WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудит - Курсова робота

Аудит - Курсова робота

9. Об'єкти і суб'єкти внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит – незалежна діяльність на підприємстві по перевірці і оцінці роботи в його ж інтересах. Внутрішній аудит проводиться усередині організації за вимогою керівництва, аудитором, який працює в самій організації. У виконанні своїх функцій вони залежать від керівництва.

Виділяють такі об'єкти ВА: ведення бух. обліку, достовірність звітності, стан активів під-ва, здійс-ня податкового обліку, забезпеченість власними засобами, фінансова стійкість, платоспроможність, структура управління під-вом, система внутрішньогоспод. контролю, якість роботи економічних і технічних служб, планування, нормування, стимулювання, організація і технологія вир-ва, процеси господарської діяльності, виконавча дисципліна та ін. Проте вище виділений об'єкт ВА "ведення бух. обліку" деякі джерела розглядають як вид послуг зовнішнього аудиту.

Суб'єктами ВА є

-служби ВА, які надають такі послуги як: складання звітності, ведення БО, видавнича діяльність, юридична експертиза і консультації, захист інтересів клієнта в арбітражі, підготовка бухгалтерського персоналу та ін.

-внутрішні аудитори, що часто здійснюють аналіз фінансового стану під-ва через показники ліквідно-сті, економічну активність, прибутковість та ін., та інші послуги , вище згадані.

23. Створення і повноваження САУ.

Створення професійної громадської організації аудиторів України (САУ):

аудитори України мають право об'єднатися в громадську організа-цію за професійними ознаками (Спілку аудиторів України), дотримуючись вимог ЗУ "Про ауд.діял-сть" та інших законів України.

Спілка аудиторів України повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів.

Спілка аудиторів України може відкривати місцеві осередки при наявності в них не менше п'яти аудиторів, які є членами Спілки. Відкриття місцевих осередків не є обов'язковим.

Повноваження професійної громадської організації аудиторів України (Спілки аудиторів України):

повноваження професійної громадської організації аудиторів Украї-ни визначаються ЗУ "Про АД", Законом України "Про об'єднання громадян" та Статутом професійної громадської організації аудито-рів України (Спілки аудиторів України).

З метою забезпечення соціального захисту своїх членів Спілка аудиторів України може створювати відповідні фонди, в тому числі фонд соціального страхування.

У порядку, встановленому ЗУ "Про АД", Спілка аудиторів України має право:

- делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати;

- порушувати клопотання про припинення повноважень членів Ауди-торської палати України, які делеговані Міністерством фінансів України, Головною державною податковою інспекцією України, Національним банком України, Міністерством статистики України та Міністерством юстиції України;

- вносити на розгляд Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту.

Рішення та клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень членів Аудиторської палати України приймаються з'їздом Спілки аудиторів України або правлінням з наступним затвердженням таких рішень з'їздом.

19. Права аудиторів.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи,які мають відношення до предмету перевірки і знаходятьсяяк у замовника, так і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмету перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній фор-мі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення конт-рольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється первірка документів;

5)залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівниц-твом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господа-рюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором - членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором - працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

20. Обов'язки аудиторів.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан б/о і звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встеновленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення б/о і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману припроведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг;

Не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

7. Аудит- його поняття.

Аудит- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, пер-винних документів,та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів госпо-дарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язко-вий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

8. Аудитор.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог ЗУ "Про АД" та інших законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноосо-бово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпора-тивних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

80 Послуги по визначенню фінансового стану під-ва, стратегії його розвитку.

Під аудитом фінансового стану розуміють оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення реально існуючих звязків між показниками.

Метою аудиту фінансового стану є:

1)визначення сутності та змісту ділової активності клієнта;

2)оцінка фін.-господ.перспектив клієнта;

3)виявлення зон можливих навмисних помилок в звітності клієнта;

4)скорочене деталізоване тестування на основних стадіях аудиту.

Використовуються такі методичні прийоми: метод читання зовнішньої звітності; метод порівняльного аналізу облікових та звітних данних клієнта за минулі періоди; метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.

В роботі аудитора особливе значення має аналіз та читання Б, так як використовуючи інформацію, яка отримана за результатами аналізу є можливість прийняти обгрунтоване управлінське рішення. Оцінити динаміку та преспективну зміну прибутку під-ва, оцінити ресурси, які мають під-ва, зміни, які відбулись, та ефективність їх використання. Більш детально при аудиті досліджується фін.-господ.діяльність для виявлення хворих статтей Б,оцінка майнового стану, фін.стану, ділової активності, аналіз рентабельності та ін.

Важливим показником фін.стану під-ва є наявність власних облігових коштів. При його врахуванні необхідно мати на увазі, що частина ОЗ та капітальних вкладень може бути відтворена за рахунок довгострокових і середньострокових кредитів та довгострокових позикових коштів.

Фін.стан залежить від рентабельності під-ва. Розрізняють 2 групи показників рентабельності:

1)вкладених коштів (майна під-ва) та їх окремих видів;

2)продукції.

По першій групі розрізняють показники рентабельності: а)всього майна; б)власних коштів; в)виробничих фондів; г)фін.вкладень.

Платоспроможність і фін.стійкість визначаються показниками: коофецієнт загальної ліквідності; коефіцієнт проміжної, абсолютної ліквідності та ін.

Аналіз фін.стану закінчується комплексною оцінкою, розробленням заходів по покращенню ФС, зниженню ДЗ і КЗ.

В останній час значно зрос попит на цей вид послуг. Це повязано з тим, що під-ва вже достатньо довго працюючиє в нових екон.умовах, бажають розібратися в своєму фін. становище, визначити подальші шляхи розвитку, найбільш перспективні види діял-сті та продукції, бажають складати бізнес-плани.

85.Відмінність аудиту при автоматизованому і неавтоматизованому веденні б/о.

Питанням аудиту в комп'ютерному середовищі посвідчено два нац.стандарта: 13 "Аудит в умовах електр.обробки даних", №30 "Використання комп'ютерів в аудиті".

Повсюдне використання ПК здійснило великий вплив на комп'ютерізацію б/о, тому що обчислювальна техніка дозволяє збільшити продуктивність праці облікового працівника, покращити надійсність здійснюваних ним операцій, позбавити від однотипних рутинних дій. В дійсний час ручний некомп'ютер.б/о – це виключення з правил. Тому аудитору здебільшого приходиться бути готовим до того, що при перевірці він буде працювати з певною системою комп.обробки даних.

При проведенні аудиту в умовах автомат.б/о зберігаються його мета та осн.елементи методології. Але комп.середо-вище значно впливає на процес вивчення аудитором систем обліку та засобів внутр.контролю екон.субєкта.

Характерними змінами у випадку застосування техн. засо-бів є: можливість використання перв.док-в на машинних носіях наряду з традиційними паперовими док-ми; зберігання інф-ції в пам'яті компютера та машинних носіях; застосування форми обліку, яка орієнтована на прогресивні методи формування вихідної інф-ції та забезпечення її достовірності; зростання оперативноті та зручності використання облікової та звітної інф-ції.

Коли аудитор починає аудит у комп.середовищі, він повинен мати необхідні навички і досвід роботи з технікою, яка виконує підрахунки, або повинен залучити до роботи спеціаліста і делегувати йому частину своїх функцій. Рівень необхідних знань залежить від складності і конфігурації конкретного методу аудиту і програмного забезпечення контролю, а також системи обліку клієнта.

Значна більшість комп'ют. систем б/о виконує дії, котрі неможливо візуально прослідкувати, тобто документально засвідчити ці дії не має можливості. Недоліки дослідження системи без використання комп'ютерів проявляються, наприклад, у випадках, коли: не існує вхідного документу, тобто операція здійснена в діалоговому режимі, крім того, розрахунок сум по сплаті відсотків може бути здійснений, виходячи з вимог алгоритму, без можливості побачити процедуру розрахунку.

Ефективність анал. процедур може бути поліпшена при використанні ПК з точки зору отримання і оцінки контрольного доказу, наприклад, деякі операції можуть бути перевірені більш детально і ефективно, тому що при використанні комп'ютера можна охопити більший розмір вибірки, ніж при звичайному аналізі; під час аналітичних процедур можна проаналізувати ефективніше, ніж ручним методом, результати операцій у звітах і незвичайні величини.

86. Вимоги до аудиту в комп.середовищі і його орг-ція.(норматив 13 Аудит в умовах ЕОД).

Аудитор повинен оцінити обсяг впливу системи електронної обробки даних (ЕОД) на процес аудиту.

Завдання аудиту не змінюються в середовищі ЕОД, але, обробка, зберігання і взаємозв'язок інформ. потоків, а також система управління і внутр. контро-лю, які використовуються клієнтом, зазнають впливу комп'ютерної техніки.

Аудиторові необхідно знати системи ЕОД, щоб спланувати, проаналізувати, проконтролювати і, зрештою, зробити огляд і висновки по виконаній клієнтом роботі, при використанні ним автоматизованої системи обліку і управління.

Для цього аудитор повинен:

зрозуміти, в усіх суттєвих аспектах, системи обліку і внутр. контролю, на котрі впливає середовище ЕОД; визначити ефект від впливу середовища ЕОД на оцінку ризику; підготувати проект і виконати тести управління і виконати незалежні процедури перевірки. Якщо аудитору не вистачає спеціальних знань для всеосяжного розуміння і проведення аналізу, йому слід звернутися до фахівця, який має такі знання і вміння. В цьому випадку необхідно мати докази того, що виконана фахівцем робота відповідає меті аудиту згідно з умовами договору.

6. Предмет, метод і об'єкти аудиту.

Предмет аудиту – стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Як видно з цього формулювання предмет аудиту має багато спільного з предметом ревізії та економічного аналізу. Разом з тим вони мають розбіжності, аудит виходить за рамки контролю і ревізії тому, що питання оподатк-ня, оцінки майна, ефективності системи управління не є питанням аналізу і ревізії (питання розрахунків з бюджетом, правильність перерахованих сум по податках є предметом ревізії).

Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов'язаний із синтезом.

Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Дедукція – спосіб логічного мислення, який полягає у русі від загального до одиничного. Дедуктивний метод використовують аудитори при вивченні фін-госп діяльності підприємства, системи БО і взагалі ефективності системи управління. Таким чином індуктивні та дедуктивні методи в практиці використовуються взаємопов'язано.

Методи аудиту – сукупність способів, прийомів для дослідження стану об'єктів, що вивчаються. Їх можна згрупувати так:

1) прийом, що дозволяє вивчити кількісний та якісний стан об'єкта; 2) дозволяє визначити відхилення фактичного стану від діючих норм; 3) пов'язані з оцінкою стану об'єкту (в минулому, теперішньому і майбутньому).

Прийоми I-ої групи – це огляд, перерахунок, зважування, заміри, лабораторний аналіз – цілью їх є визначення кількісного стану обєкта.

Важливе значення в методі аудиту має оцінка ризику, який притаманний ауд.дослідженню.

Під аудиторським ризиком розуміють ризик, який бере на себе аудитор, даючі висновок того чи іншого ступеню достовірності обліку, звітності, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встанвленими нормами, у той час як там можуть бути помилки і пропуски, які не попали в поле зору аудитора.

Під ризиком підприємницької діяльності розуміють вплив незалежних від аудитора аспектів ділової активності клієнта на погіршення його фінансових позицій, проте аудитор підтверджує їх сталість і правдивість.

Під об'єктом АД розуміють взаємопов'язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об'єктів, тобто, об'єктів, що реально існують.

Об'єкти класифікають в залежності від:

1. виду об'єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об'єктів: прості і складні об'єкти дослідження. До простих відносять об'єкти, які містять кілька елементів ( продукція – її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об'єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об'єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв'язку об'єктів з часом: об'єкти, стан яких оцінюється в минуло-му, дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об'єктів: об'єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об'єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об'єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об'єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об'єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об'єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об'єкти внутр.аудиту, об'єкти зовн. аудиту.

22. Створення і повноваження АПУ.

Повноваження Аудиторської палати України:

повноваження Аудиторської палати України визначаються ЗУ "Про ауд.діял-сть" та Статутом Аудиторської палати України.

Статут Аудиторської палати України підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторсь-кою діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання підприємствами, установами та організаціями.

Створення Аудиторської палати України:

аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Аудиторська палата України є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України на підставі заяви та Статуту, затвердженого в порядку, передба-ченому цим Законом. Плата за реєстрацію не справляється.

Аудиторська палата України формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної подат-кової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організа-цією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування визначається відповідно з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом з дотриманням вимог законод-ва.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб.

Аудиторська палата України створює на території України регіо-нальні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Ведення поточних справ в Аудиторській палаті України здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Завідуючий Секретаріатом несе персональну відповідальність за ефективне використання майна та коштів Аудиторської палати України і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами.

1.Суть, значення і поняття аудиту в ринкових умовах.

Виникнення незалежного аудит.контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено економ.потребами формування ринкових відноисн в Укр. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу – доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економіч-них зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Аудит у відповідності до закону - це перевірка публічної бухгалтерської звітності обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фін-госп діяльності суб'єкту господа-рювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти, відповідності чинному законодавству. Аудит з лат. – уміння слухати. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами, аудиторськими фірмами), які уповноважені суб'єктом господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи клієнтів, а також у випадках передбачених законодавством України (обов'язково).

Необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господ-ку дія-ть під-в.

Користувачами інформації можуть бути власник, керівництво управлінського апарату, інші юр. і фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість і фін-госп діяльності цього суб'єкта і користувачам необхідна впевненість у достовірнос-ті і повноті наданої інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Потреби користувачів диктуються тим, що висновок повинен бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов'язкову умову і одну із специфічних рис.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками під-в, що вивчає такі завдання як сис-му контролю за активами, перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії, аналізує ситуації ризику та ін задачі для досягнення більшого успіху в фінансово-господарській дія-ті під-ва.

2. Виникнення аудиту та його становлення в Україні.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатові-ковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому — на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компа-ніях, у відповідності з якими вони були зобов'язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов'язковому незалеж-ному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р. На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера.

У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю.

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру формування ринкової економіки. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-ауди-торів у вузах, уніфікації навчальних планів.

Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону "Про аудиторську діяльність" (від 22.04.93р з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законами "Про підприємства", "Про господ.товариства".

Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засно-вувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Критерієм високої якості роботи аудиторської фірми чи аудитора в цей період була гарантія правильності податко-вих розрахунків та своєчасності сплати їх до бюджету. Орієнтиром же податкових інспекцій було виконання плану з штрафних санкцій. На цьому грунті між названими інституціями виникла нездорова конкуренція.

Аудит був затребуваний на рівні обов'язкового вже за підсумками фін-госпї діяльності підприємств за 1996 р.

У малих підприємств виникла потреба не тільки в отри-манні епізодичних консультацій з бухгалтерського чи податкового обліку, а й у його відновленні або супроводженні.

Особливо високим є попит на аудиторські послуги в разі реорганізації (злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) підприємств через виникнення надзвичайно складних обліково-податкових проблем.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 19 березня 1997 р. затверджено вимоги щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств і підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів). В них визначено примірний перелік питань, на основі яких неза-лежні аудиторські фірми мають підтвердити повноту і дос-товірність бухг. звітності названих господарських суб'єктів та сформулювати на цій основі висновок про їхнє реальне фінансове становище.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяль-ність" аудит провадиться з метою визначення достовірно-сті звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повно-ти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазна-чено в аудиторському висновку.

3. Види аудиту, його процес, стадії і перспективи.

Види аудиту:

1) за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит.

Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов'язковим згідно чинного законодавства.

2) За організаційними ознаками аудит поділяється на: - регламентований, тобто проведення його регламентується законодавством України і нормативно-правовими актами, де визначені категорії підприємств, які мають проводити обов'язковий аудит (ст. 10 ЗУ "Про аудиторську діяльність" та Постановою про його введення);

- договірний, тобто об'єкт аудиту, обсяг роботи, періоди і строки його виконання обумовлюються договором між клієнтом і аудиторською фірмою;

- внутрішній, який проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.

3) за процесуальними ознаками:

а) однопредметний – досліджує питання одного виду;

б) багатопредметний – комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання окремих н/г програм, тому в період проведення аудиту в ньому беруть участь фахівці різних галузей, а також різних аудиторських фірм;

в) комісійний аудит – проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї і тієї ж аудиторської фірми, проте висновок підписують всі фахівці, які приймали участь в аудиті.

4) за змістом і функціями:

а) попереджувальний – аудит, який покликаний поперед-жувати різні конфліктні ситуації у фінансово-господарсь-кій діяльності клієнта і здебільшого його проводять внутрішні аудитори;

б) перманентний (оперативний) – аудит, який проводиться безперервно в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і метою його є забезпечення відповідною інформацією менеджерів про відхилення виробничих процесів і заданих параметрів;

в) ретроспективний – аудит, який проводиться після здійснення господарських операцій, як правило зовнішніми аудиторами;

г) стратегічний – аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірм, компаній на перспективу;

д) аудит маркетингу – це практично системне, неупереджене регулярне досліджене маркетингового середовища фірми, її завдань та стратегії,

5) за об'єктом аудиту:

  • підприємств та господ. товариств

  • аудит банків і т.п.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємс-тва, його організація, структура, продукція і послуги підп-риємства. Вивчаються перспективи розвитку під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві, виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проб-лемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, скла-дається попередній варіант програми перевірки і т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується з за-мовником програма перевірки, обсяг робіт, термін прове-дення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія – проводиться аудит і нотується підсум-кова аудиторська документація;

4) заключна – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

4. Основні вимоги до аудиту.

Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

Конфіденційність інформації

Аудитор повинен дотримуватися принципів конфіденційності інформації, отриманої під час роботи від клієнта, і не розкривати її третій стороні без дозволу клієнта, якщо не існує такого зобов'язання в окремих випадках, передбачених українським законодавством.

Майстерність і компетентність аудитора

Аудит необхідно виконувати з відповідною професійною майстерністю особами, які мають відповідну фахову підготовку, досвід і компетентність у цій галузі.

Аудиторові необхідно мати спеціальні знання із загальних та спеціальних дисциплін.Компетентність аудитора є основним фактором, який забезпечує обгрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадкові.

Робота, що виконується іншими фахівцями

Аудитор повинен уважно скеровувати, контролювати й аналізувати роботу, яка виконується іншими спеціалістами. При цьому він повинен бути впевненим у тому, що робота, виконана іншими аудиторами чи фахівцями інших професій виконана у відповідності з поставленим їм завданням.

Документування аудиту

Вимагається документальне оформлення всіх питань, що їх аудитор вважає важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обгрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Планування

Планування має грунтуватися на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.

У планах потрібно передбачати:

а) одержання знань про систему обліку клієнта, облікової політики і процедур внутрішнього контролю;

б) очікуваний рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

в) визначення і програмування змісту, терміну проведення і розміру процедур перевірки, яку необхідно виконати;

г) координацію всіх аудиторських робіт та послуг.

Аудиторські докази

Шляхом виконання незалежних процедур аудиторської перевірки аудиторові необхідно отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дозволить зробити ауднторський висновок про фінансову звітність підприємства.

Система обліку і внутрішній контроль

Керівництво підприємства несе відловідальність за постійне функціонування системи б/о, що забезпечує різноманітні види внутр. контролю в обсягу, який відповідає характеру діяльності підприємства. Аудиторові належить бути впевненим у тому, що в бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції, і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю на підприємстві сприяє посиленню такої гарантії. Коли аудитор впевниться в тому, що можна покластися на деякі процедури системи внутрішнього контролю, він може внести відповідні уточнення в програму аудиту і проводити процедури аудиту з меншим обсягом. Такий підхід сприяє зменшенню змісту і терміну проведення процедур аудиторської перевірки.

Аудиторські висновки та підготовка аудиторського звіту

Основою для аудит. висновку стосовно фін. звітності підприємства є рез-ти аналітичних досліджень, а також оцінки висновків, зроблених на основі аудиторських доказів, отриманих під час проведення аудиту. В аудиторському звіті дається ясний і чіткий висновок про фінансову звітність. У своїх висновках аудитор висловлює всі істотні аспекти розглянутих ним питань.

Якщо аудитор переглядає раніше представлений клієнту власний висновок і складає допрацьований висновок, а також представляє висновок протилежного характеру або відмовляє ться від висновку, йому необхідно чітко вказати всі причини, які схилили його на такий крок.

Обмеження у висловленні аудиторської думки

Аудитор не має права складати офіційний висновок про якість аудиторського висновку та проведеної аудиторської перевірки іншими аудиторами, таке право має виключно Аудиторська палата України.

Аудитор не має права висловлювати думку в аудиторському висновку або в додатковій підсумковій документації стосовно фактів та подій, сутність яких визначається карним та адміністративним Кодексами. Стосовно цього він не має відповідної кваліфікації і це не е завданням аудитора. Оцінка таких фактів і подій є прерогативою судових органів.

Loading...

 
 

Цікаве