WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Аналіз механізму сплати і відшкодування ПДВ - Дипломна робота

Аналіз механізму сплати і відшкодування ПДВ - Дипломна робота

Можна стверджувати, що механізм впливу сплати непрямих податків на фінансово-господарську діяльність і фінансовий стан підприємств і платників вивчений ще недостатньо. Це створює певні складності в прийнятті рішень із вдосконалення непрямого оподаткування.

Отже, спробуємо викласти основні положення щодо впливу непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

По-перше, цей вплив справляється через ціноутворення. На суму непрямих податків зростає ціна реалізації товарів (робіт, послуг).

По-друге, сплата непрямих податків до бюджету може супроводжуватися тимчасовим використанням обігових коштів платників, тобто їх іммобілізацією, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств. Це найскладніший напрям впливу непрямих податків на діяльність підприємств, який потребує поглибленого вивчення і стосується окремих непрямих податків; сфери діяльності суб'єктів господарювання (виробничої, торговельної, надання послуг, у тому числі фінансових).

Спробуємо узагальнити основні напрями й фактори, які впливають на обсяги і період іммобілізації обігових коштів суб'єктів господарювання при сплаті непрямих податків.

Іммобілізація обігових коштів суб'єктів господарювання може мати місце:

1) при оплаті товарів (робіт, послуг), у ціну яких включені непрямі податки;

2) при сплаті непрямих податків до бюджету.

У першому випадку сума і час іммобілізації обігових коштів залежать від таких факторів: обсягів непрямих податків у ціні (ставок податків); пільг щодо окремих податків, форми розрахунків за товари; джерела і терміну відшкодування, сплачених у ціні товарів непрямих податків.

У другому випадку сума і час іммобілізації обігових коштів залежать від таких факторів: умов реалізації та оплати товарів (робіт, послуг), у ціну яких включені непрямі податки; обсягів і напрямів реалізації товарів; ставок і пільг щодо непрямих податків; встановлених термінів сплати непрямих податків до бюджету.

Як уже зазначалося вище, позитивною особливістю чинного механізму оподаткування ПДВ є використання податкового кредиту. Однак при формуванні та відшкодуванні податкового кредиту все ж має місце іммобілізація обігових коштів суб'єктів господарювання, що видно на рис. 1.

Рис. 1. Умови і фактори, що впливають на формування й відшкодування вхідного ПДВ (податкового кредиту) на підприємстві

Отже, підсумовуючи сказане, можна констатувати, що прогнозоване зниження ставки оподаткування ПДВ до 17% є важливим кроком, спрямованим на зниження податкового навантаження в цілому, розширення ринку збуту. Це має позитивно вплинути на фінансовий стан суб'єктів господарювання — платників ПДВ до бюджету.

Водночас виникає кілька питань. Чому пропонується знизити ставку ПДВ саме на 3 %? Потребує вивчення питання про диференціацію ставок ПДВ залежно від сфери діяльності та об'єкта оподаткування. Доцільним є зниження ставок оподаткування за окремими товарами (роботами, послугами), а не повне звільнення їх від ПДВ. Останнє пов'язане з негативними наслідками для суб'єкта господарювання — платника ПДВ, оскільки не формується податковий кредит1.

Таким чином, становленя системи цивілізованих ринкових відносин в Україні потребує подальшого розвитку теорії оподаткування з метою досягнення її відповідності соціально-економічній ситуації. Відомо, що податкові відносини відбивають перерозподіл вартості при відчуженні частини доходів власників у загальнодержавне користування. Однак такого розуміння суті податкових відносин недостатньо для того, щоб на практиці створювати ефективний податковий механізм.

Первинний розподіл суспільної вартості, як відомо, породжує такі елементи виробництва, якими є капітал, рента, зарплата. На базі їх формуються перерозподільні відносини, у тому числі й податкові. Вони визначають практику використання конкретних податкових форм і податкових методів управління.

Виходячи з цього, необхідно розрізняти об'єкт оподаткування, джерело податків і податковий потенціал2.

Сьогодні такий підхід іще не посів цілісного місця у фінансово-господарському житті України. Нинішнє оподаткування здебільше базується на в'язкому складі підзаконних актів, малозрозумілих пільг і звільнень від податків, приправлене незрозумілими актами стягнень і поборів. Процеси оподаткування навіть стали предметом політичних спекуляцій та інтересів владних структур.

Звичайно, за таких умов вищі державні чиновники обурюються щодо стійкого "небажання" суб'єктів підприємницької діяльності сплачувати податки в повному обсязі. Водночас це дає можливість тим же чиновникам твердити, що "недисциплінованість" підприємців, мовляв, не дає змоги наповнювати бюджет, тому держава не може своєчасно і в повному обсязі сплачувати заробітну плату і пенсії, а відтак і виконувати на необхідному рівні усі визначені функції держбюджету.

Зрозуміло, що з наукової точки зору такі твердження є не чим іншим, як підміною визначень. Знайомство з усім ланцюгом чинних в Україні податків свідчить, що реально не сплачує податків, а отже, і не наповнює державної казни не підприємство і не "безсовісний" підприємець, а кінцевий споживач товарів і послуг — тобто той, кому недоплачено заробітну плату, пенсію і т. ін. Саме при купівлі товару ми сплачуємо всі без винятку податки — як місцеві, так і державні. Отже, чим більші розмір і різновидність податків, тим вища ціна кінцевого продукту і, звичайно, менший рівень його споживання, а в цілому і нижчий життєвий рівень народу.

Візьмемо хоча б нарахування на фонд оплати праці, які становлять у сукупності 37,5%. Саме за рахунок них українська продукція має деформовану і обтяжливу структуру собівартості. Але знову парадокс — прямі виплати на заробітну плату, за оцінками наукових співробітників і спеціалістів, становлять десь близько 6— 9%, тоді як у розвинених країнах цей показник дорівнює не менш ніж 20%. Саме він у сукупності з низькою якістю продукції робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на внутрішньому ринку, що, у свою чергу, не дає можливості ні підприємству, ні підприємцям зробити виплату заробітної плати, бо вони не в змозі водночас сплатити і заробітну плату, і всі необхідні нарахування. Коло замкнулося, породивши негативні наслідки, що мають природу надзвичайного розвитку і впливу на цілісність економічної системи.

По-перше, заробітна плата не виплачується зовсім або ж виплачується в натуральній формі, у результаті чого робітники перетворюються на люмпенів, втрачаючи навички, кваліфікацію і навіть бажання працювати. При цьому споживчий попит неухильно падає з відомими наслідками і для виробництва і для бюджету. По-друге, заробітна плата виплачується "чорною готівкою". Споживчий попит при цьому зберігається, люди працюють. Але підприємство чи підприємець змушені виводити "у тінь" значну частину свого грошового обороту, яка набагато перевищує реальний заробітний фонд. Із цих грошей, звичайно, не сплачуються не тільки нарахування на заробітну плату, а й усі інші податки. Все це знову ж відбивається на бюджеті.

Податок на додану вартість і далі сіє розбрат на управлінській землі, хоч із самого початку його запровадження було науково доведено, що він не має права на існування в українському середовищі. Усім відомо, що в розвинених країнах податок на додану вартість вводиться з метою обмеження у сфері споживання. Всі розуміють, що Закон "Про податок на додану вартість" в Україні — це не що інше, як податок на наміри підприємця, а не на результат його діяльності. Але навіть попри те, що з самого початку свого введення ПДВ став чужорідним елементом, "посварив" державних чиновників із підприємцями, він досі ще тримається. Або, точніше, його тримають, хоч він створив надзвичайно вибоїсте правове поле для учасників фінансових правовідносин і не сприяє їх взаєморозумінню.

Тож не дивно, що в Україні досі ПДВ так і не зміг реалізуватися як повноцінний податковий інструмент, оскільки керівництво держави повною мірою використовує його фіскальну функцію, ігноруючи стимулюючу і розподільчу функції ПДВ.

Потрібен системний підхід до податкової політики, котрий дав би змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла б функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

То що ж має являти собою податкова система держави? На відміну від попередніх визначень, на думку авторів, податкова система держави має бути організаційно-економічним механізмом, покликаним коригувати і стимулювати фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання в суспільстві.

Податкова система не може бути осторонь загальної економічної системи держави. Більш того, вона є одним із головних механізмів функціонування цієї системи нарівні з виробничо-господарською чи господарсько-підприємницькою системами.

Виходячи з такого концептуального бачення, податкова система функціонально повинна бути спроможною як здійснювати операції платників, так і забезпечувати податкові зобов'язання, для чого вона має виконати функції:

Loading...

 
 

Цікаве