WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Екологічне оподаткування: збір з власників транспортних засобів, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсiв - Реферат

Екологічне оподаткування: збір з власників транспортних засобів, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсiв - Реферат

4. Солідарна відповідальність при спільному заподіянні шкоди. Застосування цього принципу дає можливість посилити гарантії відшкодування, оскільки всю компенсацію за шкоду можна стягнути не з одного з боржників, а виявити всіх порушників, причетних до заподіяння екологічної шкоди.

Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню незалежно від вини заподіювача (за фактом заподіяння). Це загальне правило цивільно-правової відповідальності трансформовано у сферу відповідальності за екологічні правопорушення і має тут широке коло потенційних можливостей. Всі підприємства та інші об'єкти, які шкідливо впливають на навколишнє середовище, є джерелом підвищеної небезпеки. Постає лише питання: з'ясувати, чи є у такого джерела шкоди ознаки підвищеної небезпеки для здоров'я людини і оточуючого природного середовища. Частина 3 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає, що особи, які володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду, якщо не доведуть, що вона виникла внаслідок стихійних природних явищ чи ненавмисних дій.

Збір з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

З власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - Закон України від 16.07.99 р. № 986-ХІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" – спецвипуск журналу "Вісник податкової служби України" № 7/2003 р. (платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування).

Цей податок є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Від сплати транспортного податку звільняються: підприємства автомобільного транспорту загального користування – щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності; навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, за умови використання їх за призначенням. Пільгами зі сплати податку також користуються фізичні особи – постраждалі від наслідків Чорнобильської катастрофи, ветерани війни і праці, інваліди - щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см.куб. або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 650 см.куб. чи одного човна моторного або катера з довжиною корпусу до 7,5 м.; ( з врахуванням окремих положень законів, які визначають статус цих осіб), а також громадяни, у власності яких є легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік до 1990 року включно ( податок зменшується на 50 відс.)

Не є об'єктом оподаткування трактори на гусеничному ходу, автомобілі спецпризначення швидкої допомоги і пожежні, транспортні засоби, що використовуються на підприємствах для перевезення вантажів на короткі відстані тощо.

Податок обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів за станом на 1-е січня поточного року. Розрахунок подається не пізніше 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року. За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією за термінами, які не настали, з подачею уточненого розрахунку за такі транспортні засоби у 10-денний термін після їх реєстрації. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, перерахунок податку не проводиться.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів визначається в залежності від об'єму циліндрів двигуна або потужності в гривнях ;

Податок з власників транспортних засобів сплачується:

- фізичними особами – перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також до проходження технічного огляду щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд;

- юридичними особами – щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд транспортних засобів, платіжні документи або платіжні доручення про сплату податку. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що мають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не проводиться.

Розрахунки суми податку юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у терміни, визначені законом для річного звітного періоду. Розрахунок податку складається на основі бухгалтерських звітних даних стосовно кількості транспортних засобів та інших самоходних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

Разом з тим, при несплаті транспортного податку громадянами (при наявності і не знятті з обліку їх) він стягується за три попередні роки!

Фінансові санкції визначені ЗУ № 2181.

Плата за землю

За землю - Закон України від 19.09.96р. № 378/96-ВР (Плата за землю утримується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель, за земельні ділянки, що перебувають у власності, користуванні, в т.ч. на умовах оренди. Розмір цього податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі).

Статтею 12 Закону передбачено пільги як для юридичних осіб (вітчизняні дослідні господарства, органи державної влади та місцевого самоврядування, прокуратури, установи, які повністю утримуються за рахунок бюджету, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури і спорту, релігійні та благодійні організації; не справляється плата за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками до вступу їх у пору плодоношення і інше), так і фізичних (інваліди І і П групи, громадяни, які виховують трьох і більше дітей, пенсіонери ...).

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами, мають у п і д п о р я д к у в а н н і госпрозрахункові підприємства або здають в тимчасове користування (о р е н д у) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. Причому, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні (спільній власності) кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно відповідно їх частині площі будівлі або їх частці у власності на будівлю.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку, визначену цим Законом за формою, встановленою Державною податковою службою України, щороку станом на 1 січня.

Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на:

1. Землі сільськогосподарського призначення.

2. Землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів).

3. Землі промисловості, транспорту, зв'язку. Оборони та іншого призначення.

4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

5. Землі лісового фонду.

6. Землі водного фонду.

7. Землі запасу.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

Збори за спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення (води, надр, лісу) в повному обсязі сплачуються до Державного бюджету. А збори за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення – повністю повинні сплачуватись до місцевого бюджету. Статтею 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено принципи платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності та принцип стягнення цього збору. Зокрема, до ресурсних платежів відносяться слідуючі:

- За спеціальне використання водних ресурсів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен громадянин має право на здійснення загального використання природних ресурсів, в т.ч. і водних, для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно. Про безоплатне водокористування громадянами визначено і 47 статтею Водного кодексу (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць). Загальне водокористування може бути обмежене, якщо воно може завдати шкоди життю і здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу тощо. Для цілей оподаткування розрізняють такі види водокористування: загальне, спеціальне, користування водами для потреб водного транспорту, гідроенергетики, рибництва, з вилученням води з водних ресурсів, поверхневими водними об'єктами, видобування підземної води, розміщення відходів у водоносні горизонти. Розрахунки збору та сплата здійснюється за місцем податкової реєстрації платника;

Loading...

 
 

Цікаве