WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Внутрішньогосподарський контроль Промінвестбанку - Курсова робота

Внутрішньогосподарський контроль Промінвестбанку - Курсова робота

Згідно п.1.3 частини I Правил, кредитна організація розробляє й затверджує облікову політику, засновану на Плані рахунків і Правилах бухгалтерського обліку, положеннях, інструкціях й інших нормативних актах ЦБ України. Вона включає наступні складові частини, які підлягають обов'язковому затвердженню керівником кредитної організації:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку в кредитній організації, її філіях і підвідомчих установах, заснований на затвердженому ЦБ України Планом рахунків;

- форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення операцій, включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності, по яких не передбачені в альбомах Держкомстату України типові форми первинних облікових документів;

- порядок проведення окремих облікових операцій, що не суперечать чинному законодавству й нормативним актам ЦБ України (у редакції Вказівки від 25 вересня 1998 р. № З);

- порядок проведення інвентаризації й методи оцінки видів майна й зобов'язань;

- правила документообігу й технологія обробки облікової інформації;

- порядок контролю за чиненими внутрібанківськими операціями;

- порядок і періодичність висновку на печатку документів аналітичного і синтетичного обліку (у редакції Вказівки від 25 вересня 1998 р. № 3з).

Зміст облікової політики кредитної організації повинне визначати конкретні варіанти обліку тих або інших операцій, по яких передбачено альтернативне рішення в рамках системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку. У той же час формування облікової політики тісно пов'язане з податковим плануванням, оптимізацією оподатковування кредитної організації. Вибираючи той або інший варіант, банк повинен оцінити "податкові наслідку" їхнього застосування. От чому в останні роки поряд з організаційно-технічними й методологічними аспектами облікової політики прийнято розглядати і її податкові аспекти.

Облікова політика підлягає оформленню відповідної організаційно-розпорядницькою документацією (наказом, розпорядженням і т.п.).

Обрана кредитною організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого. Зміни в облікової політиці банку можуть мати місце у випадку: реорганізації кредитної організації (злиття, поділу, приєднання), зміни власників, змін законодавства України або в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в України, розробки нових способів бухгалтерського обліку.

Зміна в обліковій політиці повинне бути обґрунтованим й оформлятися наказом або розпорядженням. Наслідку змін в обліковій політиці, не пов'язані зі зміною законодавства України, повинні бути оцінені у вартісному вираженні.

Як було сказано вище, визначаючи ті або інші елементи облікової політики, необхідно передбачати їхні податкові наслідки. Податковий аспект облікової політики виражається ще й у тім, що банкам дане право самостійне вибирати варіанти розрахунків з бюджетом по таких податках, як податок на прибуток, податок на додану вартість. Вибір того або іншого варіанта варто закріпити в обліковій політиці банку. Існує ще один важливий податковий аспект облікової політики. Це розподіл всіх витрат (доходів) банку на витрати (доходи), що враховують і враховують не для мет оподатковування.

Визначення періодичності розрахунків з бюджетом по податку на прибуток.

Згідно п. 5.2. інструкції ГНС України від 10 серпня 1995 р. № 37 "Про порядок вирахування й сплати в бюджет податку на прибуток підприємств й організацій" починаючи з 1 січня 1997р. організації (за винятком бюджетних і малих підприємств) мають право самі вибирати періодичність сплати податку на прибуток: щомісяця, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, виходячи з 0фактично фактично одержаного прибутокс, або щокварталу, зі сплатою щомісячних авансових платежів. Порядок сплати в бюджет податку на прибуток визначається організацією й діє без зміни до кінця календарного року, що варто передбачити в обліковій політиці. Щомісячна сплата податку передбачає й щомісячне подання в ГНИ "Розрахунку податку від фактичного прибутку" й "Довідки визначення даних, відбитих по рядку 1

"Розрахунку", а отже, і подання "Звіту про прибутки й збитки". У цьому випадку, як видно, варто передбачити й щомісячне формування фінансового результату.

Щоквартальна сплата податку зі сплатою щомісячних авансових платежів, як це було й раніше, передбачає доплату в бюджет різниці між сумою, що підлягає внеску в бюджет виходячи з 0фактично фактично одержаного прибутокс за квартал і сплачені авансові платежі, проіндексовану на ставку рефінансування ЦБ України за квартал. Це, природно, спричиняє додаткове відволікання оборотних коштів банку, хоча й зменшує обсяг роботи зі складання звітності. У випадку ухвалення рішення про щоквартальній сплаті податку на прибуток, на наш погляд, треба передбачити й щоквартальне формування фінансового результату.

Визначення варіанта розрахунків з бюджетом по ПДВ.

Відповідно до інструкції України від 11 жовтня 1995 р. № 39 "Про порядок вирахування й сплати в бюджет податку на додану вартість" кредитним організаціям пропонується два варіанти вирахування ПДВ, що підлягає внеску в бюджет.

Використання першого варіанта згідно п.46 інструкції № 39 передбачає ведення роздільного обліку операцій, що беруть участь і не доходів, що беруть участь в одержанні, що підлягають обкладанню ПДВ. Це ставиться не тільки до доходів, але й до витрат по таких операціях. У випадку ведення такого обліку сума податку, що підлягає внеску в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, отриманого по доходах від оподатковуваних операцій, і сумами податку, сплаченого у витратах по оподатковуваним операціям. Сума ПДВ, сплаченого у витратах по неоподатковуваним податком операціям, ставиться на собівартість зроблених банком послуг (при дотриманні загальних умов заліку по цьому податку).

При неможливості ведення роздільного обліку оподатковуваних і неоподатковуваних ПДВ операцій згідно п. 47 інструкції № 39 сума податку, що підлягає внеску в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, отриманого по доходам від оподатковуваних операцій, і сумами податку, сплаченого в витратах, у частині, обумовленої питомою вагою доходів, отриманих по операціям, оподатковуваним ПДВ, у загальній сумі доходів банку. частина, Що Залишилася сплаченого у витратах ПДВ ставиться на собівартість зроблених банком послуг. Залік сплаченого ПДВ провадиться, якщо у звітному періоді питомий вага доходів, отриманих по операціях, оподатковуваним ПДВ, у загальній сумі доходів банку перевищує 5%. У противному випадку весь сплачений у витратах ПДВ ставиться на собівартість зроблених банком послуг.

Виходячи з вищевикладеного, в обліковій політиці, найімовірніше, треба відбити другий варіант порядку вирахування ПДВ.

Крім того, п. 47 інструкції дає банкам право визначити в облікової політиці один із двох варіантів обліку ПДВ по основних фондах, що здобувають і нематеріальним активам. Відповідно до першого варіанта ПДВ при постановці на облік основних коштів і нематеріальних активів, використовуваних при проведенні операцій, оподатковуваних ПДВ, підлягає віднесенню на розрахунки з бюджетом, а невикористовуваних - підлягає оприбуткуванню в складі балансової вартості з наступним віднесенням на витрати через зношування. Але оскільки, як уже згадувалося вище, вести облік основних коштів, що беруть участь і не беруть участь у проведенні операцій, оподатковуваних ПДВ, неможливо, частку ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, варто визначати в такому ж порядку, як і при відшкодуванні податку по витратах, тобто пропорційно частці оподатковуваних податків у загальній сумі доходів і за умови, що ця частка перевищує 5%. Для визначення частки ПДВ, що підлягає заліку, варто зробити в обліку або внесистемно наступні операції:

- виділити ПДВ із вартості основних коштів і нематеріальних активів, придбаних у звітному періоді;

- визначити частку доходів, оподатковуваних ПДВ. у загальній сумі доходів банку;

- визначити частку ПДВ, що підлягає заліку з бюджету;

- частину, що залишилася, ПДВ знову приєднати до вартості основних коштів.

Оскільки провадити такі операції як з відбиттям по обліку, так й внесистемно кожен звітний період, особливо при великому обсязі основних коштів, що здобувають, досить складно, на нашу думку, доцільніше зупинитися на другому варіанті обліку ПДВ по що здобувають основним фондам і нематеріальним активам.

Відповідно до другого варіанта придбані основні кошти й нематеріальні активи прибуткуються разом зі сплаченою сумою ПДВ із наступним списанням у встановленому порядку через суми зношування на витрати банку незалежно від частки оподатковуваних доходів у загальній сумі доходів у цілому по банку. Хоча це й приводить до деякого незначного завищення суми ПДВ, що перераховує в бюджет, але дозволяє скоротити обсяг здійснюваних операцій, тим більше, що рідко в якому банку обсяг операцій, оподатковуваних цим податком, перевищує 5%.

І ще один момент варто закріпити в обліковій політиці банку по цьому питанню: як прибуткувати основні кошти невиробничого призначення, т.е. призначені для внебанковской діяльності із ПДВ або без нього.

Loading...

 
 

Цікаве