WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аудит розрахунково-касових операцій - Реферат

Аудит розрахунково-касових операцій - Реферат

Реферат на тему:

Аудит розрахунково-касових операцій

План

1. Загальна методика проведення аудиту

2. Особливості проведення аудиту окремих активів і пасивів

3. Особливості нормативної бази готівково-розрахункових операцій

4. Внутрішній та зовнішній контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою

5. Аудит готівково-розрахункових операцій

1. Загальна методика проведення аудиту

Аудиторська діяльність — поняття значно ширше за поняття "аудит". Вона включає в себе: організаційне та методичне забезпечення аудиту, проведення аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Для того щоб скласти об'єктивну думку стосовно інформації, яку він підтверджує, аудитор повинен:

- одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних про господарюючий суб'єкт достовірна і достатня;

- вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Для проведення результативних перевірок аудитор повинен:

- добре володіти теорією аудиту;

- знати чинну на момент здійснення господарських операцій нормативну базу;

- володіти методикою організації аудиторських перевірок.

Форми і методи перевірки аудитор встановлює самостійно, виходячи з особливостей виду діяльності клієнта та умов укладеного договору на проведення аудиту.

Визначення методики

Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі господарюючого суб'єкта з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Практично, метод аудиту — це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан аудиторських об'єктів. Послідовність і порядок застосування цих прийомів (методів) з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації та доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту називають методикою аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури — це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

Аудиторська перевірка формується у відповідній послідовності. Найчастіше застосовується підхід від "загального до детального (конкретного)". Кожен аудитор самостійно обирає послідовність своєї роботи виходячи з особливостей діяльності клієнта та умов договору.

В аудиторській фірмі бажано мати апробовані методики аудиторської перевірки, що дозволяє звести до мінімуму ризик перевірки, а також зменшити час її проведення.

Нормативна база та її використання в аудиті

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права.

З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та статут органу, який видав відповідний нормативний акт, у системі правотворчих органів держави, а також розуміти характер самих актів та їхню дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу, коли відбулася дія чи подія.

Аудитору важливо знати, що нормативні акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості, від якої залежить юридична сила того чи іншого нормативного акту. Видавати їх мають право тільки встановлені законом органи.

За спрямованість дії нормативні акти можуть бути індивідуального впливу (вирок суду, наказ керівника підприємства стосовно свого працівника та ін.) та загального характеру. Аудитор повинен більше уваги приділяти нормативним актам загального характеру, направленим на регулювання відповідних суспільних відносин і які застосовуються неодноразово.

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база, що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база — відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб визначити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення

обліку та фінансової звітності; для проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база — це облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

Особливості облікової політики

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який набрав чинності з 1 січня 2000 p., визначає основи нової системи бухгалтерського обліку України, орієнтованої на міжнародні стандарти. На цій основі базуються:

- національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, на яке Законом №996 покладені функції регулювання питань методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Станом на 1 січня 2006р. прийнято 30 стандартів;

- план рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція з його застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, які є інструментами реалізації принципів і методів бухгалтерського обліку, відмінних від раніше чинних, що враховують положення національних стандартів;

- методичні рекомендації із застосування національних стандартів бухгалтерського обліку, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади в межах її компетенції.

Нова система бухгалтерського обліку дає бухгалтерові набагато більше свободи. Бухгалтер відповідає на три головні запитання у процесі своєї діяльності, а саме:

- коли господарська операція повинна вважатися завершеною;

- яка вартість господарської операції для відображення її в обліку;

- як відобразити господарську операцію в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Тобто вирішуючи проблеми ідентифікації, оцінки і класифікації, аудитор досить часто повинен буде діяти самостійно, спираючись виключно на свій професіоналізм і компетенцію.

Однак, ступінь цієї свободи дещо обмежується обліковою політикою підприємства, тобто сукупністю принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності (ст. 1 Закону №996). Саме розробка облікової політики підприємства і повинна бути одним з основних кроків на шляху переходу на національні стандарти бухгалтерського обліку. Тому аудитору слід уважно поставитися до всіх питань, що знайшли своє відображення в наказі про облікову політику.

При цьому необхідно керуватися основоположними принципами, переліченими в Законі №996 і П(С)БО 1, а серед них звернути особливу увагу на такі.

1. Безперервність діяльності. Це означає, що підприємство не має намірів ліквідуватися або істотно скоротити свою діяльність, а збирається її продовжувати і в майбутньому. Таке припущення важливе для того, щоб правильно оцінити активи та зобов'язання підприємства — адже в разі його ліквідації така оцінка повинна бути принципово іншою, ніж в умовах звичайної діяльності. Наприклад, якщо деякий актив звичайно оцінюється за своєю історичною собівартістю, то при ліквідації підприємства оцінку активу необхідно провести, виходячи з його ринкової вартості, оскільки користувачі фінансової звітності повинні знати, що залишиться після розпродажу майна підприємства.

2. Послідовність. Це означає, що облікова політика підприємства не повинна змінюватися від одного періоду до іншого, тобто повинна залишатися постійною. Прийнята сталість може бути порушена тільки тоді, коли керівництво підприємства дійшло висновку, що зміни в обліковій політиці приведуть до більш правдивого у відповідній ситуації відображення господарських операцій та інших подій. Крім того, можуть відбутися істотні зміни в характері діяльності підприємства або надійде невідома раніше інформація, що змінить обґрунтування обраних раніше положень облікової політики. У такому разі облікова політика переглядається. Іншим мотивом до перегляду облікової політики може стати зміна вимог національних стандартів.

3. Нарахування і співвідношення доходів та витрат. Це означає, що при веденні бухгалтерського обліку необхідно звертати увагу на таке:

Loading...

 
 

Цікаве