WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік довгострокових фінансових інвестицій - Курсова робота

Облік довгострокових фінансових інвестицій - Курсова робота

Варто врахувати, що існування величезної маси фінансового капіталу з численними і багатофункціональними механізмами обумовлює глибоку зацікавленість капіталу в його розміщенні, тобто весь даний ринок знаходиться в очікуванні об'єкта фінансування — підприємства. Ринок створений для того, щоб задовольняти запити і надії підприємства. Один без іншого не існує. Вартість капіталу формується винятково у процесі співробітництва між двома ринками — ринком фінансів і ринком виробництва. Це поняття необхідно усвідомити для того, щоб зняти невпевненість у керівників підприємств. Необхідно активно рухатися назустріч ринку капіталу. У процесі активного розвитку цього ринку за останні 200 років вироблені основні правила функціонування капіталу. Логіка появи таких правил виходить з елементарних бажань інвесторів зберегти свої кошти, мінімізувати ризик їх втрати. Якщо підприємство бажає взяти участь у цьому процесі, то, відповідно, насамперед, повинне грати за сталими правилами. Для цього потрібно знати і виконувати існуючу систему взаємин. Знання правил і суворе їх виконання — головна умова участі підприємства в інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції [18, 224].

Усі залучені засоби, які використовує підприємство у своїй діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:

  • позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку;

  • інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.

Існують принципові розходження між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно від результатів діяльності, у другому випадку — дивіденди виплачуються тільки з результатів діяльності (тобто при наявності прибутку).

Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення рішення про можливе джерело фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові засоби (кредитні ресурси), керівника будуть цікавити наступні показники:

  • умови їхнього одержання;

  • надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.);

  • кредитна ставка (щорічний відсоток);

  • термін, на який можуть бути надані кредити;

  • умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).

Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:

  • розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства;

  • розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору;

  • сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.

З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у формі застави перейде кредитору.

В другому варіанті (з інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (Схема. 1.1.1).

0100090000037400000002001c00000000000400000003010800050000000b0200000000050000000c024a011d02040000002e0118001c000000fb02f0ff0000000000009001000000cc0440001254696d6573204e657720526f6d616e0000000000000000000000000000000000040000002d0100000400000002010100050000000902000000020d000000320a0e00000001000400000000001c024901200c07001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d0000000000001800000044aa110001000000e304000000000000040000002d010100030000000000

Схема. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі і портфельні [18, 232].

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, так як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження відрізняють два види акцій – іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу – звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованим – фінансовий розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів (в т.ч. грошові кошти) в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

1.Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Так, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

  • доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

  • зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора, оскільки інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до зростання ринкової вартості акцій.

У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері й є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, внаслідок цього, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, — посередницьку діяльність.

2. Збільшення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.

3.Отримання податкових пільг за інвестиціями.

Досліджуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:

1) інвестиції вимагають значних фінансових витрат;

2) віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді на стадії експлуатації об'єкта інвестування;

3) при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто врахувати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.

Також треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення.

1.2 Економічна суть обліку довгострокових фінансових інвестицій

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні (див. схему 1.2.1). Розглянемо, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

Схема 1.1.1 Класифікація фінансових інвестицій

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Loading...

 
 

Цікаве