WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Починаючи з 1997 року на виконання Постанови Верховної Ради України від 12.07.1996 року №327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України" ДПА України впровадила облік пільг в оподаткуванні юридичних осіб з 12 основних податків і зборів, платежів. Результати перевершили сподівання. Виявилося, що пільги — це істотна частина бази оподаткування, що з ряду платежів дорівнює або перевищує суму надходжень. Наприклад, з ПДВ — у 4,4 рази (обсяг надходжень – 4,9млрд.грн., обсяг пільг – 21,7млрд.грн.).

У цілому за 9 місяців 1999 року через практику законодавчого надання пільг платники одержали можливість використати в обігу понад 26млрд.грн., з них реальні втрати бюджету становили 14млрд.грн.

6. Податкова система має забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.

На даний час, у нашій країні не розроблена податкова політика, яка б усіх влаштовувала. завдання, яке ставиться сьогодні перед Державною податковою адміністрацію України, — створити податкову службу, яка навіть при недосконалому законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити надходження податків до бюджету. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового банку і Міжнародного Валютного Фонду.

Податкова політика України 2000-го року спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств у цілому, у першу чергу, за рахунок зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.

Основні завдання податкової політики 2001 року полягають у:

  • зниженні граничного рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходну частину бюджету;

  • розширення бази оподаткування шляхом законодавчого скасування пільг;

  • послаблення податкового навантаження на фонд оплати праці;

  • запровадження податкового стимулювання діяльності малого підприємництва, насамперед, у пріоритетних сферах матеріального виробництва; звільнення від оподаткування частини їх прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування;

  • наданні експортерам високотехнологічної продукції, знижок з діючих ставок податку на прибуток у залежності від росту експортної продукції.;

  • наданні податкових пільг під крупні іноземні кредити, що спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними програмами;

  • підвищенні ролі акцизного збору у наповненні доходів бюджету;

  • подальшому впровадженні і посиленні ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;

  • посиленні контролю за правильністю справляння податків, боротьби з ухиленням від сплати платежів, контролю за бюджетною дисципліною та цільовим використанням бюджетних коштів [44,с.43].

2.4. Стабільність податкової політики та необхідність її еволюційних змін

Однозначно, що держава, проводячи свою податкову політику повинна дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним шляхом. З набуттям незалежності України почала формувати свою власну податкову політику. Її аж ніяк не можна назвати стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й досі.

Стабільність податкової політики по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, а то й декілька разів на рік, то це призводить до нерівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Ні про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку. Коли ж податки і порядок їх стягнення весь час змінюються, то на невизначеність фінансових інтересів платників накладається це й плутанина в роботі податкової служби.

Але слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні обмеження. У зв'язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні і відповідні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Причому гнучкість податкової політики забезпечується, насамперед, через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі. Податкова ж реформа проводиться при дуже нагальній необхідності.

Саме тому, прийняття Податкового кодексу в Україні, який повинен відігравати роль системоутворюючого чинника податкового законодавства є питанням номер один. Саме Податковий кодекс повинен забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, усунути недосконалість і неузгодженість податкового законодавства, забезпечити єдину і відносно стабільну базу оподаткування, усунути невідповідність численних підзаконних нормативно-правових актів з питань оподаткування, а також невідповідність актів податкового законодавства нормам законодавства інших галузей, забезпечити їх гармонізацію та взаємодію.

У перші роки незалежності податкова політика України носила суто фіскальну спрямованість. Відбувалася досить часта зміна об'єктів оподаткування, податкових ставок та інших елементів оподаткування стосовно трьох основних податків — податку на дохід підприємств, ПДВ та особистого прибуткового податку, що мало на меті збільшення його дефіциту. Зокрема, у 1994 році ставку податку на валовий доход було підвищено з 18 до 22%. В 1992 році ставка ПДВ Декретом Кабінету Міністрів була визначені у розмірі 20 відсотків, а в 1993р., у зв'язку із значним дефіцитом бюджету, підвищена до 28 відсотків. У цей період найвищого рівня досягло й оподаткування доходів фізичних осіб: з 1 грудня 1993 року гранична ставка цього податку була підвищена до 90 відсотків, з 1 жовтня 1994р., вона була скорочена до 50 відсотків, натомість було підвищено податковий тягар в усіх інших діапазонах доходів.

Внаслідок цього, якщо ВВП, розрахований у постійних рублях 1990 року, за період з 1992 року по 1994 рік зменшився у 2,3 раза, то доходи консолідованого бюджету — в 1,6 раза, що свідчить про посилення податкового тиску і тому частина доходів перейшла до "тіньової економіки", відбулося згортання виробництва [44,с.38].

З 1995 року в Україні взято курс на зниження рівня оподаткування. Відбувся перехід від оподаткування валового доходу до оподаткування прибутку підприємств за ставкою 30 відсотків, а ставка ПДВ понижена до 20 відсотків. Це дало неабияке послаблення податкового тягаря, про що певною мірою свідчить падіння частки доходів бюджету у ВВП, а також більші темпи падіння доходів бюджету порівняно з падінням ВВП. Так, з 1994 року по 1997 рік ВВП розрахований у постійних рублях 1990 року зменшився у 1,2 раза, тоді як доходи бюджету – в 1,6 раза [44,с.39].

Втім, ця статистика лише певною мірою відображає динаміку загального рівня оподаткування, оскільки у загальній сумі доходів бюджету не враховуються суми нарахованих, але не сплачених податків, а також податкові пільги. Тому реальний податковий тягар на суб'єктів господарювання, які справно сплачують податки і позбавлені пільг, змінився значно меншою мірою. Про це свідчить, зокрема, частка, яка припадає в доходах від реалізації продукції на основні податки — ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, та нарахування на фонд заробітної плати.

Протягом 1996-1997 року спостерігались змінив податковій політиці в напрямі зниження оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності з метою стимулювання їх господарської активності. На розгляд Верховної Ради було внесено пакет податкових законопроектів, які передбачали внесення змін до системи оподаткування. З цього пакета Верховна Рада ухвалила лише два закони, які створили умови для деякого послаблення податкового тягаря. По-перше, перехід до нової методики розрахунку оподатковуваного прибутку — за валовими доходами і валовими витратами, який дає можливість підприємствам зменшувати величину оподатковуваного прибутку за рахунок розширення кола витрат, що відносяться до валових. По-друге, запроваджено механізм податкового кредиту та відшкодування з бюджету впродовж місяця суми перевищення податкових зобов'язань щодо ПДВ, тоді як раніше підприємство могло компенсувати ПДВ, сплачений в ціні придбаних ним матеріальних ресурсів і введених в експлуатацію основних фондів тільки при реалізації товарів. Причому лише підприємства, котрі реалізували деякі з товарів, звільнено від ПДВ, мали право на повернення з бюджету сум податку, сплачених постачальникам. По товарах, не звільнених від ПДВ, суми податку, сплачених постачальникам не відшкодовувалися з бюджету навіть у тому разі, коли вони перевищували суми податку, одержані від покупців за реалізовану продукцію. По-третє, було зменшено з 51 до 47,5% нарахування на фонд заробітної плати.

Loading...

 
 

Цікаве