WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік та аудит - Курсова робота

Облік та аудит - Курсова робота

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 "Витрати".

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списують у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

  • списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

  • нарахування амортизації;

  • списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

  • втрати від знецінення запасів;

  • нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

  • нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

  • благодійні внески;

  • належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов'язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання, належать нарахування:

  • заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;

  • податків, зборів, обов'язкових платежів;

  • відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

  • орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

  • послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

До витрат, згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання.

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економічного підходу до витрат варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, тому що для них фактичні витрати - це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

Відповідно до чинного законодавства, в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:

А) Дохід від реалізації :

  • готової продукції;

  • товарів;

  • робіт і послуг.

Б) Інші операційні доходи:

  • від реалізації іноземної валюти;

  • від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

  • від операційної оренди активів;

  • від операційних курсових різниць;

  • отримані пені, штрафи, неустойки;

  • від компенсації списаних раніше активів;

  • від списання кредиторської заборгованості;

  • одержані гранти та субсидії.

В) Дохід від участі в капіталі:

  • від інвестицій у підприємства;

  • асоційовані;

  • спільні;

  • дочірні.

Г) Інші фінансові доходи:

  • дивіденди одержані;

  • відсотки одержані;

  • інші доходи від фінансових операцій.

Д) Інші доходи:

  • від реалізації необоротних активів;

  • від реалізації фінансових інвестицій;

  • від реалізації майнових комплексів;

  • від не операційних курсових різниць;

  • безоплатно одержані активи;

  • інші доходи від звичайної діяльності.

Е) Надзвичайні доходи:

  • відшкодування збитків від надзвичайних подій;

  • інші надзвичайні доходи.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 "Витрати", поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (схема.1.1.1)

Згідно з П(С)БО 15 "Дохід" визнання доходу відбувається за дотримання таких умов:

  1. збільшення активу або погашення зобов'язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

  2. оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов'язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С)БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.

Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це впливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов'язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з'ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.

Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:

податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов'язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або погашення позики, якщо це не передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первісного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонером від реалізації товару комітента, не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом. Доходом є, зокрема, сума комісійної винагороди.

Водночас названі суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми чистого доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності", а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.

Loading...

 
 

Цікаве