WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудиторський ризик та його складові - Реферат

Аудиторський ризик та його складові - Реферат

Реферат на тему:

Аудиторський ризик та його складові

Аудит — це складний процес, направлений на захист інтересів власника та зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів бухгалтерської звітності. Інформаційний ризик — це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності. Користувачам інформації і аудиторам слід пам'ятати, що повне усунення інформаційного ризику за допомогою аудиту неможливо, така мета є просто нереальною. Наявність аудиторського висновку про бухгалтерську звітність зменшує рівень інформаційного ризику, знижує його до прийнятних меж, але не зводить до нуля.

Способи зниження інформаційного ризику

На практиці використовують чотири основні способи зменшення інформаційного ризику. Ці способи мають свої позитивні і негативні сторони. Тому в кожному конкретному випадку користувач сам визначається, якому з них довіритись.

Розглянемо ці способи (беручи до уваги, що в фінансово-господарській практиці можливі і їх комбінації).

1. Користувач Інформації усуває ризик самостійно. Наприклад, він самостійно перевіряє достовірність наданої йому бухгалтерської звітності з виїздом на місце, з тривалим дослідженням первинних документів і системних бухгалтерських записів. Як правило, це коштує дорого, а тому непрактично, економічно неефективно. Проте він широко застосовується банками, страховими компаніями тощо. Державна податкова інспекція в даний час використовує тільки цей спосіб при перевірці правильності нарахування та повноти і своєчасності сплати податків.

2. Користувач мириться з невідомим йому рівнем ризику з метою економії своїх поточних витрат. Деякі користувачі бухгалтерської звітності, визначаючи свої можливі затрати часу і коштів на усунення інформаційного ризику, приходять до висновку, що простіше і дешевше бути необізнаними про рівень ризику. Як правило, прийняття такого рішення більш характерне для керівництва невеликих економічних суб'єктів, які не мають коштів для проведення перевірок.

3. Користувач розділяє інформаційний ризик з постачальником інформації (керівництвом економічного суб'єкта). Не аудитори, а адміністрація несе відповідальність за надання користувачам надійної, правдивої інформації. Користувач нерідко вважає, що представники адміністрації економічного суб'єкта як постачальники інформації зацікавлені в наданні достовірної інформації, бо надання свідомо неправильної бухгалтерської звітності тягне за собою відповідальність. (Зазвичай це буває у взаємовідносинах з давніми партнерами, контрагентами тощо). Вважаючи, що рівень інформаційного ризику в представленій йому звітності невисокий, і що в даному випадку ним можна просто знехтувати, користувач не бере його до уваги, тобто розділяє його з постачальником інформації.

4. Користувач довіряє тій інформації, яка підтверджена висновком аудитора. Це класичний випадок зниження рівня

інформаційного ризику в умовах ринкової економіки: надійність і достовірність інформації в певних документах у різних аспектах перевіряють і підтверджують фахівці, які виконують функцію засвідчення (нотаріуси, представники влади, банків, митниці, податкових інспекцій та ін.). А по бухгалтерській звітності в цілому функцію засвідчення виконують незалежні аудитори; затрати на їх послуги несуть постачальники інформації, але необхідність таких витрат суспільно і законодавчо визнана. І тоді розрізнені особи, які приймають рішення в різних секторах ринку, в більшості покладаються на те, що інформаційний ризик у результаті подібних процедур суттєво {до прийнятного рівня) знижений.

Світова практика показує, що звичний і порівняно дешевий спосіб отримання надійної інформації — це проведення незалежного аудиту. Перевірена аудиторами інформація, яка міститься в бухгалтерській звітності економічних суб'єктів, а також аудиторські висновки, які надаються за результатами перевірки, використовуються потім при прийнятті рішення. Така інформація вважається достатньо повною, точною і неупередженою.

Практика аудиту в його сучасних формах на Заході, а тепер і в Україні завжди переслідує дві мети:

1) зниження інформаційного ризику користувачів бухгалтерської звітності;

2) зниження аудиторських ризиків. Досягнення цієї мети є необхідним як для клієнтів, так і для аудиторів;

3) зниження підприємницького ризику аудитора. Класифікацію ризиків в аудиті наведено на рис. 4.

Прагнення практикуючих аудиторів одночасно досягти обох цілей зрозуміло, оскільки тільки таким чином вони можуть виконувати свою функцію і вижити як підприємці.

Міжнародні національні стандарти з аудиту передбачають наявність аудиторського ризику, який полягає в можливості складання позитивного висновку щодо звітності клієнта в той час, коли ця звітність містить суттєві помилки.

Аудиторський ризик (можна зустріти назви: ризик аудиту або загальний ризик) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Імовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній зі статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

- бухгалтерського обліку підприємства;

- надійності систем контролю;

- аудиторських процедур.

У залежності від цих факторів та природи господарських операцій і їх відображення виділяють три складові аудиторського ризику:

- властивий ризик;

- ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

- ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або певної категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Під час розробки загального плану перевірки аудитор оцінює властивий ризик на рівні фінансової звітності. Тобто аудитор порівнює дану попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками на бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі неналежного виконання працівниками підприємства цього аналізу або їх повного ігнорування, аудитор повинен визначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого ризику.

Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор вивчає таю фактори

а) на рівні фінансової звітності

— освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва,

— чесність керівництва,

— компетентність керівництва за певний період, тому що і некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства,

- неординарні обов'язки керівництва або значний вплив на них певних обставин Наприклад, є обставини, котрі підштовхують керівництво на шлях перекручення фінансової звітності Такими обставинами можуть бути значний спад чи невдачі в діяльності підприємства, дефіцит власних коштів (капіталу) для проведення постійних операцій, які забезпечують нормальну діяльність підприємства, характер діяльності підприємства, наприклад, технічна відсталість його продукції чи послуг, складність структури його капіталу, вплив споріднених сторін на його діяльність, кількість і територіальне розміщення виробничого устаткування Обставини, які мають вплив на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічний стан підприємства і конкуренція, які визначаються аудитором шляхом вивчення фінансових оглядів, прогнозів і показників, зміни в технологи виробництва або послуг, споживчого попиту і облікової практики (з урахуванням галузевої специфіки)

Loading...

 
 

Цікаве