WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Джерела аудиторських доказів. Аудит операцій на рахунках у банку (реферта) - Реферат

Джерела аудиторських доказів. Аудит операцій на рахунках у банку (реферта) - Реферат

Реферат на тему:

Джерела аудиторських доказів. Аудит операцій на рахунках у банку

Джерела аудиторських доказів

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами. Юридична література трактує поняття доказів як фактичні дані (свідчення) про обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення.

Докази – це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази – це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта. Доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї чи іншої дії чи події.

Джерела доказів

Джерелами аудиторських доказів можуть бути: облікова система, підтверджуюча документація, матеріальні активи, адміністрація і персонал підприємства, клієнти, постачальники, а також треті особи.

Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить перед усім від джерела їх отримання. Враховуючи це, у всіх випадках при оцінці достовірності аудиторських доказів слід керуватись наступними твердженнями:

  • зовнішній доказ (наприклад, отримане підтвердження від третьої сторони) є більш достовірним ніж внутрішній;

  • внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;

  • доказ отриманий самим аудитором є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;

  • доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірним ніж усні свідчення.

Аудиторські докази можна отримати шляхом застосування методів наведених нижче:

Методи отримання аудиторських доказів

  • фізичний огляд

  • пряме підтвердження

  • аналіз документів від третіх осіб

  • аналіз документів від підпиємства

  • арифметичний контроль аудитором

  • аналіз та оцінка факторів аудитором

  • аналітичне дослідження – порівння з даними:

- минулих років

- майбутніх років

- подібних підприємств

  • усна інформація

Докази в аудиті можна класифікувати відповідно до правил подачі інформації, передбачених чиним законодавством, на прямі та непрямі.

Прямі – це докази, які підтверджуються первиними документами та обліковими регісторами. Наприклад, факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційним описами.

Непрямі – це свідчення, що не мають безпосередньго відношення до фактів з даного питання. Наприклад, надійність системи внутрішньго контролю може виступати непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності.

В залежності від джерела отримання інформації аудиторські докази внутрішніми, зовнішніми та змішаними (комбінованими).

Внутрішні – інформація одержана від клієнта;

зовнішні – інформація одержана від третіх осіб;

змішані (комбіновані) – це докази отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.

Аудитор маючи відповідну інформація має бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для цього він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконливими та релевантними.

Релевантні – це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми. Наприклад доказ того, що на підприємсті перекручена звітність із собівартості продукції, не є цінним при вирішенні питання щодо підтвердженя наявності основних засобів.

На переконливість впливають три основні фактори: достовірність, достатність та своєчасність.

Достовірність характеризує докази з боку довіри до них та правдивості. Достовірність операції визначається повнотою і правильністю її оформлення у відповідності до діючих правил бухгалтерського обліку. Під достовірністю операції можна розуміти ступінь адекватного відображення нею об'єктивно здійснених явищ, подій чи процесів. При наявності в операції неточностей, які перекручують дійсні факти (показники), або при відсутності тих чи інших факторів (показників) інформація називається недостовірною.

Для характеристики достовірності багато авторів використовують також термін надійності доказів. Наприклад, якщо аудитор особисто перевірив основні засоби на наявність, то одержаний результат буде більш надійним, ніж той який він отримає з аналізу інвентаризаційних описів.

Достовірні докази повинні доречними і мати відношення до передмету аудиту. Наприклад, аудитор перевіряє своєчасність оплати за відвантажену продукцію і методом тестування встановив, що в окремих випадках до продажу віднесені суми, по яких бухгалтер зробив некоректні бухгалтерські проводки. Цей доказ свідчить про недостовірність показника звітності Ф. №2 "Звіт про фінансові результати" "Дохід (виручка) від реавлізації продукції (товарів, робіт, послуг)", проте ніяк не характеризує своєчасність розрахунків. Тому такі свідчення не будуть мати будь-якого відношення до мети аудиту. Сутність доречності визначається метою аудиту. Стосовно однієї мети докази можуть бути доречними, а стосовно іншої – ні.

Аудит операцій на рахунках у банку

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству;перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємства, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банку є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдовувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Розрахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображені у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки про обробці виписок може бути допущене навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом за виписками банку за кожний місяць даними оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їх нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено не обумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунку, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи не правильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операції) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента операції. Одночасно з'ясувати правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з однієї сторінки регістру на іншу.

Ураховуючи, що банківські установи України перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки видаються клієнтам за кожен день, необхідно звірити вихідні і вхідні залишки не лише за виписками, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день.

Під час проведення аудиту звертається увага на можливі випадки відкриття рахунку в банку тільки за наявності документа, що засвідчує їх реєстрацію, як платежів соціальних внесків, та інших рахунків включаючи валютні, позикові, депозитні, - у разі пред'явлення документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків про намір відкрити відповідні рахунки, а також довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. При чому копії цих документів мають бути засвідчені нотаріально або органом, що їх видав, фізичні особи – довідку про ідентифікаційний номер.

Звертається увага на правильність оприбуткування в касу грошей, отриманих з банку за чеком. Мають місце випадки, коли окремі бухгалтери в змові з касиром забирали гроші отримані за чеками, але для того, щоб обороти по виписці банку збігалися з відповідними журналами, суму отриманих грошей списували в кредит рахунку "Розрахунки з іншими кредиторами", на якому відображали кредиторську заборгованість, особливо з закінченим строками позовної давності. Необхідно звірити обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків оскільки залишок може змінюватись, якщо зменшити обороти на однакову суму. Необхідно також установити, чи відповідають номери і суми використаних чеків і корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих або зіпсованих чеків з'ясувати чи є відмітка про це в корінцях.

Loading...

 
 

Цікаве