WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудиторська діяльність - Курсова робота

Аудиторська діяльність - Курсова робота

Започаткуванню аудиту в Україні сприяли як зовнішні так і внутрішні чинники. Ззовні з 1999 р. в країну почав потроху проникати іноземний капітал, власникам якого хотілося мати реальне уявлення про стан активів і пасивів українських підприємств. Маючи недовіру до системи колишнього радянського державного фінансового контролю і не бажаючи поступатися звичками, інвестори, в особі МБРР, USADI та донорських організацій, "рекомендували" керівництву країни спочатку запровадити у вітчизняну практику міжнародні стандарти обліку та аудиту, а потім і незалежний аудит. У вітчизняному підприємницькому середовищі склалася певна патова ситуація, коли чисельні контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств, так званий "народний" та "робочий" контроль практично втратили роботу (а деякі зовсім перестали існувати), а штат КРУ Мінфіну не охоплював діяльність кооперативів, малих підприємств, товариств, чисельність яких зростала дуже швидко. Тобто "верхи" не без підказки, але все ж таки дозріли до думки про необхідність легалізації незалежного фінансового контролю – аудиту. Причому спочатку створювалась загальна підстава для легалізації аудиту – у прийнятому в 1991р. Законі України "Про підприємства в Україні" (п. 4 ст. 29) вказувалося, що річний баланс усіх підприємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих, що повністю утримуються за рахунок бюджету. Це саме стосувалося і випадків ліквідації підприємства (п. 2 ст. 35). Ця теза є в Законі УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 1991 р. (ст. 4 і 22), Законах України "Про цінні папери та фондову біржу" (ст. 6, 22 і 24), "Про господарські товариства" від 1991 р. (ст. 13, 17, 18 і 20), "Про приватизацію державного майна" від 1992 р. (ст. 11) та в інших законах та законодавчих актах. Таким чином суспільство привчали до потреби у використанні послуг суб'єктів аудиту. Звісно, історично суспільство не сприймає позитивно усе те, що йому пропонує держава, але встановлення в Законі України "Про систему оподаткування" від 1991 р. (ст. 11) матеріальної (майнової) відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства в розмірі 10% від належних до сплати сум податків та інших обов'язкових платежів за неподання аудиторського висновку в органи Державної податкової адміністрації швидко все поставило на місця – аудит практично відбувся. Проте остаточно професія аудитора легалізувалась в Україні в 1993 р. з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність".[15, ст. 22]

Нова професія потребувала нових професіоналів. І вони пішли в аудитори – спершу колишні державні ревізори, викладачі вищих навчальних закладів, юристи, слідчі з МВС (так звана "перша хвиля"). Потім – усі, хто не знайшов себе в державній сфері, - колишні військові, педагоги, хіміки, фізики, домашні господарки, програмісти тощо (так звана "друга хвиля"). Цікаво, що коливання бажаючих стати аудиторами досить чітко пов'язано із ставленням держави до аудиту та економічною ситуацією в країні, що легко побачити в даних табл. 1. Армія аудиторів за дев'ять років збільшилася більше ніж у 17 разів. Для порівняння – чисельність бухгалтерів за ці роки зросла тільки в 13,5 раза. Дані верхньої та нижньої частин табл. 1 свідчать про те, що значна кількість аудиторів вибувала або не поновлювала сертифікати (продовжувала термін їх дії). Але інші все ж таки залишилися вірні професійному вибору. Ці фахівці доповнилися людьми так званої "третьої хвилі". Ця група представлена молоддю або середнього віку людьми, які вже мають непогану фахову освіту та практику з обліку або права, знають ПЕОМ та міжнародні облікові та аудиторські стандарти. Проте далеко не всі аудитори активно представлені на професійному ринку аудиторських послуг. Частіше вони групувалися навколо суб'єктів аудиту – юридичних осіб – аудиторських фірм (табл. 2).

Таблиця 1

Кількість сертифікатів аудиторів, виданих аудиторською палатою України

Видано сертифікатів

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Серія "А"

136

552

727

172

302

468

379

555

Серія "Б"

1

19

45

14

13

53

31

0

Серія "АБ"

25

3

4

0

0

0

0

0

В с ь о г о

162

574

776

186

315

521

410

555

Діяло сертифікатів на 31.12.2003р.

Серія "А"

170

722

1449

1621

1923

2373

2725

3262

Серія "Б"

1

20

65

79

92

145

175

175

Серія "АБ"

25

27

30

30

30

30

30

30

В с ь о г о

196

769

1544

1730

2045

2548

2930

3467

Таблиця 2

Результати ліцензування

Видано ліцензій

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Юридичним особам

411

656

363

115

410

494

138

Фізичним особам

50

91

61

26

58

83

74

В с ь о г о

461

747

424

141

468

577

212

У цілому по Україні на сьогодні легалізованих аудиторських фірм налічується 1351, а приватних підприємців аудиторів – 273, що становить 1624 суб'єкта незалежного аудиту для країни, де функціонує 209,5 тисяч господарювання. Отже, на один аудиторський сертифікат припадає по 60, а на одного суб'єкту аудиту – по 129 бухгалтерських балансів та інших форм фінансової звітності.

Про що свідчать ці дані? Насамперед про реакцію аудиторського загалу на наступ на його інтереси з боку законодавчої влади. Так, після спроб у 1995-1996 рр. скасувати аудит взагалі, і зокрема обов'язковий аудит, а також після того, як було значно звужено дію ст. 10 Закону "Про аудиторську діяльність" і у полі обов'язкового аудиту практично залишилися тільки інституціональні інвестори, чисельність аудиторів різко скоротилася. Однак почав, хоча і з національними обмеженнями і особливостями, але неухильно розвиватися ринок цінних паперів. Завдяки рішенню Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України 30000 річних звітів господарських товариств стали предметом обов'язкового аудита звітності. Це сприяло збільшенню кількості незалежних аудитів.

Отже, перше. Вчора аудиту:невизначеність обов'язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов'язкового підвищення кваліфікації, розпорошення аудиторів по різних професійних об'єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію з 1999 року Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики України. Усе це є певними ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.

Друге. Сьогодні. А сьогодні маємо паростки зростання конкуренції з іноземними аудиторськими фірмами. Не можна не зазначити про намагання розподілити аудиторів по галузях діяльності. Тут лідирує НБУ, який намагається монополізувати регулювання аудиту в банківській сфері. Мінфін робить спробу монополізувати аудит страхових компаній під маркою винятковості підвищення кваліфікації аудиторів у власному навчальному центрі. Верховна Рада приймає Закон "Про фінансові послуги", у зв'язку з чим виникає реальна можливість появи двох-трьох національних аудиторських реєстрів з відповідним підвищенням кваліфікації та видачею свідоцтв ("прихована сертифікація"). Зростає кількість бажаючих покерувати аудиторською діяльністю. І все це здійснюється під гаслом підвищення якості аудиту.

Loading...

 
 

Цікаве