WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Натуральна сплата податків у сільському господарстві як одна з форм розрахунків з бюджетом - Реферат

Натуральна сплата податків у сільському господарстві як одна з форм розрахунків з бюджетом - Реферат

Натуральна сплата податків у сільському господарстві як одна з форм розрахунків з бюджетом

Однією з форм розрахунків з бюджетом у різні періоди розвитку податкових систем залишались натуральні податки у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Причому до таких розрахунків держава вдалась і при запровадженні фіксованого сільськогосподарського податку, який, як відомо, в Україні введено для всіх сільськогосподарських товаровиробників з 1 січня 1999 року. Проте, починаючи з 1 січня 2003 року, таку форму сплати було скасовано. Цілком очевидно, що запровадження та скасування поставок сільськогосподарської продукції в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку є явищем скоріше вимушеним, ніж закономірним. У свою чергу, це породжує одну з проблем, через яку сільгоспвиробники вимушені переплановувати свою діяльність з метою формування матеріальних та фінансових ресурсів для сплати цього податку.

Треба зазначити, що вітчизняні науковці, зокрема М.Я. Дем'яненко, Д.І. Дема, досліджуючи цей податок, звертають увагу на існуючі недоліки, які проявляються при визначенні об'єкта оподаткування, джерела сплати податку тощо. Як справедливо зауважує Д.І. Дема, "сплата податку продукцією потребує додаткових витрат на транспортування сільськогосподарської продукції та обмежує коло покупців" [1, 20]. Віддаючи належне вказаним науковцям та беручи до уваги праці інших авторів, які займаються дослідженням цього податку, треба зазначити, що питання натуральної сплати фіксованого сільськогосподарського податку до кінця ще не вивчено.

Визначаючи актуальність порушеної проблеми, водночас слід усвідомлювати, що за недостатності грошових ресурсів у сільському господарстві натуральні поставки сприяли своєчасним розрахункам з бюджетом. З огляду на зазначене, метою наукової статті є дослідження порядку сплати фіксованого сільськогосподарського податку за рахунок поставок сільськогосподарської продукції, виявлення основних чинників, що неоднозначно впливали на ці розрахунки, та обгрунтування пропозицій щодо сплати натуральних податків у сільському господарстві взагалі.

Продовжуючи дослідження у цьому напрямку, треба наголосити, що у податковій системі сільського господарства до цього часу ще не обгрунтовано поняття натурального податку. І це при тому, що така форма сплати певний час використовувалась сільгоспвиробниками. У найбільш загальному вигляді поняття натурального податку наведено у фінансовому словнику, авторами якого є А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк і Т.С. Смовженко. За їх визначенням: "податок натуральний - це податок, який держава стягує продуктами сільськогосподарського виробництва" [2, 336].

Не заперечуючи в принципі проти наведеного визначення, все ж таки треба визнати, що воно відповідає суті натурального податку, але лише на якомусь етапі розвитку податкової системи. Тут мова йде про натуральні податки, які зараховуються у сплату за рахунок наданих послуг, що характерним було й для фіксованого сільськогосподарського податку. Відомі й інші форми натуральних податків. Зокрема це стосується трудових повинностей, яким піддавались громадяни багатьох країн. З огляду на зазначене, вважаємо, що поняття натурального податку треба розширити, оскільки він може сплачуватись не лише продукцією сільськогосподарського виробництва. На нашу думку, під натуральним податком необхідно розуміти податок, який стягується уповноваженим державним органом у будь-якій формі, крім грошової.

Безперечно, що до найхарактерніших податків, які донедавна сплачувались за рахунок поставок сільськогосподарської продукції, слід віднести фіксований сільськогосподарський податок. Зауважимо, що з часу запровадження фіксованого сільськогосподарського податку його платникам було надано можливість розраховуватись з бюджетом як грошовими коштами, так і за рахунок поставок сільськогосподарської продукції. Треба наголосити й на тому що у перший рік існування фіксованого сільськогосподарського податку в платників виникали певні складнощі при визначенні кількості продукції, яка поставлялась у рахунок його сплати. Причому чинним законодавством передбачалось, що кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара угідь визначається на початку року і не підлягає коригуванню у зв'язку із зміною на неї ціни.

Після запровадження фіксованого сільськогосподарського податку стало зрозуміло, що ця норма Закону не дотримується. Причиною цьому стало те, що з метою стабілізації сільськогосподарського виробництва для платників фіксованого сільськогосподарського податку передбачались податкові канікули з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. Але така ідея була не обгрунтована. На практиці податкові канікули для платників фіксованого сільськогосподарського податку проіснували менше двох місяців. Це й зрозуміло. Адже за законом, кошти від фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 68 відсотків мають перераховуватись на обов'язкове державне пенсійне страхування. Очевидно, що за такої ситуації зменшувалось джерело фінансування пенсій для сільських пенсіонерів. Аналогічна ситуація складалась і з джерелом фінансування фонду соціального страхування, до якого перераховується 2 відсотки від суми фіксованого сільськогосподарського податку [3].

Вагомість зазначеного вище зумовило те, що до статті 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" Верховною Радою України було внесено зміни від 3 лютого 1999 року. Суть цих змін полягала у тому, що платники не звільнялись від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування [4].

Із внесенням цих змін виникла необхідність у правильності визначення кількості сільськогосподарської продукції, яка мала поставлятись у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку. Це стало можливим лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 23 квітня 1999року№ 658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" [5].

Відповідно до вказаної постанови, за еквівалент при визначенні з одного гектара угідь кількості сільськогосподарської продукції, яка мала поставлятись у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, було взято одну тонну пшениці м'якої третього класу. Ціни на пшеницю щорічно затверджувались Кабінетом Міністрів України. Вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України на 1999 рік її вартість затверджувалась у розмірі 220 гра, включаючи ПДВ.

Але, як уже зазначалось, оскільки поставки у рахунок фіксованого сільськогосподарського податку за вибором платника могли проводитись й іншою сільськогосподарською продукцією, то у цьому випадку господарствам необхідно було зробити певний перерахунок. За законом цей обрахунок проводився як співвідношення вартості однієї тонни пшениці м'якої третього класу до такої ж кількості іншої продукції, що мала поставлятись у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Право щорічного затвердження співвідношень вартості однієї тонни пшениці до відповідної продукції надавалось обласним радам. Тож окремим Розпорядженням Хмельницької обласної ради від 13 липня 1999 року за № 241 було затверджено такий перелік продукції на 1999 рік (табл. 1).

Таблиця 1

Перелік сільськогосподарської продукції та послуг, які зараховувались в сплату фіксованого сільськогосподарського податку

Види продукції

Співвідношення 1т пшениці до відповідної продукції

1

Пшениця м'яка 3-го класу

1,00

2

Пшениця м'яка 4-го класу

1,05

3

Пшениця 5-го класу

1,16

4

Ячмінь фуражний

1,16

5

Зерносуміш

1,16

6

Кукурудза

1,00

7

Цукор

0,12

8

Борошно вищого гатунку

0,28

9

Борошно 1-го гатунку

0,31

10

Борошно 2-го гатунку

0,34

11

Крупа гречана

0,15

12

Крупа горохова

0,37

13

Крупа ячмінна

0,40

14

Крупа пшоно

0,28

15

Яловичина

0,04

16

Свинина

0,04

17

Жива вага дорослої худоби:

- вищої вгодованості

0,09

- середньої вгодованості

0,10

18

Жива вага свиней 2, 3 категорій

0,07

19

Молодняк свиней

0,04

20

Молоко

0,61

21

Молодняк понад 400 кг вищої вгодованості

0,08

22

Молодняк ВРХ середньої вгодованості

0,09

23

Послуги (оранка, культивація, транспортування та інше)

по поточних цінах

Треба відзначити, що цьому документу передувало розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 9 червня 1999 року № 24299-Р. Цим розпорядженням затверджувались обсяги і регулювався механізм поставки зерна з урожаю 1999 року в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку та погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України.

Ще раніше Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 квітня 1998 року "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат на 1998 рік" [6]. По суті, цією постановою надавалось право проводити виплату пенсій у натуральній формі.

Механізм залучення від товаровиробників зерна у рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку та погашення заборгованості, зокрема перед Пенсійним фондом, у Хмельницькій області регулювався окремим Порядком, затвердженим зазначеним вище розпорядженням. За окремими розрахунками фахівців до кожного району Хмельницької області доводились попередні обсяги зерна для зарахування цих поставок у сплату фіксованого сільськогосподарського податку (табл. 2).

Loading...

 
 

Цікаве