WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Вимірники в бух.обліку та види оцінки об'єктів - Реферат

Вимірники в бух.обліку та види оцінки об'єктів - Реферат

Вимірники в бухгалтерському обліку та види оцінки об'єктівГосподарський облік - це одна з важливих функцій управління господарством. Процес обліку складається з декількох етапів:
1. постійне спостереження за господарськими операціями;
2. вимірювання;
3. реєстрація і узагальнення даних в грошовому виразі.
1) Спостереження дозволяє встановити багато чисельні і різноманітні явища і факти, з яких складається господарська діяльність; 2) Дані зібрані в результаті спостереження необхідно вимірювати, тобто - вказати їх в певних числових показниках; 3) Дані показники необхідно зареєструвати і згрупувати для використання даних з метою управління тим чи іншим процесом в будь-який час. Завершується обліковий процес узагальненням отриманих показників, які характеризують господарську діяльність підприємства. Отже, господарський облік - це систематичне спостереження, вимірювання, реєстрація і узагальнення господарських процесів матеріального виробництва з метою контролю і управління ними.
Оскільки господарська діяльність підприємства дуже різноманітна по своєму характеру і змісту, тому для відображення її процесів необхідні різні вимірники при допомозі всі господарські процеси отримали кількісну і якісну характеристики. Для відображення Г.Д.П. використовують такі види вимірників:
1) натуральні
2) трудові
3) грошовий.
Натуральні вимірники служать для одержання інформації про господарські засоби і процеси у натуральному виразі. Їх використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, основних засобів тощо.
Обліковані об'єкти залежно від їх фізичних властивостей вимірюють лічбою (кількість одиниць), мірою ваги (кг, ц, т), мірою довжини (см, м), мірою об'єму (л, м3) та інші.
Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці, вони виражають кількість затраченого часу в днях, годинах, хвилинах, змінах (людинодні, людиногодини).
Трудові вимірники на відміну від натуральних можуть певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини, проте повним узагальнювальним вимірником бути не може.
Грошовий вимірник є узагальнюючим і служить для відображення господарських засобів в різних матеріальних цінностей і операцій в єдиному показнику грошових одиницях, гривнях, копійках.
Грошовий вимірник часто використовують поряд з натуральними і трудовими.
2. Єдина сист. на підприємства, галузях і в цілому в державі забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку:
1. Оперативним (оперативно-техніним); 2. Статистичним; 3. Бухгалтерським.
Основні методи калькулювання, їх характеристика
Заключним етапом обліку витрат є обмеження собівартості на 1-цю продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.
Калькуляція - це обмеження собівартості продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.
Перелік і склад статей калькулювання витрат собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно. Витрати пов'язані з виробництвом продукції можуть групуватись на наступними етапами калькуляції:
1) сировина і матеріали;
2) напівфабрикати;
3) паливо та енергія на технологічні потреби;
4) зворот. відходи (вирахов.);
5) основна з/п;
6) додаткова з/п;
7) витрати на соціальне страхування;
8) витрати пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
9) загально виробничі витрати.
Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обмеження с/в 1-ці продукції наз. методом обліку витрат і калькулювання.
Витрати на виробництво можуть обліковуватися декількома методами:
- позамовним; - попереднім; - змішаним.
Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують в основному на індивідуальних та дрібно серійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу є окремі індивідуальні замовлення. До таких виробництв відносяться: - суднобудівне; - виробниче будівельна та інші. Включаючи аудиторну діяльність, ремонт автомобілів.
Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення. Всі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, загально виробничі витрати, що місяця розподіляють між замовниками.
Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат зібраних в корні обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.
Попередній метод обліку витрат від слова переділ - (певна сукупність технооперацій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий для всієї сукупності) - напівфабрикат, напівпродукт.
Попередній метод використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції). Напр.: випікання одного сорту хліба, печива.
Змішаний метод використовується в серійних автоматизованих виробництвах, де готова продукція має багато загального та індивідуального характеру.
Нормативний метод обліку вит-т на вир-вах застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на вир-во з метою запобігання надмірних витрат.
Визначення та оцінка запасів відповідно до П(С)БО №9 "Запаси"
Згідно з положенням Б/О у оцінку запасів (виробничі запаси, незав. готова продукція) за їх окремими видами слід розглядати по етапах їх рух, а саме:
- при надходженні запасів;
- при вибуті запасів;
- на дату складання звітності.
Порядок оцінки залежить від обраної підприємством системи обліку запасів. Підприємства можуть застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в показі про облікову політику.
Сутність кожної із систем обліку відображається в назві:
- при системі постійного обліку бухгалтерія фіксує рух і вартість законів протягом всього звітного періоду, тобто надходження та витрати матеріальних запасів обліковується постійно, безперервно день у день.
При періодичному обліку систематично аналітичний облік руху запасів не ведеться, його не ведуть ні бух., ні працівники підприємства. Кількість і вартість залишку запасів визначається за підсумком інвентаризації у кінці звітного періоду. Такий метод застосовують фірми, що продають великі обсяги недорогих товарів.
Оцінка запасів при їх надходженні
Запаси на підприємство можуть надходити:
- придбання за плату;
- виготовлення власними силами підприємства;
- внесення до статутного капіталу підприємства;
- безоплатного одержання;
- обмін на подібні (неподібні) активи.
Отримані або вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.
Витрати, що формують первісну вартість:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику;
- суми, що сплачуються за інформації чипосередницькі послуги пов'язані з ............ і придбанням запасів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;
- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспорту запаси;
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів.
Документальне та облікове відображення руху виробничих запасів
У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані виготов. власними силами, внесені до статуту капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо.
Операції з надходження виробничих запасів:
1. Придбання виробничих запасів у постачальника.
2. Придбання виробн. запасів з підзвітними особами в порядку закупів дрібних партій за готівку.
3. Оприбуткування в.з. ваготовлене в межах власного виробництва.
4. Оприбут. в. з. від ліквідації виробничих запасів.
5. Внутрішні переміщення.
6. Оприбут. в. з. в результаті перетворення на придатні малоцінні засоби праці.
7. Оприбут. лишки виявлення після інвентаризації.
Перелік первинних документів, якими найчастіше оформляється надходження виробничих запасів.
Надходження виробничих запасів оформляються іншими документами, наприклад, супровідні документи постачальника є підставою для кількісного та якісного прийому партії запасів, що надійшли, використання для роз-ків між постачальником та покупцями за відвантаж (відпущені запаси).
Від правильності документального оформлення документи з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальні оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.
Документи відпуску виробничих запасів
Виробничі запаси зі складів в-цтва відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації, як надлишкові або непотрібні; під випуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.
Відпуск виробничих запасів в комори цехів розглядаються як внутрішнє переміщення запасів.
При відсутності в цехах комор, відпуск запасів з центральних складів вважається витратами на виробництво.
При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватися необхідних умов: 1. Запаси обліковують за вагою, обсягом, масою в суворій відповідності з нормативами витрат на визначений обсяг виробництва. 2. Відпуск здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів, лімітування здійснює відділ матеріально-технічного постачання чи планових витрат. 3. З головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також беруться зразки їх підписів. Ці дані повинні бути повідомлені працівникам складів.
Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасі зі складів п-ва залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: - систематично на вироб-чі потреби або епізодично в цехи та відділи на адміністративні та інші потреби.
Loading...

 
 

Цікаве