WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Облік у закордонних країнах - Курсова робота

Метод прямолінійного списання полягає в тому, що дисконт (премія) списується рівними частками протягом терміну дії облігації.

Метод ринкових відсотків полягає в тому, що постійна ринкова ставка відсотка (ринкова ставка на момент випуску облігацій) застосовується до поточної вартості облігації на початок періоду виплати відсотків (множиться). Частка амортизації дисконту (премії) розраховується як різниця між отриманою величиною й реальною сумою відсотків, виплачуваних власникові облігації.

Загальна схема відбиття в обліку операцій по придбанню облігацій і списанню дисконту (премії) має такий вигляд.

  1. Придбання облігацій:

д-т Інвестиції в облігації Собівартість

д-т Дохід у вигляді відсотків Сума накопичених відсотків

до-т Кошти Сума сплачених засобів

  1. Одержання відсотків і списання

а) премії:

д-т Кошти Сума отриманих відсотків

до-т Інвестиції в облігації Частка списується премии

до-т Дохід у вигляді відсотків Різниця між отриманими відсотками й списується долей, що, премії

б) дисконту:

д-т Кошти Сума отриманих відсотків

д-т Інвестиції в облігації Частка дисконту, що списується

до-т Дохід у вигляді відсотків Сума отриманих відсотків і списується доли, що, дисконту

  1. Погашення облігацій:

д-т Кошти Номінальна вартість

до-т Інвестиції в облігації облігації

ТЕМА 6. ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

    1. Оцінка й облік поточних зобов'язань.

    2. Облік заборгованості по заробітній платі й обов'язкових утриманнях.

    3. Довгострокові зобов'язання.

      1. Облік векселів.

      2. Облік умовних зобов'язань.

      3. Облік лізингових зобов'язань.

      4. Облік пенсійних зобов'язань.

    1. Оцінка й облік поточних зобов'язань

Визначення поточних зобов'язань представлене в МСБО № 13 "Надання у звітності поточних активів і поточних зобов'язань" ("Presentation of Current Assets and Current Liabilities"), що визначає поточні зобов'язання як "зобов'язання, що підлягають оплаті на вимогу кредитора, або ліквідація (погашення) яким очікується протягом одного року з дати складання балансу". У їхній склад включені:

  1. кредити банків і інші позики;

  2. частина довгострокової заборгованості, що підлягає погашенню протягом року з дати складання балансу (якщо не існує наміру рефінансувати борг на довгостроковій основі);

  3. торговельна кредиторська заборгованість і інші нараховані зобов'язання (витрати);

  4. нараховані податки;

  5. дивіденди до виплати;

  6. доходи майбутніх періодів і аванси отримані;

  7. нараховані непередбачені (потенційні) зобов'язання.

Як правило, зобов'язання пов'язані з оплатою двох сум:

основний (або первісної) суми боргу;

відсотків, нарахованих на основну суму.

Оцінюються зобов'язання відповідно до принципу собівартості. Тому в більшості випадків зобов'язання оцінюються й відбиваються в обліку й звітності по їх основний (первісної) сумі.

Поточні зобов'язання повинні бути погашені за рахунок активів, що підтверджується рівністю:

Робочий капітал = Поточні активи - Поточні зобов'язання.

Взаємозв'язок між величинами Поточних активів (ТА) і Поточних зобов'язань (ТЕ) оцінюють також за допомогою поточного коефіцієнта ( ):

. (6.1)

Цей коефіцієнт часто допомагає кредиторам оцінити здатність підприємства оплачувати поточні зобов'язання. У випадку, коли ТА > ТЕ, підприємство є платоспроможним, у противному випадку - неплатоспроможним.

    1. Облік заборгованості по заробітній платі й обов'язкових утриманнях

Значну частину витрат більшості фірм становить заробітна плата. У деяких галузях, таких, як банківська справа й авіаперевезення, вартість робочої сили досягає більше половини витрат.

Значення обліку заробітної плати полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний вести звітність, що підтверджує зобов'язання по нарахуванню заробітної плати й утримань із її.

Система обліку заробітної плати має потребу в строгому контролі й ефективній обробці даних, а також у регулярному інформуванні відповідних фінансових органів.

Існують три види зобов'язань, пов'язаних з обліком заробітної плати:

  1. заборгованість по виплаті заробітної плати;

  2. заборгованість по податках, що стягується із заробітної плати;

  3. заборгованість по прочим утриманнях із заробітної плати.

Важливо розрізняти постійних (штатних) співробітників і працівників, що виконують роботу за договором-підряду, - сумісників. Правила обліку заробітної плати ставляться до працівників фірми. Сумісники не є працівниками даної фірми й тому система обліку заробітної плати на них не поширюється. Вони пропонують послуги фірмі за винагороду, але не перебувають під її прямим спостереженням або контролем.

Зобов'язання по заробітній платі (liabilities for employee compensation). Підприємець є відповідальним за виплату заробітної плати робітникам та службовцям. Заробітна плата робітників розраховується виходячи з погодинної ставки або відрядного вироблення. Для службовців установлюються місячні або річні оклади. Як правило, до цієї категорії відносять управлінський апарат.

Крім визначення мінімального рівня заробітної плати федеральний Закон про справедливі умови праці (іноді його називають Законом про заробітну плату й робочий час) упорядковує виплати за понаднормові роботи. Власник промислового, торговельного або транспортного підприємства, діяльність якого виходить за межі одного штату, відповідно до федерального законодавства оплачує, щогодини понаднормових робіт. При цьому відпрацьовані годинники понад 40 у тиждень і 8 у день уважаються понаднормовими. Понаднормові роботи повинні оплачуватися, принаймні, у півтора разу регулярної ставки.

Роботи у вихідні й святкові дні можуть бути також оплачені як понаднормові у відповідності зі спеціальними угодами по оплаті праці. У виплатах за понаднормовий час, відпрацьований за колективним договором (за згодою із профспілками) або по інших контрактах про роботу з наймання, установлений мінімум може бути перевищений.

Розглядаючи облік нарахувань і втримань, необхідно розрізняти: 1) відрахування й податки, які повинен сплачувати працівник; 2) обов'язкові нарахування, пов'язані з фондом заробітної плати, які підлягають сплаті роботодавцем.

Зобов'язання по втриманнях і відрахуванням із заробітної плати робітників та службовців (liabilities for employee payroll withholdings) – це податки до фонду соціального страхування, федеральний прибутковий податок і прибутковий податок, установлений урядом штату (для США). Певні втримання роблять також в інтересах самих робітників та службовців і нерідко на їхнє прохання. До цієї групи належать утримання в пенсійний фонд, страхові внески органам охорони здоров'я, внески осіб, що уклали договір страхування життя, профспілкові внески й благодійні податки. Поза залежністю від того, з якою метою виробляються втримання із заробітної плати робітників та службовців, власник підприємства зобов'язаний перелічити ці суми на користь відповідних державних органів, фондів або організацій.

Розміри внесків у фонди соціального страхування визначаються законодавством відповідної країни.

Наприклад, у США заробітна плата робітників та службовців обкладається податком лише до певного рівня. На даний момент межа для оподатковування заробітної плати становить 87 000 дол. по ставці 7,65%. Заробіток понад цей рівень податком не обкладається.

Федеральний прибутковий податок (federal inсоте tах). На федеральний прибутковий податок доводиться більша частина втримань із заробітної плати робітників та службовців. Федеральний прибутковий податок стягується пропорційно сумі заробітної плати. Утриманий із заробітку податок перераховується підприємцем у Податкове керування. Сума податку залежить від заробітку й наявності в працівника пільг по сплаті того або іншого податку. Відповідно до діючого законодавства не оподатковуваний прибутковим податком мінімум становить 2 900 дол. США в рік, ставка податку коливається від 15% до 39,1% річного доходу. Кожний працівник має право на звільнення від сплати якого-небудь одного внеску (наприклад, податок на нерухомість, податку на автотранспорт, внесків на благодійні цілі й т.п.) від свого ім'я й від кожної особи, що перебуває на його втриманні. Податкове керування надає кожному підприємцеві спеціальні таблиці розрахунку сум утримань.

Прибутковий податок штату (state income tax). У більшості штатів стягується свій прибутковий податок, і порядок його втримання, як правило, той же, що й для федерального прибуткового податку.

У європейських країнах прибутковий податок стягується протягом року по прогресивній шкалі, але остаточний розрахунок виробляється наприкінці року. Ставки податку коливаються від 10,5% до 70%.

У Японії прибутковий податок з фізичних осіб становить від 10 до 50%. Понад цього кожний, незалежно від величини доходу, сплачує податок на жителя в розмірі 3 200 йен у рік. Але існує досить значний неоподатковуваний мінімум і надаються пільги. Так, наприклад, від сплати податку звільняються засоби, витрачені на лікування, додаткові податкові пільги мають багатодітні родини.

Зобов'язання підприємців по втриманню податків із заробітної плати. У США існують три основних податки на заробітну плату, які підприємець повинен сплатити. Це податок на соціальне страхування, федеральний податок на страхування по безробіттю й податок на страхування по безробіттю, установлений урядом штату. Ці податки відносять до загальфірмового (оперативним) витратам.

Loading...

 
 

Цікаве