WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік, аналіз і аудит доходів підприємства - Дипломна робота

Облік, аналіз і аудит доходів підприємства - Дипломна робота

На собівартість впливають структурні і відповідні механіко-економічні фактори. Структурні фактори визначають складові елементи собівартості: сировина — матеріали, напівфабрикати; паливо та енергія; заробітна плата; утримання та експлуатація обладнання, накладні та інші витрати.

Техніко-економічні фактори, які характеризують формування витрат з кожного елемента, включають ємність витрат (матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість тощо) та їх вартість (ціна на матеріали, сировину, енергоносії, заробітна плата і т. д.).

Ємність характеризується обсягом виробництва сировини, енергії, заробітної плати та інших елементів на виробництво відповідних товарів, робіт та послуг. Зменшення ємності витрат є основним чинником зниження собівартості, оскільки вартісний фактор є зовнішнім, хоча звісна річ, підприємство вибирає найвигідніші умови поставок.

Комплексні фактори характеризують вплив певних тенденцій розвитку економіки та фінансові результати. Вони діють не самі по собі, а через окремі техніко-економічні фактори. При чому цей вплив може здійснюватися одночасно через декілька механіко-економічних факторів.

До комплексних факторів відносять: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, покращення якості продукції.

Вплив технічного вдосконалення виробництва на прибуток доволі складний. Розробка і впровадження нової техніки і сучасних технологій потребують значних вкладень, що відображаються в зростанні витрат. Головним при цьому є кінцевий фінансовий результат, тобто, зростання доходів від продуктивнішого обладнання має випереджати від зростання витрат.

Безпосередній вплив механічного вдосконалення виробництва на прибуток відображаються через узагальнюючі механіко-економічні фактори: зростання обсягу виробництва, певне зростання цін.

Підвищення ефективності виробництва може досягатись також на основі раціонального використання наявного виробничого потенціалу. Це забезпечується за рахунок вдосконалення насамперед системи управління виробничим процесом. У результаті підвищуються матеріало- і фондовіддача, продуктивність праці, що сприяє зростанню обсягів виробництва і зниженню собівартості продукції.

Підвищення якості продукції також доволі складний комплексний фактор. Насамперед воно потребує додаткових затрат, тобто можуть зростати і собівартість і ціни. Однак, головне, це сприяє обсягу податків, адже в сучасних умовах насиченого ринку саме якість стала основним чинником успішної реалізації.

Таким чином, формування фінансових результатів визначається широким колом факторів, які характеризують всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємств. При цьому недоцільно і неможливо поділити ці фактори на основні та другосортні. Кожен з факторів може забезпечити як високий рівень прибутку, так і спричинити істотні збитки.

Склад і характеристика грошових надходжень підприємств.

За джерелами грошові надходження агропромислових підприємств можна поділити на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать надходження від реалізації продукції основного і підсобного виробництва, надлишку сировини, матеріалів. До зовнішніх джерел відносяться надходження коштів, що мобілізуються на зовнішньому ринку. Структура грошових находжень залежить від сфери діяльності, виробничого напряму та організаційно-правової форми підприємства.

Внутрішні грошові надходження згідно з чинним законодавством поділяються на групи:

1) виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

2) виручка під іншої реалізації;

3) доходи від фінансово-інвестиційної діяльності;

4) доходи від позареалізаційних операцій;

5) асигнування із бюджету.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства (зерно, цукрові буряки, молоко). На неї припадає найбільша частина внутрішньо-грошових надходжень.

До ІІ групи відносяться грошові надходження підприємств, які вони одержують від реалізації продукції підсобного с/г, напівфабрикатів, основних засобів, що вибули із виробництва.

До ІІІ групи входять доходи від фінансово-інвестиційної діяльності: купівлі і продажу цінних паперів, надання майна в оренду, валютних та інших операцій з метою одержання додаткових доходів. Доходи від фінансових інвестицій здійснюються прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

До IV групи належать доходи від позареалізаційних операцій. Це штрафи, пені. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна.

До V групи належать грошові надходження із державного і місцевих бюджетів.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообороту коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, доотримуючи доходи та фонди грошових коштів, вини створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення власного господарства.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення попиту реалізації продукції.

а) продукцію відвантажено або відпущеного споживачу (відбулася передача права власності).

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення.

Розмір виручки від реалізації продукції і за інших однакових умов залежить від:

  • кількості асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

  • рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг реалізованої продукції впливає на величину виручки. А саме кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків реалізованої продукції на початок і кінець року.

Обсяг реалізації залежить від розмірів виробництва та рівня товарності продукції. Особливо це стосується с/г продукції, де частина виробленої продукції використовується для відтворення виробництва або внутрішньогосподарських потреб. Асортимент реалізованої продукції двояко впливає на величину виручки.

Зростання в загальному обсязі реалізованої частки асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє і рівень відпускних цін.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фінансові чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації залежить від рівня цін. За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюють адміністративно, переважно на послуги першої необхідності і на товари, які виготовляються державою. Регульовані ціни встановлюються обмеженнями рентабельності товарів першої необхідності. У решті випадків користуються вільними цінами.

Розрахунок ціни не підакцизної продукції можна здійснити за такими формулами:

ЦВ=Сб+П=Сб+Сб*Р/100, де

ЦВ — ціна продукції;

П — прибуток;

Сб — собівартість продукції;

Р — плановий рівень рентабельності.

ЦПДВ=ЦВ+ПДВ=ЦВ+ЦВ*СПДВ/100, де

ЦПДВ — ціна продукції з податком на додану вартість;

ПДВ — податок на додану вартість;

СПДВ — ставка податку на додану вартість, % СПДВ-20%

ЦР=ЦПДВ+ТН=ЦПДВ+ЦПДВ*СТН/100, де

ЦР — роздрібна ціна продукції;

ТН — торгова націнка;

СТН — ставка торгової націнки.

Розрахунок ціни підакцизного товару можна здійснити за такими формулами:

ЦВ=Сб+П; Цаз=ЦВ+АЗ=ЦВ+ЦВ*100/(100-Саз), де

ЦАЗ — ціна товару з акцизним збором;

Саз —ставка акцизного збору, %;

ЦПДВ=Цаз+ПДВ=Цаз+Цаз*СПДВ/100, де

ЦПДВ — ціна товару з податком на додану вартість;

СПДВ — ставка податку на додану вартість;

ЦР=ЦПДВ+ТН=ЦПДВ+ЦПДВ*СТН/100, де

Залежно від того кому реалізується продукція, встановлюються основні та роздрібні ціни. Відвантажена продукції посередникам здійснюється оптом або партіями за оптовими цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, яка включають збутові націнки.

Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації подають товари за роздрібними цінами. Продаючи товари за фіксуючими цінами. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують торгову знижку.

Loading...

 
 

Цікаве