WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Адаптація України у сфері міжнародного оподаткування - Реферат

Адаптація України у сфері міжнародного оподаткування - Реферат

Таким чином, розвинуті країни продовжують політику "соціальної держави", залишаючи незмінними або збільшуючи відрахування в спеціальні фонди, однак одночасно роблять спробу стимулювати збільшення доходів, знижуючи ставки власне прибуткового податку. Як видно, ставки прибуткового податку в Україні порівнянні зі ставками в найменш ліберальних у цьому відношенні країнах Північної Європи, а ставки відрахувань у соціальні фонди навіть перевищують скандинавські аналоги. При цьому невиправдано низькими залишаються рівні прибутків, що оподатковуються високими ставками. З урахуванням інфляції це приводить до щорічного падіння реальних прибутків: відповідно до підрахунків економістів програми TACIS, у 1999 році ставка податку на дохід, стягнутий з еквівалента 100 доларів, досягла рівня оподатковування... 300 доларів у 1995 році. Беручи до уваги, що за українським законодавством підприємство, бажаючи виплатити працівнику "чистими" еквівалент 100 доларів, повинно передбачити в бюджеті еквівалент ще понад 72 доларів на прибутковий податок, соціальні відрахування і нарахування на фонд зарплати, не дивно, що зарплати вважають за краще тримати низькими або виплачувати їх у "тіні", вивертаючись у всіляких схемах.

Те, що необхідно стимулювати зростання доходів населення України, визнається усіма - від уряду і депутатів до експертів-економістів незалежно від громадянства. Але страх загубити існуючі доходи бюджету змушує чіплятися за грабіжницькі ставки і податкові діапазони.[1]

Російський досвід дуже цікавий і міг би багато в чому бути використаний Україною. Однак варто визнати і той факт, що єдина ставка прибуткового податку в сьогоднішньому світі - швидке виняток, ніж правило. Законодавці в ХХ столітті - і особливо після Великої Депресії і II Світової війни - притримуються принципу справедливості і солідарності: якщо більше заробив, більше поділись із суспільством - в обмін на ефективність наданих суспільством публічних послуг. Крім чисто економічного ефекту (збільшення надходжень у бюджет), така політика сприяє легітимізації влади, підтримці її виборцями, більшість із яких вірить в обов'язок багатих ділитися. Тому в переважній більшості країн застосовується прогресивна шкала оподаткування доходів.

Цікаво також оглянути досвід іншого сусіди України - Туреччини, демографічні показники якої схожі з українськими, а економічні набагато Україну випереджають.

Від податку звільняються люди "вільних професій" (художники, письменники, винахідники і т.п.), доходи від здачі в оренду житлових приміщень, кошти, що спрямовуються на інвестиції, а також традиційний набір "витрат, пов'язаних з одержанням доходу", витрат на утримування непрацюючих членів родини, соціальні виплати, відсотки і т.д.[2;65]

Таким чином, для систем оподатковування доходів у сучасних країнах характерні досить високий неоподатковуваний мінімум, значні податкові діапазони (інтервали в значеннях доходів, оподатковуваних за однією ставкою), обкладання малих і средньо-малих доходів за низькою ставкою. У свій час автори податкового законодавства цих країн не побоялися відмовитися від "визискування бідних", і в результаті одержали і високий рівень доходів громадян, і значні надходження в бюджет.

У цілому, досвід сусідів України свідчить про те, що побоювання "бюджетних втрат" у результаті відмови від "визискування бідних" не мають під собою ґрунту. Як відомо з давніх часів, краще зібрати небагато з багатьох, ніж у деяких побагато.

Недоліком податкової системи України є те, що вона характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал. У 2003 році в Литві, Естонії та Словаччині капітал оподатковувався за нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.

В європейських країнах розвиток оподаткування, у тому числі зміни фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки, відбувався більш плавно і поступово, що створювало стабільні умови для бізнесу. Зокрема, протягом 1995-2002 рр. лише в нових-країнах членах ЄС спостерігались значні коливання перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди (максимальне - 8,5 відсоткових пункти у Словаччині). Однак вони відбувались протягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країн максимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди мали місце в Греції - 3,6 відсоткових пункти. В середньому по 15 країнах-членах ЄС вони були на рівні 0,5 відсоткового пункту. Вищезазначене свідчить про проведення в цих країнах більш виваженої податкової політики.

В Україні потрібно знизити ставки податку на прибуток і ПДВ до 20% і 18% відповідно, прийняти єдиний соціальний податок, про який так довго говорять. Знизити ставки "основних" податків - податку на прибуток, ПДВ і акцизу, що зменшить навантаження на бізнес у цілому. Це дозволить використовувати кошти на підвищення ефективності виробничої діяльності, підсилить інвестиційні процеси, стимулюватиме розвиток економіки. Одночасно для вирівнювання надходжень до бюджету потрібно ввести податок на нерухомість (ставка від 0,05 до 0,1% від оцінної вартості об'єкта). В умовах поступової передачі навантаження по вирішенню соціальних питань на місцеві рівні даний податок не буде зайвим для місцевих бюджетів. Прийняття Податкового кодексу, удосконалення порядку здачі й обробки податкової звітності, впровадження дійового механізму обслуговування платників податків - це зменшить кількість перевірок, пришвидшиться процес відшкодування ПДВ. Усе це дозволить у значній мірі знизити корупційні ризики.[1]

Література:

  1. www.minfin.gov.ua

  2. Воловик Е. Налоговое обозрение (отрывок) // Финансовая газета, № 45, 03.11.2004.

  3. Загорський В.С., Благун І.Г. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу // Фінанси України, № 10, 2003.

  4. Податкова політика в Європейському Союзі / Пер. з англ. В. Мардак. - К., Представництво Європ. комісії в Україні, 2001.

  5. Румянцев А. Гармонизация налоговых систем стран-членов Европейского Союза // Экономика и жизнь, 1995.

  6. Толстопятенко Г.П. Европейское налоговое право. - М., 2001.

Loading...

 
 

Цікаве