WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Методика й організація внутрішнього аудиту - Реферат

Методика й організація внутрішнього аудиту - Реферат

- фонду страхування депозитів, що створюється з метою надання гарантії і забезпечення захисту інтересів вкладників (формування цього фонду дає змогу комерційним банкам у разі неплатоспроможності банку компенсувати внески і депозити своїм клієнтам);

- фонду страхування від банкрутства. Цей фонд дає право банкам отримувати позики від НБУ на заповнення тимчасової нестачі ліквідності у встановленому розмірі до фактично сформованої величини даного фонду.

Державний нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків дає їм змогу бути більш упевненими у своїх діях, а також гарантувати інтереси вкладників, акціонерів і пайовиків.

Під час аудиту бухгалтерського обліку треба передусім мати на увазі, що облік і звітність у комерційних банках здійснюється відповідно до правил, установлених НБУ. Банки, як відомо, мають свій, відокремлений від промислового, план рахунків бухгалтерського обліку. В аудиторських перевірках звертається увага на правильність складання балансів. Обов'язково повинні звірятися залишки за рахунками аналітичного і синтетичного обліку. Перевіряється також дотримання правил ведення бухгалтерського обліку і порядку оформлення грошово-розрахункових операцій, часто виявляються недоліки і недбалості і навіть невірогідність балансу.

Обов'язковій перевірці під час аудиту підлягає правильність юридичного оформлення діючих рахунків клієнтів і обґрунтованість операцій щодо них.

5. Аудит обліку страхових компаній

З метою сприяння посиленню захисту прав акціонерів та інвесторів через розкриття достовірної інформації комісія у справах нагляду за страховою діяльністю розробила вимоги щодо аудиторської перевірки страхових компаній. Документ визначає перелік питань, на підставі яких незалежні аудитори (фірми) повинні підтвердити повноту та достовірність бухгалтерської звітності акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій та сформувати - на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.

З наведеного переліку питань аудитор може вибрати ті, що найбільш суттєві або несуттєві для діяльності даного підприємства, а також включити додаткові питання, якщо він вважає це доцільним. У висновку відображаються основні відомості про аудитора (аудиторську фірму). Під час проведення перевірки незалежний аудитор подає замовнику такі відомості про аудиторську фірму:

- Назва аудиторської фірми, номер та дата внесення до Національного реєстру, виданої аудиторською палатою України, адреса, телефон (факс); назва документа "Аудиторський висновок про достовірність бухгалтерської звітності"; місце проведення аудиту та дата висновку, відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, серія, дата видачі сертифіката; масштаб перевірки, підстава для перевірки (законодавчі акти); методи, які використовуються під час перевірки, перелік документів для здійснення аудиторської перевірки.

- Основні відомості про емітентів, найменування емітента, код ЕДРПОУ, організаційно правова форма емітента, номер свідоцтва про державну реєстрацію та дата видачі свідоцтва, орган, Що видавав свідоцтво, юридична адреса, поточний рахунок, назва банку, основні види діяльності, кількість акціонерів, кількість власників облігацій, чисельність працівників, остання дата опублікування інформації про діяльність емітента, назва друкованого органу, підпис, дата подання до Комісії останнього звіту, дата і термін виплати дивідендів, предмет діяльності, номер ліцензії на здійснення страхової діяльності і строк та місце її дії, ліцензійні види діяльності і склад засновників. Досліджуються всі операції, що стосуються статутного капіталу, обліку основних засобів, нематеріальних активів та їх зносу, облік фінансових вкладень, облік запасів, облік коштів і розрахунків, облік позикових коштів, страхування, формування страхових резервів тощо.

6. Методика й організація аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами

Основними завданнями, що ставляться під час проведення аудиту розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом. На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні докази.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, як необхідність, обґрунтованість, повнота і правильність та достовірність.

Визначимо, які саме докази необхідно зібрати для проведення аудиторської перевірки розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами. Насамперед це дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.

Крім цих доказів, необхідні відомості про результати попередніх аудиторських перевірок, а також дані перевірок податковими та іншими органами, які мають на це право. Також потрібні попередні дані про працівників підприємства (керівництво, бухгалтерія) щодо їх кваліфікації. Все це необхідно для визначення ризику аудитора.

Основними джерелами, які аудитор може використати для одержання необхідних йому для роботи даних (доказів), можуть бути статут підприємства, довідка з державного статистичного реєстру, а також накладні на відпуск продукції, співбесіда з керівництвом підприємства тощо.

Методи, які використовує аудитор під час отримання доказів:

- формальна перевірка - має за мету виявлення дефектів в оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів і наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі. Наприклад, дані платіжних доручень, за якими фактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних - тим даним, які занесені з цих накладних до комп'ютера для подальшої обробки;

- суцільна перевірка - це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Вона дає можливість упевнитися в тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшла своє відображення в показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності, а також за деякими незначними за сумарним виразом операціями.

Loading...

 
 

Цікаве