WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Натуральна сплата податків у сільському господарстві як одна з форм розрахунків з бюджетом - Реферат

Натуральна сплата податків у сільському господарстві як одна з форм розрахунків з бюджетом - Реферат

Таблиця 2

Розрахунок залучення зерна у сплату фіксованого сільськогосподарського податку господарствами Хмельницької області за станом на 1 грудня 1999 року

Назва районів

Розрахункові обсяги зерна, τ

Сума, грн., без ПДВ

Фактично поставлено,τ

Сума, грн., без ПДВ

У % ДО розрахункових обсягів

1

2

3

4

5

6

Білогірський

2800

513324

2464

492800

96,0

Віньковецький

1850

339161

1594

318700

93,9

Волочиський

5770

1057814

3325

66500

62,9

Городоцький

4865

891900

3096

619200

69,4

Деражнянський

2540

465658

967

193400

41,5

Дунаєвецький

4590

841485

4496

899100

106,8

Ізяславський

3570

654488

2770

553900

84,6

Кам'янець-Подільський

5555

1018398

3780

756000

74,2

Красилівський

4865

891900

3763

752500

84,4

Летичівський

2095

384076

1372

274300

71,5

Новоушицький

3730

683821

1029

205700

30,1

Полонський

2730

500491

1828

365500

73,0

Славутський

2990

548157

1656

331200

60,4

Старокостянтинівський

5500

1008315

2209

441800

43,8

Старосинявський

3230

592156

1725

345000

58,3

Теофіпольський

3440

630655

2129

425900

67,5

Хмельницький

4150

760820

2926

585300

76,9

Чемеровецький

4450

815819

3919

783700

96,1

Шепетівський

3010

551823

1386

277300

50,1

Ярмолинецький

3565

653571

1643

328500

50,1

Всього по області

75295

13803832

48077

9614800

69,7

Як видно із даних таблиці 2, виконання поставок зернових культур у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку з урожаю 1999 року по Хмельницькій області за станом на 1 грудня склали 48,1 тис. тонн на суму 9614,8 тис. грн., що складає лише 69,7 відсотків від доведених завдань.

Звичайно, за відповідності ціни витратам господарств на продукцію, поставлену у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, натуральна форма сплати відповідала б інтересам платника. Але за умов, що склались з витратами на пальне у 1999 році, при ціні 1 τ пшениці, встановленої урядом в розмірі 220 грн., включаючи ПДВ, господарствам стало невигідно здавати зерно у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Зважаючи на вищевикладене, слід додати, що за даними окремих господарств фактична вартість зерна у 1999 році складала понад 300 грн., разом з ПДВ (табл. 3). Це стало свідченням недосконалості натуральної форми сплати у перший рік запровадження фіксованого сільськогосподарського податку. За таких умов дійсно втрачався економічний зміст поставки продукції у рахунок сплати податку.

Таблиця З

Розрахунок фактичної ціни 1 τ пшениці в спілці селян "Колос" Кам'янець-Подільського району Хмельницької області за 1999 рік

Показники

Сума,

грн.

Структура собівартості, %

Структура ціни, %

Фактична собівартість 1 τ пшениці, всього, у т.ч.:

166,66

100,0

54,1

- витрати на оплату праці

7,67

4,6

Χ

- насіння

21,33

12,8

Χ

- пальне

12,17

7,3

Χ

- транспортні витрати

6,67

4,0

Χ

- амортизаційні відрахування

33,00

19,8

Χ

- витрати на поточний ремонт

11,33

6,8

Χ

- вартість мінеральних добрив

42,66

25,6

Χ

- загальногосподарські витрати

24,33

14,6

Χ

- інші витрати

7,50

4,5

Χ

Прибуток

89,90

Χ

29,2

Вартість 1 τ пшениці без ПДВ

256,56

Χ

Χ

пдв

51,31

Χ

16,7

Вартість 1 τ пшениці з ПДВ

307,87

Χ

100,0

Не заперечуючи самої ідеї добровільного вибору форм розрахунків з державою, треба зазначити, що з точки зору платника порядок встановлення ціни на сільськогосподарську продукцію, яка поставлялась у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, не відповідав його інтересам. З цієї точки зору зазначимо, що хоч урядом було зроблено спробу врегулювати дане питання, але досягти цього стало можливо лише частково.

Зміни, що відбулися при визначенні ціни на пшеницю, яка поставлялась у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, стосувались лише останнього кварталу 1999 року. Саме з 1 жовтня 1999 року ціну 1 τ пшениці як еквівалента для обчислення кількості сільськогосподарської продукції, що поставлялась у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку, постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1999 року № 1822 було збільшено з 220 грн. до 300 грн. [7]. Як зазначалось у спільному листі Державної податкової адміністрації України, Мінагропрому та Пенсійного фонду України від 10 грудня 1999 року № 18589|7|18-0617, пшениця, що видана у рахунок погашення заборгованості по пенсіях до 1 жовтня 1999 року, переоцінці не підлягає. Разом з тим вартість сільськогосподарської продукції, що надійшла у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку після 1 жовтня, мала до оцінюватись до рівня нової ціни.

Отож, сільськогосподарські підприємства, які розрахувались з державою сільськогосподарською продукцією, за еквівалент якої було взято 1 τ пшениці вартістю 220 грн. змушені були поставити її у 1,3 рази більше, ніж ті господарства, які поставляли її після 1 жовтня 1999 року.

Безперечно, що такий порядок встановлення цін на сільськогосподарську продукцію мав негативний вплив на законослухняних платників податків. У цьому випадку у виграші залишився той платник, який недобросовісно виконував свої обов'язки із сплати податку. Тобто він міг не поставляти сільськогосподарську продукцію до 1 жовтня. Причому це було у межах закону. Адже за законом поставка зерна у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку проводилась товаровиробником у визначені ним строки за погодженням з районною державною адміністрацією, але не пізніше 15 жовтня.

Таким чином, з поставкою сільськогосподарської продукції у рахунок податку склалась ситуація, яка порушила декілька податкових принципів, таких як рівність та принцип єдиного підходу. Причому кожний із зазначених принципів в Україні затверджений законодавчо.

Тут ніхто не стане заперечувати, що не можна допускати таких випадків, коли одні платники одержують податкові привілеї за рахунок недосконалості порядку сплати податків. Із сплатою фіксованого сільськогосподарського податку у 1999 році могло статись саме так. Адже коли одним господарствам зерно, що поставлялось у рахунок сплати податку, зараховується по ціні 220 грн. за 1 т, а іншим, які поставляли її, наприклад, на один день пізніше, за 300 грн., то це могло привести до нерівності в оподаткуванні.

Не виключено, що за таких умов господарства, які поставили продукцію після 1 жовтня, одержали не стільки вигоди, як це завдало шкоди тим підприємствам, які провели ці поставки до зазначеної дати. Причому у виграші не залишилась і держава. Хоча на перший погляд таке враження має місце.

Loading...

 
 

Цікаве