WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Втім ця статистика лише певною мірою відображає динаміку загального рівня оподаткування, оскільки у загальній сумі доходів бюджету не враховуються суми нарахованих, але несплачених податків, а також податкові пільги. Тому реальний податковий тягар на суб'єктів господарювання, які справно сплачують податки і позбавлені пільг, змінився значно меншою мірою.

Політику зниження оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності з метою стимулювання їх господарської діяльності було продовжено в 1996 –1997 роках, коли на розгляд Верховної Ради було винесено пакет податкових законопроектів, які передбачали внесення кардинальних змін до системи оподаткування. З цього пакету Верховна Рада ухвалила лише два закони, які створили умови для деякого послаблення податкового тягаря. По –перше, йдеться про перехід до нової методики розрахунку оподаткованого прибутку – за валовими доходами і валовими витратами, яка надає підприємствам можливість підприємствам можливість зменшувати величину оподатковуваного прибутку за рахунок розширення кола витрат, що відносяться до валових. По –друге, запроваджено механізм податкового кредиту та відшкодування з бюджету впродовж місяця суми перевищення податковим кредитом суми податкових зобов'язань щодо ПДВ, тоді як раніше підприємство могло компенсувати ПДВ, сплачений в ціні придбаних ним товарів, матеріальних ресурсів і введених в експлуатацію основних фондів, тільки при реалізації товарів. По – третє, було зменшено з 51 до 47,5 відсотків нарахування на фонд заробітної плати.

Однак податкова реформа 1997 року виявилась вкрай не послідовною внаслідок її непродуманості, невміння зіставляти наші можливості і бажання.

Податкова політика в Україні у 1997 році мала ті самі вади, що й у попередні роки:

  • некритичне перенесення в Україну досвіду оподаткування в розвинутих країнах без врахування особливостей соціально –економічної ситуації в Україні;

  • намагання ув'язати прийняття Державного бюджету на 1997 рік з ухвалою нових законодавчих актів щодо оподаткування без відповідного нормативного забезпечення, а також практика запровадження окремих законодавчих норм;

  • неузгодженість з бюджетною політикою і реформування інших сфер життя, безпосередньо пов'язаних з податково – бюджетною політикою.

Характеризуючи податкову політику в Україні з 1995 року в цілому, треба зазначити, що вона поступово набуває антициклічного характеру, спрямовується на стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання шляхом зниження рівня їх оподаткування. В зв'язку з цим постає два питання:

  • чому ця політика не мала стимулятивного впливу на економіку;

  • чому вона не була адекватно сприйнята громадською думкою.

Щодо першого питання, відповідь цілком зрозуміла з аналізу вад податкової політики останніх років. Окрім того зауважимо, що по – перше, вплив податкової політики на економіку проявляється у довгостроковій перспективі. По – друге, найбільше змін у 1995 році зазнала ставка ПДВ, проте це не справило позитивного впливу на економіку.

Щодо відповіді на друге питання, то вона визначається такими моментами:

  • непослідовністю податкової реформи;

  • збереження високого ступеня нерівномірності розподілу податкового навантаження серед економічних суб'єктів внаслідок "тінізації" економіки і чималої кількості необґрунтованих пільг;

  • нераціональним використанням бюджетних коштів;

  • посиленням репресивних заходів, спрямованих не проти тих, хто ухиляється від сплати податків, приховуючи свої доходи, а лише проти отримувачів легальних доходів, котрі з тих чи інших причин не можуть своєчасно сплатити податки.

    У 1998 році спостерігаються нові спроби знизити податкові ставки. Зокрема передбачалося скоротити на 2 відсотки ставку ПДВ. Перше на чому належить наголосити – це те, що податкова політика залишається концептуально сумнівною насамперед з огляду на спосіб визначення ставки податків у ВВП. Виходячи з первинності фіскальної функції податків, сума їх має бути достатньо для виконання встановлених функцій держави. Ці функції визначається мірою втручання державою в соціально – економічні процеси, тобто модель державного регулювання економіки. Отже, без визначення цієї міри і відповідно функцій держави та коштів, які необхідні для їх фінансування, встановити частку ВВП, що має перерозподілятись через бюджет, неможливо. Тому всі цифри якими оперують є абсолютно необґрунтованими.

    Що ж до моделі державного регулювання економіки, то зважаючи на специфіку соціально – економічної ситуації, більш прийнятою для України є не неоліберальна, а кейнсіанська модель, яка передбачає більш високий рівень податкового тягаря. Зокрема, за даними В. Андріанова, у країнах з монетаристською орієнтацією, як правило, питома вага податків у валовому доході фірми коливається від 25 до 35 відсотків, а в країнах де домінує кейнсіанська політика, – від 34 до 45 відсотків. Це означає, що частка податків у ВВП в Україні, за умови її орієнтації на кейнсіанську модель державного регулювання, може бути вищою, ніж у країнах з ліберальною ринкової економікою [44,с.40].

    Прийнятність для України саме кейнсіанської податкової моделі пояснюється незрілістю механізмів ринкового саморегулювання, глибиною соціально – економічної кризи, складністю і комплексністю проблем трансформації суспільства, що вимагають значного державного втручання в соціально – економічні процеси. Саме таке втручання передбачається кейнсіанською концепцією, в той час як неоліберальна теорія виходить з існування розвинутих механізмів саморегулювання економіки, які передбачають обмежене державне регулювання. Орієнтація на одну з цих моделей визначається не її абстрактними перевагами над іншою моделлю, а відповідністю умовам соціально – економічного розвитку, зі зміною яких одна модель державного регулювання закономірно заперечується іншою.

    Все вище зазначене дає підстави викласти своє бачення основних рис перспективної податкової політики в Україні. Вихідним пунктом її розробки має стати визначення форм і меж державного втручання в економіку України (розробка моделі державного регулювання економіки України), визначення функцій держави та обсягу фінансових ресурсів, необхідних для їх виконання, спочатку на мінімальному, потім, з розвитком економіки, на прийнятному і нарешті на оптимальному рівні.

    Проте, певні підходи до розбудови податкової системи вже визначаються.

    Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні – не відпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплата податків. Наша держава не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

    Податкова система України, що сформована сьогодні, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету, яка існувала в колишньому СРСР. Це об'єктивне явище, тому що не можна і недоцільно водночас відійти від усієї попередньої практики. З іншого боку перехід до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування у зв'язку з чим запозичується досвід країн із розвинутою ринковою економікою. Проблема полягає в тому, що планова і ринкова економіки базуються на протилежних варіантах розподілу ВВП і формування доходів бюджету. Тому суть полягає не стільки в зміні форм і видів оподаткування, скільки, передусім , у переході від одного варіанту розподілу ВВП до іншого.

    У країнах з розвинутою ринковою економікою вартість реалізованого валового національного продукту розподіляється спочатку між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва – підприємці або юридичні особи, які отримують свою частку у вигляді прибутку, та робітники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування є відкритою і зрозумілою. Якщо державі потрібно додаткові доходи на фінансування певних видатків, то підвищити рівень оподаткування може тільки гласно, тобто їй так треба обґрунтувати свої обрахунки, щоб з ними погодилося суспільство. Вцілому при такому формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення. Це не перевага чи недолік, це об'єктивна властивість економічної системи з даним розподілом ВНП.

    Другий варіант формування доходів держави, який застосовувався в колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах полягає в тому, що переважна частка валового національного продукту, і передусім заново створеної частини – національного доходу, відразу ж централізувалась у бюджеті. Держава як власник засобів виробництва із самого початку виключала цю частку з розподільчих відносин.

  • Loading...

     
     

    Цікаве