WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Екологічне оподаткування: збір з власників транспортних засобів, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсiв - Реферат

Екологічне оподаткування: збір з власників транспортних засобів, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсiв - Реферат

Реферат

Екологічне оподаткування: збір з власників транспортних засобів, плата за землю, збори за спеціальне використання природних ресурсов

Зміст

Вступ 2

Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсов 3

Екологічні положення (принципи) відшкодування шкоди. 8

Збір з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 9

Плата за землю 11

Збори за спеціальне використання природних ресурсов 12

Висновок 14

Список використаної літератури 15

Вступ

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави .

Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1. складання і затвердження екологічних нормативів

природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо);

2 .складання і затвердження комплексу еколого-економічних

показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.

Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов'язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти: "Про охорону навколишнього природного середовища";

"Про тваринний світ" ;

"Про природнозаповідний фонд" ;

"Про охорону атмосферного повітря" ;

"Лісовий кодекс України" ;

" Водний кодекс України" ;

" Земельний кодекс України" ;

"Кодекс України про надра" ;

Також першочергово плануется підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування;

Підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує

Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль,

Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів

Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують значних коштів. Однак протягом найближчих 5 - 10 років країна буде дуже обмежена у коштах,

необхідних для поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Тому необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники:

  • погіршення здоров'я людей через значну забрудненість довкілля;

  • втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства,

зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів;

  • погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та

ландшафтному різноманіттю і, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам,

землям, лісовим, прибережним і морським екосистемам, гірським районам;

  • еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.

До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:

  1. гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

  2. поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

  3. стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

  4. будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

  5. запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

  6. формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

  7. збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

  • зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

  • захист повітряного басейну від забруднення, насамперед у великих містах і промислових центрах;

  • захист і збереження земельних ресурсів від забруднення, виснаження і нераціонального використання;

  • збереження і розширення територій з природним станом ландшафту, посилення природоохоронної діяльності на заповідних і рекреаційних територіях;

  • підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

  • знешкодження, утилізація та захоронення промислових та побутових відходів;

  • запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, зменшення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

  • збереження та відродження малих річок, здійснення управління водними рес-ми на

основі басейнового принципу;

  • завершення створення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища;

  • створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техногенного походження;

  • забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії військово-промислового комплексу;

  • здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

  • розробка механізмів реалізації схем природокористування;

  • впровадження дійових економічних складових впливу на систему природокористування;

  • створення системи екологічної освіти, виховання та інформування.

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та

забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення

визначених пріоритетів.

" Базовими " недоліками України на сучасному етапі е складні, многогранні фактори, які здійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі економіки, діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання , і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішень , тобто системного розв'язку з боку Держави. Цими факторами є:

  • макроекономічна політика, яка примушуе суб'ектів господарювання до экстенсивного використовування природних ресурсів;

  • Інвестиційна политика, яка ориентована на розвиток ресурсомістких секторов економіки;

  • помилкова секторальна політика (паливно-енергетичний комплекс, сільске господарство, лісове господарство та інше);

  • нестабільне законодавство;

  • відсутність прав власності на природні ресурси;

  • відсутність еколого-збалансованної довгострокової економічної стратегії;

  • на регіональному і локальному рівнях недолік прямого та не прямого ефекту від охрани довкілля (економічного й соціального), " глобальних прибутків " ;

  • інфляція, економічна криза й нестабільність економіки заважають здійсненню довготривалих проектів, к числу яких відноситься більшисть екологічних проектів;

  • природно-ресурсні властивості експорту;

  • існування дійсно великого стимулу до отримання значних й швидких прибутків від продажу природних ресурсів ( ліс, руди );

  • відсутність екологічного мислення, екологічної свідомості.

Loading...

 
 

Цікаве