WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Податкова полiтика i податкова система України в умовах становлення державностi - Дипломна робота

Характеристика податкової системи буде неповною, якщо не встановити її місця у фінансовій системі взагалі. Необхідно зауважити, що питання структурної побудови фінансової системи досить широко і детально висвітлене в економічній літературі, однак не завжди чітко вказується місце податків у ній. Так, В.М.Опарін у структурі фінансової системи виділяє 4 сфери: фінанси суб'єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок. У структурі державних фінансів чотири ланки: державний бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державного сектору.

Податки не виділяються в окрему складову фінансової системи, тут мається на увазі, що вони перебувають у складі державного бюджету як його дохідна частина.

Зв'язки між елементами фінансової системи відбуваються через грошові й інформаційні потоки. Причому повнота, об'єктивність і своєчасність інформації великою мірою впливають на ефективність функціонування системи. Так, повна і своєчасна інформація, надана платником про методи розрахунку податків, правильний облік господарських операцій сприяють тому, що податок буде розраховано точно, і платникові не доведеться спланувати фінансових санкцій.

Об'єктивна і своєчасна інформація про напрямки використання бюджетних коштів дає платникам податків можливість контролювати ефективність видатків державного бюджету. Якщо кошти державного бюджету використовуються ефективно, це стимулює платників сплачувати податки в повному обсязі і вчасно.

Наявність повної і достовірної інформації у податкових органів про діяльність суб'єктів господарювання сприяє жорсткішому контролю за їх доходами, що безумовно впливатиме на повноту сплати податків. З огляду на це, створення центральної бази даних про платників податків, що передбачено проектом Податкового кодексу України та законодавче врегулювання механізмів обміну інформацією між органами державної податкової служби та банківськими установами, органами казначейства, статистики, фінансовими установами, міністерствами, відомствами й іншими органами державної виконавчої влади є дуже актуальними.

Вплив на податкову систему ззовні відбувається через податкове законодавство, яке розробляється виконавчою владою і приймається Верховною Радою України. Комплекс податкового законодавства відбиває податкову політику держави.

Можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб'єктами господарювання. Однак не можна сказати, що податкова система ефективні і досягає мети свого функціонування.

3.2. Характеристика ланок податкової системи та проблеми реалізації їх завдань і функції

Україна, проголосивши свою незалежність у 1991 році, почала економічно розвиватись як самостійна держава фактично без дієздатної податкової системи. Це пояснюється тим, що за часів СРСР суб'єктами оподаткування були лише колгоспи та громадяни (прибуток державних підприємств централізовано перерозподілявся).

Основи податкової політики в Україні після проголошення її незалежності формувалися під тиском обставин без належного наукового обґрунтування і аналізу макро- та мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування і зміни податкових систем. Наука не встигала за розвитком процесів, що відбувалися в державі.

Спочатку українська податкова нормативна база копіювала російські закони. Пізніше, законодавча та виконавча гілки влади вводили податки і визначали податкові ставки шляхом математичного припасування доходної і витратної частини державного бюджету, так і не сформувавши науково обґрунтованої системи оподаткування. Разом з тим, ефективна система оподаткування — це невід'ємна частина економічної політики будь-якої сучасної держави. Податки — не тільки головне джерело надходжень до державного бюджету, але й потужний регулятор економіки як на макро-, так і на мікрорівні. Вони є гарантом соціального захисту громадян і створюють матеріальну основу суверенітету держави та місцевого самоврядування.

Сьогодні в Україні діє нестійка система оподаткування із значною кількістю податків, які характеризуються низькою економічною результативністю.

Характерною особливістю діючої податкової системи в Україні є, крім великої кількості широко відомих і значних за величинами податків, формування численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення. Це суттєво ускладнює сплату податків, контроль за їх сплатою, форми звітності, створює значні незручності безпосередньо для платників податків.

Система оподаткування України включає загальнодержавні і місцеві податки та збори. Суб'єктами оподаткування є фізичні (населення) і юридичні особи (господарські структури).

Загальнодержавні податки і податкові платежі носять регулюючий характер і надходять до Державного та місцевих бюджетів. Місцеві податки носять закріплений характер і надходять виключно до місцевих бюджетів.

Сутність податків, їх призначення найбільше виявляються у фінансово-політичних засадах оподаткування, що полягають в оптимальному підборі об'єктів оподаткування та самих податків для забезпечення достатності і гнучкості їх надходження. Для втілення цих принципів важливий не лише рівень податкового тягаря, а й поєднання прямих і непрямих податків. Прямі податки складніші в адмініструванні. Непрямі податки, як податки на споживання, з позицій їх стягнення зручні для фіскальних органів. В Україні співвідношення між прямими і непрямими податками склалося на користь непрямих податків, що суперечить практиці розвинених ринкових країн. Негативні наслідки цього загальновідомі: зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з більш дешевою продукцією іноземних фірм.

Ще однією вадою нинішньої системи оподаткування є безпрецедентна багаторазовість оподаткування оплати праці, яка призводить до спотвореного співвідношення у структурі виробленої вартості між окремими її частинами: фондом заміщення, оплатою праці й чистим доходом. Невиправдано занижена частина створеної вартості, яка акумулюється у фонді оплати праці, зменшує стимули до праці, спричиняє масову міграцію робочої сили за кордон, у тому числі й висококваліфікованих спеціалістів.

Невід'ємною складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори. В економічній літературі, та й на практиці, поширеним є погляд на ці податки як другорядні у системі оподаткування. І це не випадково, адже фіскальна роль місцевих податків і зборів завжди була незначною.

В основу розмежування всіх податків на загальнодержавні й місцеві звичайно береться поділ об'єктів оподаткування на такі, які мають першочергове значення (прибуток, додана вартість, дохід, майно, земля та інші) й оподатковуються загальнодержавними податками та другорядне значення – для оподаткування місцевими податками.

З єдиного державного центру дуже важко охопити й адмініструвати численні дріб'язкові об'єкти оподаткування, дуже часто затрати на їх справляння перевищують надходження від податків. Саме такими є в основній своїй більшості місцеві податки і збори. Вондочас на місцевому рівні вказані об'єкти легше обліковувати, фіксувати всі зміни, які можуть мати місце в їхньому складі, оподатковувати, а також контролювати ухилення від сплати податків. Це передусім стосується податків із нерухомого і рухомого майна, з реклами, з доходів від видовищних, азартних заходів і закладів, від перебування у курортній місцевості, за проїзд прикордонними територіями, із власників собак тощо.

Крім того, деякі місцеві податки і збори для платників — усе одно як плата за певні послуги, що їх надають місцеві органи самоврядування, і тому природно сприймаються як місцеві податки, кошти від яких спрямовуються на відшкодування затрат із надання цих послуг. Наприклад, збори за видачу ордера на квартиру, за право проведення кіно- і телезйомок, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні слушно підводила окремих економістів до висновку, що місцеве оподаткування виконує у нас ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування, торкаючись тих об'єктів, які або не являють інтересу для державного фіску, або за своєю природою не можуть бути охоплені державними податками.

Тому в процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Потребує перегляду перелік цих податків, при цьому він може бути значно більшим, як свідчить практика багатьох розвинутих ринкових країн.

Становлення податкової системи України відбувається у важких економічних, соціальних і політичних умовах. Складність економічних умов полягає в тому, що в Україні відбувається економічний спад, економіка перебуває на перехідному етапі від централізовано-планової до ринкової. Складність соціальних умов в успадкованій від минулого системі соціального захисту, яка більшою мірою зорієнтована на державний бюджет і меншою — на заощадження громадян. Складність політичних умов полягає у відсутності політичної еліти єдності щодо напрямків економічних реформ, а як наслідок, і єдності щодо податкової системи.

Loading...

 
 

Цікаве