WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкові відносини сільгоспвиробників з місцевими бюджетами в аспекті фіксованого сільськогосподарського податку - Реферат

Податкові відносини сільгоспвиробників з місцевими бюджетами в аспекті фіксованого сільськогосподарського податку - Реферат

Податкові відносини сільгоспвиробників з місцевими бюджетами в аспекті фіксованого сільськогосподарського податку

З проведенням реформування в аграрному секторі економіки суттєво змінюються податкові відносини приватних агроформувань, створених на основі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, з місцевими бюджетами. Особливо це стосується дохідної частини місцевих бюджетів, до яких сільськогосподарські підприємства значно зменшили нарахування фіксованого сільськогосподарського податку. Це й є однією з проблем, через яку органи місцевого самоврядування не мають можливості належним чином виконувати свої функції.

Віддаючи належне вітчизняним науковцям, зокрема О. Кириленко, В. Кравченко, О. Піхоцькій, В. Рибаку, Ю. Сисой та деяким іншим авторам, можна зробити висновок, що у їх публікаціях проблему місцевих бюджетів пропонується вирішити за рахунок запровадження нових видів податків. Так, на думку Ю. В. Сисой, місцеві органи влади не мають у своєму розпорядженні значних, у фіскальному плані, податків, які могли б вважатись фінансовою гарантією реалізації їх повноважень. [5, с 360]. На думку інших авторів, до переліку місцевих податків і зборів треба додати такі, що з огляду на світовий досвід найпридатніші для місцевого оподаткування [2, с 28-33; 3, с 672-676].

З огляду на зазначене треба зауважити, що з такою точкою зору можна погодитись. Однак потрібно визнати й те, що постійне збільшення кількості податків не може однозначно сприйматись платниками. Від цього нас застерігає й світовий досвід. Варто пригадати, коли при запровадженні нових податків та зборів в США та Англії відбулись "масові виступи", "погроми" та "безпорядки" [4, с 136]. Тому в даний час важливим, на нашу думку, є удосконалення чинних податків і зборів, які зараховуються не лише до місцевих бюджетів, а й до Державного бюджету. Це повною мірою відноситься й до удосконалення податкових відносин при нарахуванні сільськогосподарськими товаровиробниками фіксованого сільськогосподарського податку в частині, що зараховується до місцевих бюджетів. Адже проблема ця виникла зовсім недавно й надалі продовжує існувати і на сьогодні залишається невирішеною.

Зважаючи на актуальність зазначеної проблеми, що суттєво впливає на величину податкових надходжень до місцевих бюджетів, метою наукової статті є дослідження порядку нарахування сільськогосподарськими товаровиробниками фіксованого сільськогосподарського податку, виявлення існуючих недоліків та обгрунтування пропозицій щодо його удосконалення.

Аналізуючи період з початку запровадження фіксованого сільськогосподарського податку до сьогоднішнього дня, треба зазначити, що до місцевих бюджетів цей податок почав зараховуватись лише з 1 січня 2001 року. Як відомо, сам податок в Україні запроваджено з 1 січня 1999 року, за винятком трьох областей України (Глобинський район Полтавської області, Старобешівський район Донецької області та Ужгородський район Закарпатської області), в яких його запроваджено ще з 1998 року в порядку експерименту. Тобто протягом двох років сільськогосподарські товаровиробники звільнялись від сплати цього податку до місцевих бюджетів. Звісно, що саме в цей період місцеві бюджети не доодержували відповідних коштів. На противагу цьому зазначимо, що на початку запровадження фіксованого сільськогосподарського податку законодавцем було зроблено спробу звільнити сільськогосподарських товаровиробників і від сплати коштів до Пенсійного фонду та фонду соціального страхування. Однак спроба ця виявилась невдалою. По суті, сільгоспвиробники скористались цією пільгою всього один місяць. Після його закінчення Верховною Радою України приймається відповідний закон "Про внесення змін до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" № 414-XIV від 3 лютого 1999 року, яким сільгоспвиробників зобов'язано сплачувати кошти до зазначених державних цільових фондів.

Серед особливостей, які існували й мають місце в даний час при зарахуванні фіксованого сільськогосподарського податку, необхідно виділити сам порядок розподілу коштів органами Державного казначейства. За законодавством відділення Державного казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 %, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 %, на обов'язкове соціальне страхування - 2 % [1, с 91].

Безперечно, що з точки зору місцевих бюджетів й платника фіксованого сільськогосподарського податку важливими є вимоги законодавства, які впливають на їх відносини. За умов чинного законодавства, господарства, які у поточному році не досягай обсягів з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки більш ніж 50 відсотків від загальної суми валового доходу, повинні перейти на загальноприйняту систему оподаткування.

Ця норма дуже важлива ще й тому, що вона надає право сільськогосподарським підприємствам перейти на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у звітному році, незалежно від обсягів реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки у поточних звітних періодах. За таких вимог законодавства важливо, щоб цей критерій був витриманий лише за минулий рік. Тобто сума валового доходу, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки, за попередній рік має перевищувати 50 відсотків від загального валового доходу.

Таким чином, господарства, які у поточному році одержують за звітні періоди (місяць, квартал, півріччя і т.д.) суму валового доходу, що менша 50 відсотків, мають право цілий рік сплачувати фіксований сільськогосподарський податок. І це при тому, що обсяги з реалізації сільськогосподарської продукції можуть складати, наприклад, всього 1 відсоток у виручці. Але, як уже зазначено вище, у наступному звітному році таке господарство має сплачувати діючі податки, які включає в себе фіксований сільськогосподарський податок.

Однак зазначений порядок сплати, на нашу думку, є не зовсім прийнятним для бюджетів органів місцевого самоврядування. Адже у даному випадку платник фіксованого сільськогосподарського податку, який допустив у поточному році зниження з реалізації сільськогосподарської продукції чи збільшив обсяги продажу несільськогосподарської продукції ще й зменшує платежі до бюджету, не несучи ніякої відповідальності.

Тут же зауважимо, що під відповідальністю не слід розуміти в обов'язковому порядку застосування штрафних санкцій до такого платника. Якраз навпаки, тут мається на увазі добровільна сплата податків, що є обов'язком кожного платника. Але через незалежні від останнього причини, а точніше у зв'язку із недосконалим податковим законодавством, податок до бюджету, по суті, сплачується частково.

Звичайно, що стосується фіксованого сільськогосподарського податку, то тут заперечень не виникає. Та й сам платник, який зменшив обсяги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки у поточному році, не затримуватиме сплату фіксованого сільськогосподарського податку. Його, звісна річ, це влаштовуватиме. Він цілий рік може продовжувати сплачувати фіксований сільськогосподарський податок відповідно до встановлених строків. Причому в окремих випадках, щоб не звертати на себе зайвий раз увагу контролюючого органу, він може це робити з випередженням строків сплати. І це при тому, що у поточному році його діяльність, можливо, взагалі не пов'язана із виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

Проте слід враховувати, що по закінченні року у такого платника виникне прибуток, який оподатковується у складі фіксованого сільськогосподарського податку. Причому величина цього прибутку може бути набагато більшою в порівнянні із об'єктами оподаткування, з яких обчислюється фіксований сільськогосподарський податок. Та й сума податку на прибуток може також виявитись більшою, ніж при нарахуванні фіксованого сільськогосподарського податку.

Звісна річ, що фахівці, які підраховують втрати і вишукують додаткові резерви збільшення надходжень платежів до місцевих бюджетів, повинні звернути на це свою увагу. Адже це один із суттєвих недоліків податкового законодавства, що має негативні наслідки для місцевих бюджетів.

Loading...

 
 

Цікаве