WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Подушним (поголівним) податком обкладалась фізична особа ("душа") поза всякою залежністю від розміру її доходу чи майна. Подушний податок історично зявився одночасно із земельним як фіскальна міра, що сприяла залученню до оподаткування осіб, в яких не було землі. В цілому це відмираюча форма оподаткування, проте подушний податок зберігається в ряді країн Африки, в Японії і Франції цей податок стягується до місцевого бюджету. Для стягування такого податку потрібна чітка система обліку населення, наприклад, прописка, бо в іншому випадку існує широка можливість ухилення від сплати. В Україні такий вид податку не стягується.

Майновий податок встановлюється відносно майна, яке перебуває у власності того чи іншого платника. Перелік майна, що підлягає оподаткуванню, визначається чинним податковим законодавством. В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. Передбачається оподаткування майна підприємств і нерухомого майна громадян. Джерелом сплати цих податків є доходи юридичних і фізичних осіб. Тому дуже важливим при встановленні майнових податків є взаємоузгодження їх із прибутковим оподаткуванням.

Майнові податки повинні застосовуватись як доповнення до прибуткового оподаткування і тільки як інструмент повнішого стягнення податків, а не як фінансовий важіль, спрямований проти формування власника і власності.

На відміну від прибуткового при майновому оподаткуванні можливості приховування обєкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні. Крім грошової оцінки, обєкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку.

Недоліком майнових податків є обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити таких податків, треба не бути власником.

Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування. Але на відміну від майнових податків цей має разовий характер, стягується при переході власності від однієї до іншої особи. Юридичною основою стягнення цього податку є беззатратне формування власності. Джерелом сплати податку можуть виступати особисті кошти платника, або, за їхньої відсутності чи недостатності, кошти, отримані від реалізації частини майна. Податок на спадщину і дарування може справлятись у прямій формі такого податку або через систему державного мита, як це робиться в Україні.

Прибутковий податок надає можливість встановлювати пряму залежність між доходами платника і його платежами в державний бюджет. Для його введення необхідна чітка диференціація доходів. Лише за умови утворення доходів, що відповідають різним класам, в державі зявляється обєктивна можливість введення особистого податку на доходи. Виробничі можливості в найбільш "чистому вигляді" сформувались в Англії, тому вона, по сумі, є батьківщиною прибуткового податку. Залежно від форми доходу – індивідуальної чи узагальненої для всього підприємства він поділяється на два види: з фізичних та юридичних осіб. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян – заробітної плати та інших доходів, а також персоніфікованого прибутку підприємців.

Зародкові форми прибуткового оподаткування датуються біблійними джерелами, коли мова йшла про оподаткування у Вифлеємі, на батьківщині Ісуса Христа. Біблія від Луки стверджує, що в Римській імперії всі громадяни повинні були зявлятися із своєю сімєю в місто їх народження і сплачувати податок. Саме тому Йосиф зі своєю вагітною дружиною подався з Галілеї у Вифлеєм.

Найбільш чітко виражена форма раннього прибуткового оподаткування використовувалась в середині XVI ст. У Флоренції. До цього часу промисловість і торгівля давала більшу частину надходжень і хоча він значно збільшував доходи Флоренції, але політичні труднощі, субєктивні причини і шахрайство призвели до його ліквідації.

Найбільш ранній варіант прибуткового оподаткування в США зявився у 1648 році, коли в Новій Плімутській колонії стягували прибутковий податок з використанням прогресивних ставок. Ця форма стала традиційною для Нової Англії і залишилась незмінною у багатьох місцях в наступні роки.

Поступово, з часом прибутковий податок поширився і у Європі: Прусія – 1891 рік, Франція – 1914 рік, Росія – 1916 рік[ 38, с.152].

Стягнення прибуткового податку може здійснюватися за двома системами: шедулярною і глобальною. При шедулярній системі оподаткування ведеться окремо по кожному виду доходів. Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. В практиці податкової роботи може застосовуватися також комбінування цих систем. В Україні застосовується обидві системи.

Прибутковий податок має свої переваги і недоліки. Головною його позитивною якістю є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків – доходу. Разом з тим велике значення для реалізації принципу справедливості має підхід до встановлення шкали ставок – пропорційних, прогресивних чи регресивних. При прогресивних велику роль має рівень прогресії – поміркований чи високий.

Недоліки прибуткового оподаткування полягають у труднощах, повязаних із обліком обєкта оподаткування.

Прибутковий податок відіграє велику роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується через диференціацію ставок і пільгове оподаткування. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на субєктів розподільчих відносин у суспільстві. Саме з огляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

Близько половини заробітку громадян стягуються до бюджету через непрямі податки, або акцизи. Проте офіційна доктрина до цього часу не визнає існування в Україні непрямих податків. Найбільшим і універсальним акцизом був податок з обороту, який належав до ногромаджень народного господарства. Аналогічно характеризувався і податок на імпорт. Тепер замість податку з обороту ввели податок на додану вартість, але, за традицією його не вважають акцизом. Проте за своєю суттю це акциз, який громадяни України сплачують при купівлі товару. Крім того, впроваджено спеціальний акцизний збір, яким оподатковуються (за спеціальним списком) товари.

Непрямі податки з економічної точки зору є найбільш несправедливими податками, оскільки вони скорочують споживання, а це, в свою чергу, спричиняє скорочення виробництва. Вони більш – менш терпимі, коли спостерігається піднесення добробуту народу. Але вони являють собою подвійний тягар, коли добробут падає.

Але слід зазначити, що при всіх великих недоліках непрямих податків, уряди більшості держав дуже охоче використовують цю форму поповнення казни. Їх приваблюють такі якості непрямих податків, як простота вирахування платежу і частота надходжень до бюджету.

Ще одну групу податків становлять платежі на соціальне страхування. Їх сплачують частково підприємства, частково самі працюючі – у різних країнах не однакові підходи. Необхідність таких відрахувань зумовлена потребами нагромадження коштів для пенсійного забезпечення та оплати у випадку непрацездатності. Але оскільки підприємства ці затрати включають у собівартість продукції, то врешті – решт фонди соціального страхування повністю формуються за рахунок самих трудящих.

Таким чином, податки з населення – це найперші й найстародавніші податки, які відіграли величезну роль у розвитку держав. Вони є основним джерелом витрат держави на соціальні заходи, а водночас при їх правильному використанні виконують важливу економічну функцію: справляють регулюючий вплив на розвиток економіки, стимулюють ділову активність.

1.3. Еволюція та фіскальне значення оподаткування фізичних осіб в Україні.

У системі податків з населення, рівно як і в оподаткуванні доходів фізичних осіб, провідну роль відіграє прибутковий податок з громадян.

Ефективність функціонування системи прибуткового оподаткування громадян залежить від того, які підходи і принципи покладено в основу її побудови.

У визначенні основних елементів такої системи існує два підходи: диференційований та єдиний.

Стосовно до субєкта й обєкта оподаткування суть диференційованого підходу полягає в тому, що всі платники й отримувані ними доходи поділяються на категорії або групи, для кожної з яких встановлюються різні умови оподаткування: ставки податку, характер пільг, порядок сплати податку. Така диференціація пояснюється різними умовами формування доходів.

При єдиному підході оподаткування доходів громадян не залежить від характеру і способу отримання доходу, встановлюються єдині ставки для всіх категорій платників і видів доходів, що підлягають оподаткуванню.

Loading...

 
 

Цікаве