, користування на правах оренди, репутація фірми й т.д.

Недоамортизована частина необоротних активів представляє їхню залишкову вартість. Вона визначається як різниця між первісною вартістю й накопиченим зношуванням.

5.2. Облік матеріальних і нематеріальних активів

У первісну вартість основних засобів і нематеріальних активів входять всі необхідні витрати, пов'язані з доставкою, монтажем і запуском в експлуатацію, тобто ціна придбання плюс витрати на перевезення, страхування (якщо здійснюється перевезення), монтаж і інші необхідні витрати.

Якщо основні засоби здобуваються в кредит, сплачені відсотки не включаються в їхню вартість, а є поточними витратами. Виключенням із цього принципу є положення, по якому витрати по відсотках за кредит, отримана під будівництво об'єкта, варто включати у вартість цього об'єкта.

За правилом відповідності нарахування витрати на придбання розподіляються на весь строк експлуатації основних засобів, а не відносять на витрати поточного періоду.

У закордонних країнах для обліку придбання основних засобів застосовується таке поняття як "паушальний платіж (вартість)".

Паушальний платіж (group purchases) - це сума, сплачена не за якийсь окремий об'єкт, а за їхній комплекс, при цьому з документів не випливає ціна кожного об'єкта, що входить у цей придбаний комплекс.

Наприклад, будинок і земельна ділянка, на якому воно коштує, придбані по паушальній вартості за 85 000 дол. Пропорційно розподілити цю суму можна шляхом визначення ціни кожного із цих двох об'єктів, якби вони купуються окремо, а потім розрахувати відповідні відсотки від паушальної вартості. Припустимо, що земля оцінювалася б в 90 000 дол., а будинок - в 10 000 дол., якби їх здобували окремо. Тоді 10% від паушальної ціни, або 8 500 дол., будуть віднесені на вартість будинку, а 90%, або 76 500 дол., будуть доводитися на вартість землі.

Залежно від способу придбання об'єкта оцінка основних засобів і нематеріальних активів може здійснюватися по різній вартості (див. табл. 5.1).

Вартість необоротних активів повинна рівномірно розподілятися протягом передбачуваного строку їхньої експлуатації шляхом списання на витрати звітних періодів. Цей процес називається амортизацією.

Таблиця 5.1

Оцінка основних засобів і нематеріальних активів

Спосіб придбання активів

Вартість

За кошти

Первісна вартість

За рахунок кредитів банку

Первісна вартість без включення в неї відсотків за кредит

Безкоштовно отримані

Справедлива вартість на дату одержання

Виготовлені власними силами

Первісна вартість, що утворить сума прямих і накладних витрат, пов'язаних зі створенням активу

Обмін на подібні активи

Залишкова вартість переданого об'єкта. Якщо вона більше його справедливої вартості, то первісною вартістю буде справедлива вартість із включенням різниці у витрати звітного періоду

Обмін на неподібні активи

Справедлива вартість переданого об'єкта, скоректована на суму коштів, отриманих (переданих) у процесі обміну

Loading...

 
 

Цікаве