WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Проблеми та перспективи застосування податку на нерухомість в Україні - Реферат

Проблеми та перспективи застосування податку на нерухомість в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми та перспективи застосування податку на нерухомість в Україні

За час існування й розвитку сучасної теорії й практики оподаткування в нашій державі робилися багаторазові спроби змінити напрями регулювання окремих податків та їх елементів, у тому числі шляхом спроб передачі частини фіскальних повноважень місцевим органам влади. В той же час спостерігається постійна тенденція до надмірної централізації податкових надходжень, концентрації податкових ресурсів в центральному бюджеті та загальнодержавних фондах. На регіональному рівні податки практично не виконують своєї фіскальної функції.

Введення податку на нерухомість в Україні багато в чому зумовлено необхідністю підвищувати ефективність системи оподаткування шляхом пошуку найбільш надійних, стабільних й об'єктивних джерел сплати податків, що не порушують господарські процеси як на мікро-, так і на макрорівні.

Як критерії, що задовольняють оподатковуванню нерухомості, найчастіше виділяють: стабільність і тривалість надходження податку, простоту визначення вартості, процедури оцінки, можливість забезпечити платникам податку право перевірки правильності оцінки вартості нерухомості, нейтральність податку стосовно прийняття економічних рішень про інвестування в нерухомість або поліпшення її стану, використання єдиної бази обкладання землі й будинків, для того щоб не допустити подвійного оподаткування, забезпечення справедливості в оподатковуванні на основі обліку платоспроможності платників.[6]

Необхідно визначити основні функції, які можуть і повинні бути досягнуті в процесі оподатковування нерухомості: забезпечення стабільності поповнення бюджетів місцевих рівнів, оптимізація рівня споживання нерухомості й формування ефективного власника житла, підрив стимулів до спекулятивного обороту нерухомості, підвищення ролі майнового оподатковування в реалізації фіскальної політики, створення передумов стабільного, ефективного й довгострокового володіння нерухомістю для господарських цілей та ін. [2].

Податок на нерухомість, припускає, що об'єктом оподатковування виступає складний за структурою земельно-майновий комплекс. При відсутності будівель (поліпшень) на земельній ділянці податок на нерухомість автоматично переносить свій акцент на земельну ділянку, за економічним змістом перетворюючись в земельний податок [3].

Нерозривність існування будівлі й земельної ділянки вказує на необхідність єдиної методики, єдиного підходу при оподаткуванні. Застосування в оподаткуванні методології, що заснована на принципі нерозривного існування земельної ділянки й будівлі, що утворять спільно єдиний об'єкт нерухомості, є умовою встановлення податку на нерухомість.

При розгляді об'єкта нерухомості, що представляє собою земельно-майновий комплекс, земельну ділянку варто вважати першорядною стосовно будівлі. Будівля значно більше піддана руйнуванню й ліквідації, ніж земля. Тому переважна роль в оподаткуванні нерухомості приділяється землі, а другорядна роль, як перетворення земельної ділянки, - будівлі.

У підсумку складовими частинами об'єкта податку на нерухомість для фізичних осіб можна вважати: земельні ділянки, постійні будівлі, спорудження, будинки, житлові й нежитлові приміщення. Для юридичних осіб складовими частинами об'єкта податку на нерухомість є: земельна ділянка, середньорічна балансова вартість основних засобів незавершеного будівництва, житлово-комунальна власність.

Нерухомість з метою оподатковування - складний за сутністю земельно-майновий комплекс, що складається із чітко позначеного переліку об'єктів, сформованих на основі правових й економічних норм, а також на основі фундаментальних критеріїв самого поняття "нерухомість" (нерозривний, фундаментальний зв'язок об'єкта із землею)[4].

Для практичного використання податку на нерухомість в Україні потрібно розробити свою систему кадастру нерухомості.

Одним з найбільш складних питань побудови майбутнього податку на нерухомість є проблема оцінки вартості майна, що ввійде до складу об'єктів обкладання. Оцінка нерухомості на основі ринкових цін припускає приведення цінових характеристик нерухомості до об'єктивних величин, тому що ні балансова, ні інвентаризаційна вартість майна не дають реального уявлення про справжню ціну об'єкта. [7]

Існує певна проблема в тому, що при оподаткуванні нерухомості, яка належить юридичним особам, виникає ситуація, коли значна частка цього майна може бути вже значно зношеною і за балансовою вартістю не представлятиме фіскального інтересу з метою оподаткування. Реальна ринкова вартість та її визначення - саме та основна задача, яку мають вирішити місцеві органи самоврядування для отримання стабільного і надійного грошового потоку для поповнення власного бюджету. Можливо необхідною підготовчою роботою для введення даного податку має бути створення кадастрового обліку та застосування постійного моніторингу стану нерухомості місцевими органами самоврядування та податковими службами.

Фіксовану грошову суму як ставку оподаткування слід розраховувати виходячи з потреб адміністрування податку на нерухомість та враховуючи роботу по створенню кадастру нерухомості. Найбільш доцільними можна вважати ставки оподаткування у межах 0,5% - 1% від ринкової вартості нерухомості для фізичних осіб і 1% - 3% для юридичних. Хоча пропозиція прив'язки ставок оподаткування до ринкової вартості при її постійному зростанні і нестабільності може виглядати не зовсім доцільною, але саме використання розгалуженої системи ставок оподаткування та використання регулюючої функції податку може дати додатковий інструмент впливу на впорядкування ринку нерухомості в нашій державі.

Оподатковування нерухомості припускає собою трансакційний обмін одних цінностей (частини вартості нерухомості або одержуваного від її доходу) на інші вигоди, які походять з соціального порядку. Ця трансакція не є добровільною або справедливою угодою, але в остаточному підсумку забезпечує взаємовигідний обмін. Мова йде про створення нормальних, безпечних умов для виявлення корисних властивостей нерухомості й одержання доходу. Тобто податок - це угода з державою з розрахунком на виконання їм своїх обов'язків і надання права власникові здійснювати свої повноваження в стабільному режимі, це спосіб страховки загальнодержавного порядку, у якому зацікавлені всі, але більшою мірою ті, у кого більше сконцентрувалося багатства. Причому якщо основні види багатства (гроші, матеріальні цінності) можна вивезти, то нерухомість повністю залежить від ситуації усередині держави й тому власники нерухомості більше інших зацікавлені в загальнонаціональному порядку.

Література:

  1. Вісник податкової служби України. - №7, 2006 р.,с.39-41

  2. Гриценко Е.А.// Ринок нерухомості: закономірності становлення й функціонування. - X. - 2002 р., с. 283-287

  3. Березин М.Ю. //Оподатковування нерухомості. - М. - 2003 р. ,с. 368 - 369

  4. Коростелев С.П.// Основи теорії й практики оцінки нерухомості. - М: Ділова література. - 1998 р.,с.224-226.

  5. Зарубіжний досвід стягнення податку на нерухомість.//, Формування ринкових відносин в Україні, №9 (64).- 2006 р., с.18-24.

  6. Податок на нерухомість як необхідний елемент податкової системи держави.// Формування ринкових відносин в Україні.- №6 (61). 2006р., с.46-49.

  7. Бережна А.Ю. податок на нерухомість як потенційне джерело формування місцевих бюджетів./ /Науковий вісник будівництва. - 2006 р. - №35, - с. 327-3.

Loading...

 
 

Цікаве