WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудит розрахунково-касових операцій - Реферат

Аудит розрахунково-касових операцій - Реферат

- доходи і витрати відображаються в обліку в момент їх виникнення (а не тоді, коли були отримані або виплачені грошові кошти). Для українських бухгалтерів цей принцип не новий, оскільки вони керувалися ним відповідно до Положення №250 до введення національних стандартів бухгалтерського обліку;

- при визначенні фінансового результату звітного періоду важливо зіставити доходи, отримані підприємством у звітному періоді, з витратами, понесеними для отримання цих доходів. Витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з будь-якими доходами для визначення фінансового результату звітного періоду, відображаються в періоді їх виникнення.

4. Обачність. Це означає, що при оцінці активів і зобов'язань, доходів і витрат в умовах невизначеності необхідно дотримуватися деякої обережності. Активи і доходи не повинні бути завищені, а зобов'язання і витрати — занижені, що в жодному разі не означає навмисного заниження активів і доходів або завищення зобов'язань та витрат. Така невизначеність обов'язково супроводжує діяльність господарюючого суб'єкта. Продаючи товари в кредит, підприємство точно не впевнене, чи отримає воно за свої товари гроші. Надаючи гарантію покупцеві, підприємство заздалегідь не знає, скільки надійде претензій від покупців. Але частина боргів усе-таки оплачена не буде, і для частини покупців необхідно буде виконати свої гарантійні зобов'язання. ' У бухгалтерському обліку збитки та зобов'язання необхідно відображати відразу ж після отримання відомостей про вірогідність їх виникнення, а доходи й активи — лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені.

5. Переважання змісту над формою. Це означає, що операції та інші події слід ураховувати відповідно до їх суті і фінансової реальності, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Як ілюстрацію дотримання цього принципу звичайно наводять приклад з фінансовою орендою активу. Передача активу у фінансову оренду не означає перехід права власності на нього від орендодавця до орендаря, однак цей актив зараховується на баланс орендаря, оскільки до останнього фактично переходять усі вигоди та ризики, пов'язані з використанням цього активу. Або приклад з реалізацією продукції. Звичайно при реалізації продукції до покупця переходить право власності на куплену продукцію. Однак, якщо відповідно до договору покупця з продавцем, останній використовує економічні вигоди і несе ризики, пов'язані із цією продукцією, факт реалізації продукції у бухгалтерському обліку відображати не треба, оскільки це не забезпечить правдивого подання інформації про неї у фінансовій звітності. При перевірці облікової політики важливо також звертати увагу на вагомість. Це означає, що інформація є вагомою, якщо її відсутність або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів фінансових звітів. Кожну вагому статтю слід наводити у фінансових звітах оремо, а несуттєві статті поєднувати із сумами статей, подібних за характером і функціями. Вивчаючи облікову політику, слід пам'ятати:

1) облікова політика — це стратегічне рішення підприємства, тому розбавляти його регламентацією дрібних тактичних питань, на зразок того, в яких регістрах бухгалтерського обліку відображати господарські операції, не треба;

2) облікова політика розробляється не один рік, згідно з пунктом 9 П(С)БО 6, і відповідно до одного з принципів бухгалтерського обліку вона може змінюватись тільки в тому разі, якщо:

- зміняться статутні вимоги;

- зміняться вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

- нові положення облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства;

3) якщо підприємство все-таки змінило свою облікову політику, то відповідно до пункту 12 П(С)БО 6 у звітності необхідно відобразити вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів шляхом:

- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року;

- повторного надання порівняльної інформації про попередні звітні періоди;

4) облікова політика застосовується до подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється тільки на події й операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики;

5) облікова політика підприємства згідно з підпунктом 25.1 П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де викладають причини і суть зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

6) слід чітко розмежувати бухгалтерський облік і складання фінансової звітності, і податковий облік. Вони несумісні! У зв'язку з цим слід визначити, наприклад, Лист №12-211, у якому Національний банк України звертає увагу департаментів Національного банку і комерційних банків на те, що норми податкового законодавства не можуть регулювати бухгалтерський облік, який ведеться відповідно до інших принципів, методів і процедур.

У методиках аудиторських фірм може бути наведений приблизний перелік основних складових облікової політики підприємства з метою правильної орієнтації аудиторів, які ще не мають досвіду роботи в умовах ведення бухгалтерського обліку за новими стандартами. Зазначимо, що вичерпного переліку немає і бути не може через специфіку діяльності кожного підприємства та власного уявлення керівництва про його облікову політику.

Крім того, оскільки ряд стандартів знаходиться на стадії розробки, визначити положення облікової політики в деяких галузях діяльності підприємства поки що важко. Керуватися проектами стандартів не треба, оскільки в затвердженому вигляді стандарти можуть значно відрізнятися від проектів.

Предметна область аудиту

До предмета аудиту слід відносити процеси та явища, котрі відображені документально і пов'язані з господарською діяльністю підприємств, при цьому межі аудиторського дослідження визначаються його метою.

Предметна область аудиторського дослідження включає документи, за допомогою яких аудитор відтворює ланцюг взаємопов'язаних фактів роботи підприємства. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів, тому що рамки документального відображення господарських операцій значно ширші. Аудит не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства, висновків спеціалістів тощо.

Предметна область дослідження включає:

1) засновницькі та інші загальні документи підприємства;

2) облікову політику клієнта;

3) документи та регістри по всіх рахунках та розділах бухгалтерського обліку;

4) оперативну, статистичну та фінансову звітність;

5) інші документи, що відображають факти господарської діяльності.

Вивчаючи засновницькі та інші загальні документи замовника, можна одержати дані про підприємство, його діяльність, особливості технології та організації виробництва. Аналіз облікової політики дозволяє виявити загальні дані про організацію обліку в методичному, технічному та організаційних аспектах, провести експрес-аналіз ведення бухгалтерського обліку у клієнта. Систематизація інформаційного забезпечення аудиту показана на рис. 1.

Етапи аудиторської перевірки

У процесі аудиторської перевірки виділяють етапи:

1. Процедури схвалення клієнта: ознайомлення з підприємством, процедури схвалення клієнта, оцінка економічного середовища, перегляд звітності, установчих документів, вивчення стану бухгалтерського обліку та напрямків діяльності клієнта.

2. Укладання договору на аудиторську перевірку.

3. Складання плану та програми аудиту.

4. Вивчення установчих документів: дати реєстрації, форми власності, засновників, розмірів, термінів та порядку формування статутного капіталу, структури управління, припинення діяльності.

5. Вивчення інших документів: протоколів загальних зборів, наказів керівника, встановлення повноважень керівництва, правильності формування розпоряджень керівництва, перевірка відсутності протиріч із засновницькими документами.

6. Вивчення звітності підприємства: виявлення порушень, невідповідностей у звітності, самостійних змін у встановлених формах звітності. Перевірка відповідності вказаної в балансі величини статутного капіталу статутним документам, рахункова перевірка показників звітних форм, логічний аналіз показників (наприклад, значне сальдо за витратами майбутніх періодів тощо) і т. ін.

- Уточнення і коригування плану та аудиторської програми.

8. Аудиторська перевірка:

- перевірка відповідності записів у звітних формах залишкам по рахунках у Головній книзі; виявлення некоректних проводок тощо);

- перевірка правильності віднесення витрат на собівартість продукції;

- перевірка інших розділів обліку та робіт, що підлягають аудиту;

- підготовка аудиторського висновку;

- ознайомлення з невизначеними обставинами;

- огляд виконання плану проведення аудиту та аудиторських процедур.

Loading...

 
 

Цікаве