WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Мале підприємництво - Курсова робота

Мале підприємництво - Курсова робота

РРО такі підприємці не використовують при дотриманні умов, зазначених у статті 9 Закону про РРО, а саме: не торгують підакцизними товарами (крім пива на розлив). Також використання КОРО і РК не потрібне крім випадків роздрібної торгівлі продовольчими товарами й пивом у пляшках і банках.

    1. Умови застосування системи оподаткування фіксованим податком

Оподаткування по фіксованому податку поширюється на діяльність із продажу товарів і наданню супутніх послуг такому продажу на ринках, крім торгівлі лікеро-горілчаними й тютюновими виробами.

Мінімальний термін роботи з обраної системи оподаткування становить один календарний місяць.

Книга обліку доходів і витрат за формою №10 підприємцями на цій системі оподаткування не ведеться.

При застосуванні системи оподатковування по фіксованому податку суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи звільнені від сплати:

податку з доходу фізичної особи (зі своїх доходів);

податку на промисел;

ПДВ;

внеску до Фонду тимчасової непрацездатності;

внеску до Фонду безробіття;

внеску до Фонду нещасного випадку;

плати за торговельний патент;

внеску до Фонду соціального захисту інвалідів.

Розмір податку складає від 20 грн. до 100 грн., при чому розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожного найманого працівника, у тому числі, якщо залучаються члени родини підприємця.

При здійсненні діяльності при дотриманні умов, зазначених у статті 9 Закону про РРО, а саме не здійснення торгівлі підакцизними товарами (крім пива на розлив) РРО підприємці, які сплачують фіксований податок не використовують. КОРО і РК такі підприємці не використовують, крім випадків роздрібної торгівлі продовольчими товарами й пивом у пляшках і банках.

Тема 4. Порядок застосування найманої праці приватними підприємцями

  1. Порядок реєстрації найманих працівників у фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності;

  2. Особливості ведення кадрової документації у приватного підприємця – роботодавця;

  3. Порядок нарахувань та утримань із заробітної плати найманих працівників.

  1. Порядок реєстрації найманих працівників у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності

Отримуючи статус роботодавця, підприємець, з одного боку, полегшує свій труд, пов'язаний із здійсненням власної підприємницької діяльності, з іншої – у нього з'являються додаткові обов'язки, пов'язані із веденням кадрової документації, а також щомісячні податково-звітні проблеми по нарахуванню і виплаті заробітної плати своїм працівникам.

Відповідно до вимог Закону України про реєстрацію щодо здійснення реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності по принципу "єдиного вікна", Пенсійний фонд України затвердив порядок постановки на облік і зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців у якості платників страхових внесків. Державний реєстратор направляє до органів Пенсійного фонду по місту проживання підприємця повідомлення про проведення державної реєстрації такого підприємця. На підставі даного повідомлення Пенсійний фонд реєструє підприємця у якості платника внесків.

Інші фонди поки що не надали підприємцям такого права. Тому з моменту укладання договору з першим із найманих працівників підприємець повинен зареєструватися у всіх інших фондах:

у Фонді соціального страхування з тимчасовій втраті працездатності (далі – Фонд страхування з тимчасовій непрацездатності);

у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд страхування від безробіття);

у Фонді соціального страхування від нещасних випадків (далі – Фонд страхування від нещасних випадків).

Така реєстрація проводиться один раз при прийомі на роботу першого працівника. Реєстрація трудового договору у центрі зайнятості не є автоматичною реєстрацією у Фонді страхування від безробіття, незважаючи на те, що центр зайнятості, по сутності, і є Фондом страхування від безробіття.

При реєстрації у кожному із соціальних фондів підприємцю надається реєстраційний номер, який вказується у платіжних документах при перерахуванні відповідних внесків і в формах звітності. За нереєстрацію (несвоєчасну реєстрацію) нормами діючого законодавства передбачені штрафні санкції.

Незважаючи на те, що підприємці не ведуть бухгалтерський облік, як роботодавці вони повинні забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, а також витрат на оплату праці. Незалежно від вибраної системи оподаткування підприємці зобов'язані вести облік нарахування і виплати найманим працівникам заробітної плати, який здійснюється у такому же порядку, як і юридичним особами.

Заробітна плата найманих працівників, які працюють у підприємця по трудовому договору, є об'єктом оподаткування як для самого підприємця, так і для найманих працівників. Для підприємця заробітна плата, що виплачується найманим працівникам, є фактичними витратами на оплату праці, на яку необхідно проводити встановлені законодавством нарахування і утримання.

  1. Особливості ведення кадрової документації у приватного підприємця – роботодавця

Використання найманої праці неможливо без ведення кадрової документації. Під кадровою документацією слід розуміти документи, що регламентують порядок використання найманої праці роботодавцем, регістри обліку робочого часу, документи, що відображають факти прийому та звільнення з роботи, надання відпусток, направлення у відрядження і т.д. Діюче трудове законодавство в основному зорієнтовано на роботодавців – юридичних осіб. І хоча підприємець не є юридичною особою, від ведення кадрової документації він не звільнений. Хоча, звісно, обсяг такої документації у підприємця значно нижче, чим у юридичної особи.

Перш за все при використанні праці найманих працівників підприємець повинен оформити Правила внутрішнього трудового розпорядку, оскільки згідно ст. 21 КЗпП, при складанні трудового договору з найманим працівником останній зобов'язується виконувати роботу із дотриманням трудового розпорядку. Наявність таких правил дає підприємцю деякі переваги. Так, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку працівника можливо залучити до дисциплінарної відповідальності або, на крайній випадок, навіть звільнити по ініціативі роботодавця.

При розробці власних правил внутрішнього розпорядку підприємець може користуватися Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84 № 213. Правила складаються у вільній формі, але обов'язково повинні містити наступні розділи:

порядок прийому і звільнення;

права і обов'язки роботодавця;

права і обов'язки працівників;

режим роботи;

порядок заохочення за роботу;

порядок накладання стягнення за порушення трудової дисципліні.

На відміну від процедури прийому на роботу на підприємство, при прийомі на роботу до підприємця працівник не пише заяву, а підприємець, у свою чергу, не видає наказу (розпорядження) про прийом на роботу. Таким уніфікованим документом, який суміщає у себе і заяву, і наказ, є зареєстрований трудовий договір між працівником і підприємцем. Підприємці не повинні оформляти накази про прийом і звільнення з роботи.

Підприємці не повинні вести на своїх працівників наступну кадрову документацію:

особисту картку по формі П-4;

особистий листок по обліку кадрів;

особисту справу;

книгу обліку трудових книжок.

Ведення цих документів передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, тільки для підприємств, установ і організацій і не розповсюджується на фізичних осіб – роботодавців.

А ось табелі обліку робочого часу, який служить підставою для нарахування заробітної плати, а також "відпускну" документацію, що визначена в Законі України "Про відпустки" від 15.11.96 № 504/96-ВР (графік відпусток, заява працівників про надання відпустки, розпорядження підприємця про терміни і тривалість відпустки), підприємець вести повинен.

Крім ведення кадрової документації, статус роботодавця передбачає і наявність усіх інших наслідків: реєстрацію в усіх соціальних фондах, нарахування і сплата внесків і надання відповідної звітності.

  1. Порядок нарахувань та утримань із заробітної плати найманих працівників

Що стосується сплати єдиного податку при використанні найманої праці в підприємницькій діяльності, ставка єдиного податку збільшується на 50 % на кожну людину.

Під поняттям "нарахування" розуміється сума соціальних внесків (у Пенсійний і інші соціальні фонди), яка розраховується шляхом помноження нарахованої заробітної плати на відповідний процент – встановлену ставку соціальних внесків. Внески в Пенсійний фонд і інші соціальні фонди нараховуються "зверху" на загальний фонд оплати праці найманих працівників, сплачуються за рахунок власних грошових коштів підприємця і включаються до його витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Наприклад, сума нарахувань до Пенсійного фонду із заробітної плати у 420 грн. (мінімальний розмір з 01.04.2007 р.) складе 139,44 грн. (420 грн. 33,2%).

Loading...

 
 

Цікаве