WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік запасів - Курсова робота

Облік запасів - Курсова робота

Названі витрати включаються до складу витрат того періоду, в якому їх було здійснено (встановлено), із відображенням їх суми у Звіті про фінансові результати (форма № 2).

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється.

1.2 Балансова вартість запасів у податковому обліку та п. 5.9

Згідно з п. 5.9 Закону про податок на прибуток на підприємство покладається обов'язок щокварталу провадити перерахунок балансової вартості придбаних запасів*.

Сутність цього розрахунку полягає в порівнянні даних про наявність запасів на початок і на кінець звітного (податкового) періоду.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (тобто утворюється приріст балансової вартості), різниця включається до складу валового доходу. У такий спосіб відбувається своєрідна компенсація валових витрат, відображених раніше в момент оприбуткування запасів.

Якщо ситуація протилежна – балансова вартість запасів на кінець звітного періоду менше їх балансової вартості на початок того ж звітного періоду (утворився убуток), різниця потрапляє до валових витрат.

При здійсненні перерахунку слід мати на увазі, що для цілей податкового обліку уцінка (дооцінка) запасів не змінює балансову вартість запасів та валові доходи (валові витрати) платника податків, пов'язані з придбанням таких запасів.

Відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток перерахунку підлягають сировина, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання і поліпшення яких відносяться до валових витрат. Витрати, стосовно яких установлено відсоткове обмеження щодо включення до валових витрат, беруть участь у перерахунку за п. 5.9 у тій самій сумі, в якій потрапляють до валових.

Результат перерахунку прямо впливає на розмір оподатковуваного прибутку звітного періоду, тому визначити його необхідно без помилок. А орієнтуватися в цій ситуації потрібно на правила П(С)БО 9. Із цим повністю згодні податківці (лист від 27.05.2005 р. № 4807/6/11-1116).

Виробничі підприємства при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у складі незавершеного виробництва та залишках готової продукції враховують лише так звану матеріальну складову. На це вказує ДПАУ в листах від 06.10.2004 р. № 8878/6/15-1116.

Такі витрати як відсотки за фінансовими або товарними кредитами, витрати на сертифікацію, зберігання, страхування (крім страхування ризику транспортування), митні збори не потрібно враховувати у балансовій вартості запасів, і , внаслідок цього, у перерахунку по п.5.9 – их враховують у валових витратах відповідної події.

Немає потреби у проведенні перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток тим підприємствам, що застосовують особливий порядок оподаткування результатів діяльності, здійснюваної за довгостроковим договором (контрактом).

Що стосується малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також МНМА (при 100 % нарахуванні амортизації), то вони беруть участь у перерахунку за п. 5.9 тільки до моменту передачі їх в експлуатацію.

1.3 Оцінки запасів при їх вибутті

Згідно з П(С)БО 9 запаси при їх вибутті (відпуску) у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті застосовують методи:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Оцінка відпущених запасів за ідентифікованою собівартістю може застосовуватися підприємством у випадку, якщо запаси не замінюють один одного або відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, або їх первісна вартість визначена з ідентифікованої вартості (автомобілі, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння тощо).

Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат при оцінці вибуття запасів базується на застосуванні затверджених підприємством норм витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Норми розраховуються з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних підприємство повинно регулярно аналізувати відхилення від норм та у разі необхідності переглядати встановлені норми.

Оцінка готової продукції (робіт, послуг) за нормативними затратами на дату балансу коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших методів оцінки вибуття запасів не виправдано) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів визначається як очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Перегляд первісної вартості запасів і коригування її до рівня чистої вартості реалізації проводиться, якщо на дату балансу відбулося зменшення величини первісно очікуваних від використання запасів економічних вигод внаслідок зниження їх ціни, зіпсування, застаріння, закінчення терміну зберігання тощо.

1.4 Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання та у виробництві

Запаси на підприємствах зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Склади можуть бути загального та спеціалізованого призначення (центральні, проміжні, експедиторські та інші). Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо.

Для запасів, що не належать підприємству, виділяються окремі місця зберігання від інших запасів.

Кожному складу присвоюють постійний номер, який надалі зазначається на всіх документах при оформленні операцій з руху запасів на даному складі.

Приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Loading...

 
 

Цікаве