WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Прибуткове оподаткування доходів громадян може здійснюватися за пропорційними і прогресивними (регресивними) ставками. Як правило, в системі прибуткового оподаткування громадян при побудові шкали ставок використовується ступінчастий метод. Суть його полягає в тому, що доход розбивається на частки, для кожної з яких встановлюється своя ставка податку. При прогресивній шкалі кожна наступна частка доходу оподатковується за більшою, а при регресивній – за меншою ставкою, ніж попередня.

У СРСР майже до кінця 80- х років прибутковий податок з громадян справлявся за комбінованою шкалою. Для доходів отриманих за місцем основної роботи, встановлювався неоподатковуваний мінімум (спочатку 70, потім 80, згодом 100 крб.). Далі йшла прогресивно – регресивна шкала оподаткування: ставка становила 25%, потім поступово знижувалася до 12% і підвищувалася до 13%. Коли ж мінімальна зарплата досягла 80 крб., а середня – перевищила 100 крб., цей податок став прямо пропорційним до заробітку.

Оподаткування доходів громадян від трудової діяльності, одержуваних не за місцем основної роботи, здійснювалося за спеціальною шкалою прогресивних ставок. На основі комбінації цих двох шкал, але в річному обчисленні, оподатковувалися авторські гонорари й винагороди, а також доходи від кустарно – ремісничих промислів, що не перевищували 3000 крб. на рік. Оподаткування доходів від кустарно – ремісничих промислів, що перевищували 3000 крб., провадилося за вищими прогресивними ставками, а за ще вищими стягувався прибутковий податок з осіб, які займалися приватною практикою та ін.

Характерною ознакою такої системи прибуткового оподаткування було виділення категорій платників (робітники і службовці, особи, які отримують авторські гонорари, кустарі та ремісники, особи, що займаються приватною практикою) і встановлення для них різних умов і ставок оподаткування.

З 1990 р. була введена регресивно – прогресивна шкала ставок податку, коли із суми доходів від 100 до 150 крб. податок дорівнював 29%, а щодо доходу, який перевищує 150 крб., застосовувалася прогресивна шкала з розміром ставок 13, 15, 20, 30, 40, 50 і 60% залежно від величини доходу.

Поділ платників на категорії зберігся.

Із середини 1991 р. в Україні була прийнята власна система прибуткового оподаткування населення. Від попередньої вона відрізнялась перш за все єдиними умовами та ставками податку для всіх категорій. Виділялись лише доходи, отримані за основним місцем роботи та не за основним місцем роботи.

Характерною рисою розвитку прибуткового оподаткування в Україні у 1991 – 1993 рр. була постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так у 1991 р. ставки було встановлено в розмірі 13, 30, 35, 40, 45 і 50%, а в 1992 р. – 12, 15, 20 і 30%. За такими ставками оподатковувалися доходи за місцем основної роботи. Доходи, одержувані громадянами за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи оподатковувалися у 1992 р. за іншими ставками – 2, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 15, 20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині.

Змінювався в цей період і неоподатковуваний мінімум: з березня 1991 р. – 160 крб. на місяць, надалі, із впровадженням індексації грошових доходів ця сума періодично зростає: з січня 1992 р. – до 400 крб., з січня 1993 р. – 4600 крб.

У 1993 р. у сфері прибуткового оподаткування громадян відбулося декілька суттєвих змін. По – перше, впроваджена нова шкала ставок, що було зумовлено швидкими темпами інфляції.

По – друге, відбувся перехід до обчислення податку за сукупним річним доходом. Поточні розрахунки проводяться за місячним доходом, а по закінченні року складається перерахунок, який включає як доходи за місцем основної роботи, так і інші доходи. Необхідність такого порядку повязана з тим, що доходи в умовах ринкових відносин можуть суттєво коливатися протягом року. Крім того, можуть мати місце значні разові виплати. Річне обчислення доходів нівелює коливання і вирівнює рівень оподаткування.

По – третє, встановлено було єдину ставку для оподаткування доходів,одержаних не за місцем основної роботи – 20%. Це значно спростило утримання податку з цих доходів, однак породило проблему переплат і недоплат податку. Особи з незначними доходами при єдиній досить високій для них ставці 20% протягом року переплачують податок. За підсумками річного перерахунку ця переплата їм повертається. Фактично має місце необгрунтоване переоподаткування та, по суті, надання безпроцентних кредитів для держави на суму переплати. І, навпаки, особи з високим рівнем доходів протягом року недоплачують податок, а за підсумками річних перерахунків вносять доплату.

З часу підписання Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 р. №13 – 92 по сьогоднішній день відповідними законодавчими і нормативними актами внесено ряд змін і доповнень до порядку оподаткування прибутковим податком громадян.

В першу чергу слід відзначити, що у звязку з інфляційними процесами у нашій країні багато разів підвищувався неоподатковуваний мінімум (див. табл. 1.1.).

Проте змінювався не лише розмір неоподатковуваного мінімуму, зазнавала змін і шкала прогресивного оподаткування. Так, ставки оподаткування протягом 1993 р. змінювалися тричі за схемою: жорстка, відносно полегшена, ще жорсткіша. Так, із 1 січня 1993 р. застосовувалися ставки 10, 20, 35, 50%, із 1 червня 1993 р. – 10, 20, 30, 40, 50%, а з 1 грудня 1993 р. – 10, 20, 30, 40, 60 і 90%. Ставки, запропоновані Кабінетом Міністрів України з 1 грудня 1993 року не тільки повертали працюючих до рівня початку року в діапазоні 20 – 40 неоподатковуваних мінімумів, але й починаючи з доходів у 40 мінімумів вже перевищують їх. На доходи, що перевищували 50 неоподатковуваних мінімумів, була встановлена ставка податку у 90%. Існуючий в той час порядок оподаткування обумовлював те, що заробляти понад 6000000 крб. було зовсім невигідно. Адже при доходах 8730000 крб. сума податку, яка підлягала утриманню дорівнювала сумі чистого доходу. Якщо б місячний доход перевищив 8730000 крб., то сума сплаченого податку перевищувала б суму чистого доходу. Хоча такі доходи для більшості працюючих на той час залишалися нездійсненною мрією, та все ж чи не було це прикладом економічної демагогії і практичною забороною заробляти легально 6 млн. крб.

Таблиця 1.1.

Мінімальна зарплата і неоподатковуваний мінімум

з/п

Період

Мінімальна заробітна плата, крб.

Неоподатковуваний мінімум, крб.

Підстава для застосування

1.

01.01.92-01.05.92

400

400

Указ Президента України від 9 січня 1992р. №34, Постанова КМУ від 11січня 1992р. №17*

2.

01.05.92-01.11.92

400

900

Постанова КМУ від 26 травня 1992р. №227

3.

01.11.92-01.03.93

2.300

2.300

Постанова КМУ від 1 грудня 1992р. №670

4.

01.03.93-01.06.93

4.600

4.600

Декрет КМУ від 29 грудня 1992р. №19-92

5.

01.06.93-01.09.93

6.900

13.800

Постанова ВР України від 1 червня 1993р. №3243-ХІІ, Постанова КМУ від 10 червня 1993р. №433*

6.

01.09.93-01.12.93

20.000

40.000

Постанова ВР України від 27 серпня 1993р. №3415-ХІІ, Постанова КМУ від 10 вересня 1993р. №719

7.

01.12.93-01.10.94

60.000

120.000

Постанова ВР України від 25 листопада 1993р. №3653-ХІІ, Постанова КМУ від 14 грудня 1993р. №1032*

8.

01.10.94-01.02.95

60.000

780.000

Указ Президента України від13 вересня 1994р. №519/94, Указ Президента України від 31 жовтня 1994р. №649/94*

9.

01.02.95-01.10.95

60.000

1.400.000

Указ Президента України від 3 лютого 1995р. №100/95

10.

01.10.95-01.03.96

60.000

1.700.000

Указ Президента України від 21 листопада 1995р. №1082/95*

11.

Loading...

 
 

Цікаве