WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік витрат рибницьких господарств у сучасних умовах - Курсова робота

Облік витрат рибницьких господарств у сучасних умовах - Курсова робота

Щодо плану усі витрати поділяються на планові та непланові. Якщо планові витрати безпосередньо викликані нормальними умовами організації процесу виробництва і реалізації рибної продукції, то непланові, як правило, пов'язані з порушеннями виробничо-господарської діяльності. Вивчення та переосмислення досягнень вітчизняної теорії і практики, освоєння західних теорій та методів управління, їх розумне поєднання дало змогу розширити класифікацію витрат для цілей фінансового та управлінського обліку. Використання рекомендованої класифікації витрат у практиці господарств досліджуваної галузі дає змогу управляти витратами по ходу виробничого процесу через виявлення відхилень від заданих параметрів, приймати рішення для попередження недоліків у роботі, підвищити рентабельність виробництва рибної продукції, забезпечити високі темпи росту прибутку.

3. Облік витрат в господарствах рибної галузі

У сучасних умовах визначення та облік витрат регулюються національними положеннями (стандартами). Проте стандарти містять лише концептуальні підходи, а розробка конкретних методик обліку переходить до компетенції рибницьких господарств і залежить від особливостей організації виробництва. Оскільки норми стандартів поширюються на підприємства усіх форм власності незалежно від їх галузевої приналежності, то наукові дослідження отримують новий напрям: вивчення системи документообігу, вибір конкретного об'єкта витрат та об'єкта калькулювання з урахуванням галузевих особливостей їх обліку.

Особливості синтетичного і аналітичного обліку виробничих витрат рибної галузі визначаються комплексом технологічних процесів, що обумовлює послідовне здійснення витрат на вирощування рибопосадкового матеріалу до посадки у нагульні стави для одержання товарної риби. При цьому прямо на окремі стадії вирощування відносять витрати на утримання плідників, сировину і матеріали, основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями тощо. При неможливості віднесення прямим шляхом транспортні витрати, витрати на знос засобів лову, промспорядження і промінвентарю розподіляються між стадіями вирощування пропорційно масі товарної риби і рибопосадкового матеріалу. Списання витрат з однієї стадії ставового рибництва на іншу проводиться лише після її завершення.

Система обліку витрат за будь-яких умов залежить від вибору об'єктів витрат та об'єктів калькулювання. Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" об'єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

На вибір об'єктів витрат суттєво впливають особливості технології виробництва, тип організації виробництва, асортимент продукції, виробничий цикл, управління підприємством, склад незавершеного виробництва. Усі групування витрат призначені для прийняття рішень, але ситуації, які виникають у процесі виробництва, не можуть бути покладені в типову систему обліку. Тому на кожному рибницькому господарстві система обліку витрат формується з врахуванням задоволення запитів керівництва. Втім, не дивлячись на їх різноманіття, теорією та практикою вироблені загальні підходи до вибору методів обліку та калькулювання собівартості продукції.

Калькуляція є важливою складовою системи бухгалтерського обліку, без якої не може бути здійснене вартісне вимірювання господарських фактів, витрат і результатів господарювання підприємства, його підрозділів і процесів. Калькуляція собівартості продукції складається за певною методикою. Методика калькулювання собівартості продукції – це система прийомів, методів, пов'язаних з обрахуванням собівартості одиниці продукції певного об'єкту витрат.

У системі управління собівартістю продукції розрізняють наступні види калькуляцій: цехову, виробничу, бригадну, планову, проектну, кошторисну, нормативну і фактичну (звітну). На рибницьких господарствах внутрішніх водойм планова собівартість практично не відрізняється від нормативної, тому для обчислення фактичної собівартості рибної продукції достатньо використання лише планових калькуляцій.

Проблема підвищення конкурентоспроможності і якості продукції є однією з основних. Практично витрати, пов'язані із забезпеченням належної якості рибної продукції, і витрати на її підвищення важко розмежувати, тому їх доцільно обліковувати разом і вважати витратами на управління якістю рибної продукції. Вирішення проблеми точного і достовірного обліку додаткових витрат на підвищення якості продукції може бути досягнуто лише у тому випадку, якщо вона буде вирішуватися з позицій не окремо взятого підприємства, а рибного господарства в цілому, так як господарства-виробники пов'язані з багатьма іншими підприємствами відносинами виробничої кооперації. Відносно обліку цих витрат в спеціальній літературі висвітлюється ряд пропозицій. Ф.П.Палій рекомендує витрати в поточному обліку на управління якістю продукції облічувати за нормами і відхиленнями від норм. Потім ці витрати повинні розподілятись між видами продукції пропорційно нормативним (кошторисним) витратам на ці цілі .

Одержання позитивних фінансових результатів від виробництва високоякісної товарної риби та рибопосадкового матеріалу також знаходиться в тісній залежності від його якості. Проведені в різних географічних зонах досліди по вирощуванню товарного коропа із рибопосадкового матеріалу різних вагових кондицій вказують на пряму залежність темпів росту від штучної ваги рибопосадкового матеріалу.

Дослідження облікової діяльності рибницьких господарств показали, що більшість господарств не складають калькуляції на окремі види рибної продукції. Це обумовлено тим, що на підприємствах немає достатньої аналітики витрат.

Як планова, так і нормативна калькуляції є попередніми (щодо виробничого процесу) документами. Підставою для складання цих калькуляцій в рибництві є технічно обґрунтовані норми матеріальних витрат і трудових ресурсів. Вони є основою для планування собівартості продукції, обліку та контролю за витратами і виконанням планових завдань щодо оптимізації рівня витрат. На відміну від них, фактична собівартість визначається на базі даних бухгалтерського обліку після закінчення звітного періоду і надає інформацію про фактичні витрати на виробництво рибної продукції.

Обґрунтована номенклатура об'єктів калькулювання є неодмінною умовою достовірності калькуляцій. Біотехнічний процес дозволяє поєднати об'єкт обліку з об'єктом калькулювання – групою однорідних продуктів рибництва. Починаючи з другої стадії, об'єкти обліку і калькулювання також можуть співпадати, якщо у ролі цих об'єктів буде виступати приріст риби протягом визначеної стадії. Інакше, об'єктів калькулювання буде більше, ніж об'єктів обліку. У ролі об'єкта калькулювання буде виступати вікова категорія риби, у ролі об'єкта обліку – стадія вирощування в розрізі виробничих дільниць. Витрати для розрахунку собівартості риби будуть облічуватись у наростаючому порядку з початку року.

Об'єкти калькулювання можуть бути проміжними та кінцевими. Проміжними – служать напівфабрикати різного рівня готовності. У ролі кінцевих об'єктів калькулювання виступає кінцевий продукт, який призначений для реалізації. Об'єкти калькулювання нерозривно пов'язані з відповідними калькуляційними одиницями, які є одиницями виміру калькуляційного об'єкта.

Кожний об'єкт калькулювання має свою одиницю виміру, якою прийнято в галузі вимірювати обсяг продукції. Узгодженість калькуляційних об'єктів та калькуляційних одиниць полягає у тому, що вони характеризують один і той же вид продукції чи роботи, відображають єдину споживчу вартість, поєднують, деталізують одну й ту ж величину витрат на виробництво.

У рибництві калькуляційною одиницею для товарної риби, мальків цьогорічки, ремонтного молодняку та маточного поголів'я риб служить 1 ц продукції. Лише для мальків риб, пересаджених з нерестових ставів до виросних – 1 тис. шт.

Побудова систем об'єктів калькулювання і об'єктів обліку відповідає вимогам правильного розрахунку собівартості лише у тому випадку, коли воно здійснюється на об'єктивній основі з врахуванням характеру і особливостей окремих видів продукції.

Слід відмітити про відсутність спільної думки у вчених щодо питання калькулювання собівартості продукції та класифікації методів обліку витрат. В.І. Карлович під методом калькулювання розуміє "певний підхід до осягнення, систематизації і контролю за витратами виробництва". І.А. Басманов методом калькулювання вважає "... науково-обґрунтуване обчислення собівартості визначеної продукції (її одиниці або частини) об'єднання, його підрозділів і процесів з метою управління виробництвом, економічного обґрунтування цін, планових показників і проектних рішень. Проте, на наш погляд, такі визначення є неповними. Ми погоджуємось з думкою А.Ш. Маргуліса, що такі способи не можуть і не повинні зводитись у ранг самостійних методів. Відрив методу калькулювання від методу обліку витрат, а тим більше підміна методу як підходу до виявлення та вивчення витрат на економічній основі варіантом технічного розрахунку, означає збідніння калькуляційного процесу, штучне його відокремлення від облікової бази.

Loading...

 
 

Цікаве