WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Суттєвою перешкодою в діяльності як платників, так і податкових органів, є розбіжності та суперечності в чинному законодавстві, а також невідповідність відомчих актів законам України.

Реформування системи оподаткування в Україні ( зокрема, оподаткування доходів фізичних осіб ) потребує вичення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Наш власний досвід надзвичайно обмежений, оскільки в умовах адмістративно-командного соціалізму відносини між державою і платниками податків ( в основному підприємствами) базувалися на прямому вилученні значної частини їхніх доходів до бюджету у вигляді відрахувань від прибутку, різного роду платежів.

Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення оподаткування в Україні. У цьому зв'язку постає питання про правомірність орієнтації на зрілі податкові системи, адже податкова система має бути адекватною рівню соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни.

У більшості економічно розвинутих країн світу оподаткування доходів фізичних осіб – основа податкової системи і головне джерело бюджетних надходжень.

На сучасному етапі в деяких країн проводиться політика скорочення податків і, зокрема, прибуткового податку з громадян ( податку на доходи фізичних осіб ). Спеціалісти вважають, що введення низьких ставок – це неефективний спосіб скорочення податку, тому що вони, як правило, стосуються незначної частини доходів. Високі ставки неефективні з тієї самої причини.

У період між 1986 і 1995 роках кількість особистих податкових ставок (особливо на високі доходи ) була скорочена в усіх розвинутих країнах, крім Швейцарії. Найбільшу кількість ставок має Іспанія – 16 (у 1984 році –34). Тільки одна країна має єдину ставку 56% - Швеція. Але таке пропорційне оподаткування не вважається низьким. Україна має 5 податкових ставок прогресивного оподаткування.

Найвища ставка прибуткового податку з громадян у Японії – 65%. Найнижчі з граничних податкових ставок мають два " азіатські тигри" – Гонконг і Сингапур – 20 і 28% відповідно. Їхня стартова ставка – 2%. Щодо старих промислових країн британські податкові служби стягують найменшу частину доходів, зароблених забезпеченим прошарком британців – тільки 40%. Стартова ставка у Великобританії – 20%. Україна має ставки: найнижчу –10%, найвищу – 40%.

Такі значні відмінності в оподаткуванні доходів фізичних осіб означають, що офіційні податкові ставки не можуть бути справжнім показником надійного обкладання податками фізичних осіб із різними рівнями доходів.

Неоподатковуваний мінімум доходів в Люксембурзі становить $ 35800 на рік. Населення Гонконгу не сплачує податок із доходів до $ 30000, у Швеції – до $ 23800, у Нідерландах – до $ 6200, у Великобританії – до $ 8800. Для порівняння: в Україні неоподатковуваний мінімум становить $ 102 на рік.

У більшості країн встановлено зменшення ставок податку для сімей з працюючим чоловіком і жінкою. В США таке явище має назву " стандартна знижка ". Для сімей ( як правило, з двома дітьми ), які мають річний дохід $30000, в Гонконзі вилучається на прибутковий податок із громадян і соціальне забезпечення 0,38%, у Люксембурзі – 10,6%. Ставки податків в інших країнах коливаються від 15 до 30%, і лише в Швеції – 40%.

Дещо більша частина доходу вилучається у сімей із річним доходом $ 60000. Гонконг залишається найсприятливішою країною щодо режиму високих рівнів із податковою ставкою 9,5%. Найбільше стягують шведські податкові служби – 48%.

Значні відмінності виникають у встановленні податкових ставок на дуже високі доходи. У Бельгії сім'я з річним доходом $ 150000 сплачує близько 56,6% державі, що навіть більше, ніж у Швеції. У США, в Японії, Швейцарії та Великобританії вилучається майже третина доходів. У Сингапурі єдина ставка і для доходу в $ 60000, і для доходу в $ 150000 – 25%. У Гонконзі ця ставка становить 15%. В Україні існує єдина ставка для доходів, які перевищують $ 10200 – 40%.

Однак важливо пам'ятати, що країни з низьким прибутковим податком – це не обов'язково країни з низьким загальним рівнем оподаткування. Роль прибуткового податку в них різна. В Австралії він становить 40% загальної кількості податків, у Великобританіїї – близько 45%. У більшості розвинутих країн прибутковий податок із громадян становить 60% у загальному обсязі. Найбільше залежить від прибуткового податку Швейцарія – 70% [10,с.97].

Деякі країни, такі як Багами, Бермуди, Бруней, Монако, Андорра, Оман, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, зовсім не потребують введення прибуткового податку з громадян для поповнення бюджетних ресурсів.

Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні потребує перегляду і вдосконалення. Механічне перенесення досвіду зарубіжних країн може тільки зашкодити. Але деякі аспекти слід взяти до уваги.

По-перше, необхідно підвищити неоподатковуваний мінімум. Згідно із зарубіжною практикою і рекомендаціями " Основ світового податкового кодексу " ступені прогресії між неоподатковуваним мінімумом і першим ступенем податку можуть становити 4 – 5% [10,с.98].

По-друге, треба зменшити кількість і розмір ставок.

По-третє, можна ввести стандартні знижки ( виключення ) із сукупного доходу – суми, на яку платник податків може зменшити свої зобов'язання за прибутковим податком ( враховується сімейний стан, наявність дітей та утриманців ). Можна розглянути й можливість оподаткування сукупного сімейного доходу. Дохід може зменшуватися на суму витрат на лікування, професійних витрат, витрат на освіту, витрат на житлове будівництво за власний рахунок тощо.

В Україні встановлено прогресивне оподаткування доходів фізичних осіб.

За останні дев'ять років, з січня 1992 року, розміри ставок прибуткового податку змінювались 5 разів, отже, існує шість періодів, протягом яких по-різному сплачувався прибутковий податок.

Перший період: 1 січня 1992 р. – 5 січня 1993 р.

З початку 1992 року для різних видів доходів громадян були встановлені різні розміри оподаткування прибутковим податком. Якщо людина отримувала доходи лише за основним місцем роботи, то податок не перевищував 30% суми доходу, а при заробітній платі у 10 неоподатковуваних мінімумів ( далі – н.м. ) він становив 11,3 (рис. 3.1, графік 1). Найбільше на той час оподатковувалися доходи у вигляді сум винагород, які виплачувалися спадкоємцям авторів повторно – від 60 до 90% від суми доходу [18,с.159].

Рис. 3.1. Прибутковий податок в доходах громадян в Україні

Другий період: 6 січня 1993 р. – травень 1993 р.

Порівняно з діючою до цього часу, нова шкала оподаткування була лояльнішою до осіб з місячним доходом менше 30 н.м. Проте для тих, хто отримував більше 50 н.м., ставка оподаткування перевищувала 32% (рис. 3.1, графік 2). Ця ставка, за Лаффером, є максимальною, яку ще здатні витримати платники податків. При подальшому зростанні розміру податку більшість громадян воліє не декларувати доходів.

Тоді ж була встановлена ставка податку в розмірі 20% для доходів громадян, одержуваних не за місцем основної роботи. В подальшому розмір податку для цієї категорії платників не мінявся.

Третій період: червень 1993 р. – листопад 1993 р. (рис. 3.1, графік 3).

Щодо громадян, які отримували менше 30 н.м. на місяць, це була найбільш вигідна шкала оподаткування ( в порівнянні з попередніми ). Слід зауважити, що ні в червні 1993 року, ні при подальших змінах ставок оподаткування зміни до ст.7 Декрету КМУ " Про прибутковий податок з громадян " не вносились.

Четвертий період: грудень 1993 р. – вересень 1994 р.

Громадяни з доходами від 10 до 20 н.м. на місяць сплачували надзвичайно малий відсоток доходів ( в порівнянні з іншими періодами ). Для осіб, місячний дохід яких перевищував 50 н.м., прибутковий податок становив 15,9 н.м. ( 31,8% від суми у 50 н.м. ) плюс 90% суми, що перевищувала дохід у 50 н.м. (рис. 3.1, графік 4).

П'ятий період: жовтень 1994 р. – вересень 1995 р.

Оподаткування доходів громадян в цей період було найжорсткішим (лише з доходів у понад 60 н.м., більший відсоток стягувався у четвертому періоді). Протягом цього періоду слід було сплачувати 30% від суми, що перевищувала 10 н.м., 40% від суми, що перевищувала 15 н.м., і половину заробітку, який був більше 25 н.м. (рис. 3.1, графік 5).

Шостий період: жовтень 1995 р. – теперішній час.

Щодо осіб, які заробляють до 30 н.м. шкала оподаткування цього періоду займає почесне друге місце серед варіантів оподаткування, що вже існували. Ті, хто отримує понад 510 гривень ( 30 н.м. ), взагалі оподатковуються за найнижчою ставкою з тих, які використовувались (рис. 3.1, графік 6).

Отже, діюча в Україні шкала прибуткового податку є найбільш лояльною до платників з тих, які діяли до цього часу. Проте зробимо порівняння з практикою оподаткування доходів фізичних осіб у Росії.

Loading...

 
 

Цікаве