WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудиторські докази - Реферат

Аудиторські докази - Реферат

Реферат на тему:

Аудиторські докази

План

1. Аудиторська істина, її пізнання ваудиті

2. Аудиторські докази, їхня класифікація та вимоги до них

3. Первинний документ як доказове джерело

4. Методика одержання доказів

1. Аудиторська істина, її пізнання в аудиті

Суть істини

Найважливіша мета аудиту — пізнання об'єктивної істини про господарські явища, що вивчаються. Під істиною діалектичний матеріалізм розуміє ті знання про предмет, які правильно відображають цей предмет, відповідають йому. Оскільки істина відображає об'єктивно існуючий світ, її зміст не залежить від свідомості людини. Тобто істина об'єктивна, її зміст характеризується тими об'єктивними процесами, які вона відображає.

Аудитор, у першу чергу, направляє свої зусилля на встановлення об'єктивної істини про дії і події господарюючого суб'єкта.

Законом України "Про аудиторську діяльність" та МСА 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" передбачено, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити інформацію, отриману на підставі аудиторських доказів, для формування висновку.

У цілому процес аудиту слід розглядати як встановлення (пізнання) істини, одержання доказів, донесення істини до користувачів інформації шляхом видачі об'єктивних висновків аудитора. Процес пізнання полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і є дослідженням фактів минулого. Він здійснюється на основі загального наукового методу пізнання — діалектичної логіки та теорії відображення. Жодна господарська операція, що здійснюється на підприємстві, не зникає безслідно, а обов'язково тою чи іншою мірою відображається в певних документах. Тут чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв'язку явищ і загального відображення матеріального світу. Це дозволяє аудитору через деякий час встановити законність, достовірність і доцільність здійсненої операції. Джерелами інформації про господарські операції, здійснені на підприємстві, можуть бути: облікова система, первинна документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства (їх пояснення, усні бесіди), треті особи (покупці, постачальники тощо).

Джерела інформації та можливі відхилення в облікових записах

Уся інформація, підготовлена і зібрана аудитором з метою встановлення об'єктивної істини до початку, в процесі вивчення і за його результатами, є аудиторською інформацією. Класифікація такої інформації наведена в табл. 1.

Таблиця 1 Класифікація інформації, яку використовують в аудиті

За ступенем точності вся аудиторська інформація поділяється на категоричну, умовно точну й орієнтовану (рис. 1).

Категорична інформація є абсолютно точною, оскільки вона формується в результаті дослідження аудитором первинних документів, натуральних об'єктів та інших явищ.

Умовно точна — формується у разі, якщо аудитор через певні обставини не може самостійно довести її абсолютну точність (наприклад, через відсутність певних документів).

Орієнтована інформація формується аудитором шляхом складання розрахунків можливих втрат, неодержаних доходів і може бути корисною при прийнятті управлінських рішень.

Усі перераховані види аудиторської інформації є корисними для аудитора при встановленні об'єктивного стану щодо суб'єкта, який перевіряється.

Можливі відхилення

При перевірці аудитор орієнтується на можливі відхилення в облікових даних, які можуть вплинути на достовірність звітних показників. До таких відхилень належать:

- неадекватні записи в обліку — відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі (відображення в обліку не всіх фактично здійснених господарських операцій. Особливого поширення набувають такі порушення з підвищенням податкового тиску на виробника. Окремі підприємства, щоб не сплачувати податки, приховують дані про виробництво та реалізацію відповідної частини продукції);

- нереальність облікової інформації (ситуація протилежна попередній: в обліку відображені операції, які фактично не відбувались. Практика показує, що такі дії з боку посадових осіб здійснюються з метою різних корисливих зловживань);

- відсутність дозволу на проведення господарської операції (наприклад, відсутність ліцензії на певний вид діяльності, відсутність санкції керівника або іншої уповноваженої посадової особи на здійснення відповідних процедур);

~ неправильне віднесення інформації до певного звітного періоду, несвоєчасне здійснення операції;

- арифметична неточність.

Такі відхилення можуть бути допущені як ненавмисно, так і навмисно.

Навмисні відхилення (факти обману) здійснюються наступним шляхом:

маніпуляція обліковими записами — навмисне використання неправильної кореспонденції рахунків або сторнувальних записів з метою перекручення облікових і звітних показників.

- фальсифікація бухгалтерських документів г записів — оформлення заздалегідь невірних (фальсифікованих) документів і записів на рахунках бухгалтерського обліку, які перекручують дійсний стан справ, реальну кількість майна.

У випадку, коли шахрайство або помилка могли бути виявлені або попереджені при внутрішньому аудиті, але не виправлені, аудитор повинен переглянути свою попередню оцінку системи внутрішнього контроль і, зменшивши довіру до неї, розширити коло досліджуваної інформації шляхом уведення додаткових процедур.

Якщо в шахрайстві або здійсненні помилки бере участь персонал підприємства, аудитор повинен переглянути достовірність раніше отриманої інформації. Якщо шахрайство або помилка суттєві, аудитор може, виходячи з конкретних умов, переглянути свої зобов'язання перед клієнтом.

Відповідальність за виявлення й обґрунтування шахрайства (обману) або помилки несе аудитор. Висновок аудитора за підсумками перевірки повинен гарантувати, що шахрайства і суттєвих помилок у фінансовій звітності підприємства немає, або що вони виявлені повністю, або що помилки виправлені. Відповідальність за шахрайство або помилки лягає на винних осіб і на керівництво підприємства.

Установивши об'єктивну істину, аудитор дає оцінку стану відповідних ділянок діяльності економічних систем, окремих підприємств, їх підрозділів.

Проте висновки аудитора щодо дослідженої інформації (позитивні, негативні чи умовно позитивні) будуть істинними лише в тому випадку, коли вони ґрунтуватимуться на реальних доказах, підтверджених документально. Якщо ця умова відсутня — істина не встановлена, і приймати рішення за матеріалами такої аудиторської перевірки неможливо.

6.2. Аудиторські докази, їхня класифікація та вимоги до них

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів як фактичних даних (свідчень) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Докази — це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази — це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої дії чи події. МСА 500 "Аудиторські докази" стверджує, що "аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки...".

Джерела доказів

Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.

Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить, передусім від джерела їх отримання. Ураховуючи це, у всіх випадках при оцінці достовірності аудиторських доказів слід керуватися наступними твердженнями:

- зовнішній доказ (наприклад, отримане підтвердження від третьої сторони) є більш достовірним, ніж внутрішній;

- внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;

- доказ, отриманий самим аудитором, є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;

- доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірними, ніж усні свідчення.

Аудиторські докази можна отримати шляхом застосування методів, наведених на рис. 2.

Докази в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чинним законодавством, на прямі та непрямі.

Loading...

 
 

Цікаве