WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аналіз і аудит доходів підприємства - Дипломна робота

Облік, аналіз і аудит доходів підприємства - Дипломна робота

Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання.

Фінансові результати діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виступає прибуток чи збиток. Діяльність підприємств у сфері фінансових результатів націлена на забезпечена на отримання прибутку та його оптимальний розподіл та використання, а при наявності збитків на властивості їх причин та джерел покриття.

Фінансові результати інтегровано кількісні та якісні чинники діяльності підприємств. Управління формування та розподілом прибутку застосовуються на впливі на нього через фактори, що визначають фінансові результати. Оскільки прибуток (збиток) є інтегрованим показником, то на нього впливають усі фактори діяльності підприємств. Залежно від рівня дії вони поділяються на макро- і мікроекономічні.

До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту і пропозиції. Діяльність підприємств починається з маркетингових досліджень з метою визначення його місця на ринку, прогнозування відповідних змін.

Підприємство на може безпосередньо впливати на ці чинники, однак вона має максимально впроваджувати їх. Зміна ситуації на ринку (поява ??? робітників, поява нових ідентичних товарів, переорієнтування попиту на інші товари) може істотно вплинути на врівноваженість попиту і пропозиції, що відобразиться в обсягу податків і цінах, а в підсумку — на фінансових результатах.

Макроекономічні фактори відображають діяльність даного підприємства.

Вони поділяються на дві групи: техніко-економічні та комплексні.

Система техніко-економічних факторів визначається характером рівноваги формування прибутку в тій чи іншій галузі. Розглянемо її на прикладі основної галузі — промисловості.

Модель формування прибутку в промисловості представлена на схемі 1.1.1

Мал. 1.1.1. Модель формування прибутку в промисловості

а, б, в, г, д — товари, що випускаються;

В — обсяг виробництва товару в натуральному обчисленні;

С — собівартість одиниці продукції;

Ц — ціна товару;

П — прибуток на одинцю товару;

Як видно з даної схеми, на прибуток в промисловості впливають такі фактори: обсяговий, ціновий, собівартісний. Ці фактори діють на фінансові результати як обумовлено, так і сукупно. Їх сукупна дію відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції.

Вплив фактора асортименту проваляється в установленні певного товару, робіт та послуг. Оскільки рівень цін та собівартості за кожним з яких розрізняються, то зміна одного товару на інший веде до збільшення або зменшення загальної маси прибутку. Звичайно, підприємство намагається випускати найбільш рентабельні товари з метою максимізації прибутку. Разом з тим необхідність утримувати певну ціну на ринку обумовлює випуск і менш рентабельних товарів.

Дія фактори структури подібна за характером до впливу асортименту. Однак в даному випадку змінюється не номенклатура товарів, а питома вага окремих з яких у загальному випуску. Збільшення питомої ваги більш рентабельних товарів за рахунок менш рентабельних веде до збільшення загальної маси прибутку і навпаки.

Обсяговий, ціновий та собівартісний фактори за характером дії є узагальнюючими. У яких в результативному вигляді відображаються показники виробництва і реалізації продукції. У свою чергу, на них впливає безліч первинних факторів. Це вплив має системний характер, пов'язаний із підпорядкованістю факторів між собою.

Прибуток чи збиток підприємств установлюються на підставі балансу. Фінансовий результат визначається як різниця між валовими доходами і валовими витратами. За економічним змістом він включає дві складові — прибуток від виробничої діяльності і прибуток (збиток) від фінансових операцій. Переважну частину становлять прибуток від основної виробничої діяльності. Він формується за рахунок організації продукції і залежить від двох чинників: суми прибутку у виробленій продукції і зміни частки прибутку у залишках нереалізованої продукції. Маса прибутку у виробленій продукції визначається трьома узагальнюючими факторами: обсяг виробництва, ціна, собівартість.

Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які характеризують складові чинники виробничого процесу, а саме: використання основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів. По кожному напрямку виділяються два види факторів — екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні — виступають фондо- і матеріалозабезпеченість, чисельність працюючих.

Інтенсивними факторами є фондо- і матеріаловіддача, продуктивність праці.

Фондозабезпеченість характеризується достатністю фондів для ведення виробничого процесу. Вона характеризується рухом фондів, а також структурою фондів, який характеризується рівнем фізичного та морального зносу, та від екстенсивності використання фондів, визначаються коефіцієнтом змінності та відсутністю витрат від неповного використання основних засобів.

Вплив трудових факторів визначається забезпеченістю кадрами та продуктивністю праці. Кадрова забезпеченість характеризується чисельністю персоналу, яка залежить від його руху (прийом, звільнення) та структурою працюючих (робітники, службовці, менеджери та ін.).

Продуктивність праці залежить від рівня кваліфікації, виробітку на 1 працівника та використання робочого часу.

Використання матеріальних ресурсів залежить від матеріалозабезпеченості і матеріаловіддачі. Матеріалозабезпеченість визначається налагодженістю поставок матеріальних ресурсів, наявністю достатніх для їх придбання оборотних коштів та залучених кредитів банку в обороті підприємства. Матеріаловіддача визначається раціональним використанням матеріальних ресурсів, тобто виходом готової продукції.

Ціна є визначальним фактором формування фінансових результатів. Вона залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішнім чинником ціноутворення виступають собівартість одиниці продукції і рівень її рентабельності. Підприємства спрямовують свої зусилля на мінімізацію собівартості і оптимізацію рівня рентабельності. Зниження рівня собівартості завжди доцільніше, однак воно не повинне позначитись на якості, бо зможе зменшити обсяг податків. Рівень рентабельності повинен з одного боку забезпечити підприємство достатніми фінансовими ресурсами, а з іншого, не вести до значного зростання ціни, що також негативно позначиться на реалізації. В якості зовнішніх факторів виступають основні ринкові чинники — кошти і пропозиція, тобто макроекономічні фактори. Проблема управління ціною полягає в узгодженості внутрішніх факторів із зовнішніми.

На собівартість впливають структурні і відповідні механіко-економічні фактори. Структурні фактори визначають складові елементи собівартості: сировина — матеріали, напівфабрикати; паливо та енергія; заробітна плата; утримання та експлуатація обладнання, накладні та інші витрати.

Техніко-економічні фактори, які характеризують формування витрат з кожного елемента, включають ємність витрат (матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість тощо) та їх вартість (ціна на матеріали, сировину, енергоносії, заробітна плата і т. д.).

Ємність характеризується обсягом виробництва сировини, енергії, заробітної плати та інших елементів на виробництво відповідних товарів, робіт та послуг. Зменшення ємності витрат є основним чинником зниження собівартості, оскільки вартісний фактор є зовнішнім, хоча звісна річ, підприємство вибирає найвигідніші умови поставок.

Комплексні фактори характеризують вплив певних тенденцій розвитку економіки та фінансові результати. Вони діють не самі по собі, а через окремі техніко-економічні фактори. При чому цей вплив може здійснюватися одночасно через декілька механіко-економічних факторів.

До комплексних факторів відносять: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, покращення якості продукції.

Вплив технічного вдосконалення виробництва на прибуток доволі складний. Розробка і впровадження нової техніки і сучасних технологій потребують значних вкладень, що відображаються в зростанні витрат. Головним при цьому є кінцевий фінансовий результат, тобто, зростання доходів від продуктивнішого обладнання має випереджати від зростання витрат.

Безпосередній вплив механічного вдосконалення виробництва на прибуток відображаються через узагальнюючі механіко-економічні фактори: зростання обсягу виробництва, певне зростання цін.

Підвищення ефективності виробництва може досягатись також на основі раціонального використання наявного виробничого потенціалу. Це забезпечується за рахунок вдосконалення насамперед системи управління виробничим процесом. У результаті підвищуються матеріало- і фондовіддача, продуктивність праці, що сприяє зростанню обсягів виробництва і зниженню собівартості продукції.

Loading...

 
 

Цікаве