WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Амортизація основних засобів - Курсова робота

Амортизація основних засобів - Курсова робота

Для цього аудитор підраховує вартість основних засобів всередині класифікаційних груп та встановлює правильність обліку залишків, виведених у картках обліку руху основних засобів (ф.№ ОС-12), за окремими групами на день перевірки.

Аудиторську перевірку основних засобів рекомендується проводити у такій послідовності: спочатку проводять тестування системи внутрішнього контролю підприємства щодо обліку основних засобів, якщо така існує; потім перевіряють фактичну наявність та збереження власних основних фондів і таких, що орендуються; далі перевіряють своєчасність та повноту їхнього оприбуткування, законність проведення операцій з їхнім переміщенням, правильність проведення амортизації, а також стан і організацію бухгалтерського обліку основних засобів.

Аудитор не може приступати до перевірки, якщо з питань, що підлягають перевірці, занедбано бухгалтерський облік.

Про неможливість проведення аудиторської перевірки складається відповідний акт, у якому чітко та конкретно обгрунтовуються недоліки. Після цього аудитор подає керівникові підприємства відповідні пропозиції щодо поновлення та наведення порядку в обліку. Аудитор також повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення їхніх результатів у бухгалтерському обліку; роздивитися основні засоби, умови їхнього зберігання та експлуатації, міру використання і закріплення за відповідними структурами, підрозділами та матеріально відповідальними особами.

4.2. Організація аудиту основних засобів.

Планування роботи аудиторів.

Аудиторська фірма повинна починати планування аудиту ще до написання листа-зобов'язання та до заключення договору з підприємством-клієнтом.

Планування – це розроблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду , а також часу проведення аудиту.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиторської перевірки, на виявлення проблем, що слід перевірити більш ретельно. Планування допомагає аудитору належним чином організувати свою роботу, а також скоординувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами та фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, що перевіряється.

Найважливіша складова планування аудиту – це отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві.

Аудиторський ризик полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в бухгалтерських документах існують суттєві перекручення.

Для ефективного планування аудиту до заключення договору на перевірку аудиторська фірма повинна узгодити з керівництвом клієнта основні організаційні питання аудиторської перевірки.

На етапі попереднього планування аудитори оцінюють можливість проведення аудиту. У випадку, якщо фірма вважає це за можливе, вона переходить до формування штату робітників для проведення перевірки і заключає договір з клієнтом.

При плануванні складу спеціалістів, що входять в аудиторську групу, керівництво аудиторської фірми повинно враховувати:

  • бюджет робочого часу для проведення кожного етапу роботи;

  • передбачувальні строки роботи групи;

  • кількісний склад групи;

  • посадовий і кваліфікаційний рівень членів групи.

У процесі планування створюються два основні документи перевірки: загальний план і програма перевірки. Аудитор обговорює з керівництвом і фахівцями підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури для досягнення результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців суб'єкта перевірки. Загальний план, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту і розробляється настільки детально, щоб аудитор мав змогу, керуючись ним, підготувати програму аудиторської перевірки. Аудиторську програму перевірки основних засобів та відповідних рахунків можна побачити в таблиці 4.2. Ця таблиця враховує досвід теорії та практики складання аудиторських програм західних країн.

Таблиця 4.2.

Аудиторська програма перевірки основних засобів і відповідних рахунків.

пп

Перелік процедур

Джерела інформації

1

2

3

1

А. Основні засоби

Детальна перевірка даних регістрів обліку основних засобів, їх звірка із даними Головної книги

Інвентарні картки обліку основних засобів, відомості, журнали-ордери

2.

Вибір контрольного об'єкту основних засобів по даним регістрів:

А) провести інвентаризацію;

Б) перевірить документи на право власності.

Інвентаризаційні описи, результати поточної інвентаризації, договори, акти прийому-передачі

3.

Підготувати список надходження і розподілу основних засобів

Договори, накладні, рахунки-фактури, акти списання, прийому-передачі, інвентарні картки

4.

Провести аналіз ефективності основних фондів

Аналітичні розрахунки

5.

Перевірити правильність нарахування ПДВ та інших податків при реалізації основних засобів

Розрахунково-платіжні документи, розрахунки по податкам

6.

Б. Амортизація

Проаналізувати правильність нарахування амортизації по відповідним нормам та звірити дані аналітичного рахунку зносу з даними декларації про прибуток.

Відомості амортизаційних відрахувань, декларація про прибуток.

1

2

3

7.

В. Інші рахунки

Перевірити правильність розрахунку і відображення на рахунках орендної плати

Договору оренди, виписки банку, Головна книга

8.

Перевірити обгрунтованість затрат на ремонт основних засобів і правильність відображення цих сум на відповідних рахунках

Проектно-кошторисна документація, акти прийому-здачі

Таким чином, програма аудиторської перевірки – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об'єкту; процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяг і терміни їх виконання.

Професійні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів і одна з форм контролю правильності виконання робіт.

В програмі аудиту види, зміст та час проведення аудиторських процедур повинні збігатись із прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Зміни у план і програму аудиторської перевірки можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Але усі зміни обов'язково документуються з висвітленням причин.

Узагальнення результатів планування аудиту оформлюється меморандумом (доповідною запискою), в якому розглядаються наступні питання:

  • короткий огляд напрямків діяльності замовника;

  • оцінка властивого ризику на підприємстві;

  • оцінка ефективності внутрішнього контролю;

  • проблеми, пов'язані з нетиповими операціями;

  • графік виконання робіт;

  • загальні терміни виконання аудиту, дата завершення перевірки.

Меморандум розглядається керівництвом аудиторської фірми і обговорюється з клієнтом. Тільки після цього підписується з відповідними коригуваннями план і програма аудиторської перевірки.

Організація документації процесу аудиту основних засобів.

В ході перевірки аудитору необхідно зібрати вичерпні докази для складання об'єктивного висновку. Такі аудиторські докази повинні бути задокументовані.

Документування процесу аудиту в Україні регулюється національним нормативом № 12 та грунтується на основних положеннях міжнародного нормативу № 9 "Документація", введеного в дію у січні 1982 р. Міжнародною федерацією бухгалтерів.

Необхідність документування процесу аудиторської перевірки полягає у створенні доказів достатньої обгрунтованості думки аудитора щодо достовірності фінансової звітності клієнта, а також така необхідність пов'язана із аудиторським ризиком: аудитор завжди повинен бути потенційно готовим до захисту ретельності виконання своїх обов'язків у випадку видачі неправильного висновку. Крім того, аналіз робочих документів за попередні роки допомагає підвищити кваліфікацію аудиторів як джерело узагальнення набутого досвіду.

Значні труднощі організації документації аудиту пов'язані з відсутністю не тільки на Україні, але і за кордоном єдиних загальноприйнятих стандартів ведення робочих документів: їх складу, форми, структури і змісту. Проблема ускладнюється відсутністю достатнього досвіду складання таких документів у аудиторів України. Закордонні фірми підходять до цього питання індивідуально, тобто, такі документи є конфіденційними. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

Loading...

 
 

Цікаве