WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування доходiв фiзичних осiб - Дипломна робота

Податки – одна із найважливіших фінансових категорій. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій.

Характер цього звязку виражений у знаменитій фразі Бенджамена Франкліна: "Платити податки і вмерти повинен кожен". Спочатку такі внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно – грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування. В сучасних умовах натуральні податки можуть використовуватись у виняткових випадках в окремих країнах.

Назви податків визначались згідно економічних та соціальних умов, які існували, а тому вони неодноразово змінювались. У Стародавньому Єгипті та інших східних деспотіях податки стягувались в якості плати за користування землею, яка належала главі держави. У ранніх феодальних державах податки часто виступали у вигляді так званих дарів, подарунків главі держави. В Англіїї у середні віки податок так і називався "gift" – дар або латинським терміном "donum". В Німеччині назва податків була повязана із проханням з боку держави сплатити податок (від "beten" – просити). Так, земельний податок називався аж до ХХ ст. "landbete". Сплата податку часто повязувалась з допомогою,яку надавало населення державі. У німецькій мові так і залишилась назва податку "steuer" – підтримка,лепта. Пізніше податок стали повязувати з обовязком громадян перед державою. У англійській мові й до цього часу деякі податки називаються "duty", тобто обовязок, повинність, у французькій – "impot", що означає примусовий. Англійський термін "tax"(податок) походить із визначення ставки оподаткування або встановлення частки податку, такси оподаткування. У російській мові слово "подать"(пізніше слово "подать" було замінене словом "налог") та в українській – "податки" означають примусові платежі(подати, віддати державі).

1.2.Особливості,розвиток та роль податків з населення.

Податки з населення – це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і населенням із приводу примусового обовязкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Податки з населення мають тисячолітню історію. Вони зявились тоді, коли у світі сформувалися перші держави. Це були "внески громадян", необхідні для утримання публічної влади. Правителі стародавніх держав вводили певні регулярні й обовязкові платежі із своїх підданих. Спочатку це були безсистемні податки, які забезпечували найрізноманітніші, в тому числі й обрядові потреби. Вони мали характер податі, рентних платежів і сплачувались переважно в натуральній формі. За рабовласницького ладу податки стягувались у вигляді різноманітних податей і служили доповненням до трудових відбутків вільного населення, експлуатації рабів, а також данини з полонених рабів. Із розвитком держави і товарно – грошових відносин податки набувають грошової форми. Одним із перших грошових податків був подушний податок на всіх громадян у Римській імперії в ІІ ст. н.е. – трибут.

Нинішня система прямого оподаткування населення в Україні включає прибутковий податок з громадян, податок на промисел, плату за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, державне мито, місцеві податки і збори.

Найбільша питома вага в системі податків із населення належить прибутковому податку: 1993 р. – 90,3%,1994 р. – 88,3%, 1995 р. – 71,0%, 1996 р. – 91,2%, 1997 р. – 92,2%[ 36, с.327 ].

В умовах переходу до ринкової економіки, зміни форм власності, активізації діяльності громадян у сфері підприємництва дедалі більшого значення набуває питання оподаткування доходів громадян.

Основний податок з особистих доходів громадян – прибутковий податок. Він має за мету забезпечити у поєднанні з іншими економічними важелями справедливий перерозподіл доходів, отримуваних від роботи на підприємствах, в установах та організаціях, від підприємницької діяльності та інших доходів, а також забезпечити надходження коштів в бюджет держави.

В оподаткуванні фізичних осіб головне місце посідають прямі податки. Вони поділяються на дві підгрупи: особисті й реальні. Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника і обєкта оподаткування. При особистих податках первинним явищем є платник, а вторинним - обєкт оподаткування. При реальних – навпаки. Для держави немає значення, хто буде сплачувати ці податки, головне – забезпечити їх повне надходження до бюджету згідно з обсягом обєкта оподаткування.

Історично реальні податки є більш ранньою формою прямих податків. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. Фінансові органи під час визначення розміру податку мають справу тільки з його обєктом, не беручи до уваги економічний стан платника.

Першими податками, які ввела держава для покриття своїх витрат, були податки на землю. Земля як перша форма багатства, як перше джерело доходу стала й першим обєктом оподаткування. "Вік"земельного податку обраховується в 6000 років. Однак комутація(лат. "commutatio" – перетворення), тобто стягнення його в грошовій формі, здійснюється набагато пізніше, з розвитком товарно – грошових відносин. Можуть застосовуватись різноманітні форми виділення обєкта оподаткування й обчислення цього податку. Головною, яка застосовується і в Україні, є встановлення обєктом оподаткування площі земельної ділянки і диференціація ставок залежно від родючості грунтів і місця знаходження ділянки. Можливий варіант погодження земельного податку з розміром доходу, що його отримує власник землі або землекористувач.

Земельний податок відіграє відчутну роль у суспільстві й у фінансовій політиці та податковій політиці держави. Так, у доходах зведеного бюджету України за 1995 – 2001 рр. плата за землю складала в середньому 2,24%, у доходах місцевих бюджетів Тернопільської області за 1998 – 2001 рр. – 3,48%(див.табл. 1.3-1.5.). За відсутності суттєвих недоліків земельний податок має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому планах.

З розвитком міст і зростанням житлового будівництва зявляється новий вид доходу – від здавання в найм будинків, а з ним і новий вид податку – домовий. Обєктом оподаткування є житловий будинок чи приміщення для торгівлі та промислів. В деяких державах доход від будинків визна чався за кількістю димарів (подимне), в інших – вікон та дверей (у Франції та Англії у XVIII – XIX ст.). Податок на вікна і двері поширювався не тільки на майно, яке здавали в найм, а й на житлові будинки населення. В Україні домовий податок не використовується.

З розвитком ремесел і торгівлі зявляються нові види доходів, що викликали до життя промисловий податок. Промисловий податок був відомий у Стародавньому Єгипті та Римській імперії, в Західній Європі у XVII – XIX ст. Промисловий податок стягувався двома способами: шляхом оцінки очікуваного чистого доходу промислу та стягування податку за надання права займатися певним промислом. У наш час цей податок застосовується для місцевого оподаткування, може мати форму ліцензій, патентів. Податок не передбачає точного обліку доходів, але й не має особливого значення у податковій системі й податковій політиці.

І, накінець, останнім видом реального прямого оподаткування був податок на грошовий капітал. З розвитком позичкового капіталу зявляється новий вид доходу. Цінні папери стали приносити власнику доход у вигляді визначеного проценту річних чи дивідендів. Оскільки фінансовим органам важче було дістатися рухомого капіталу, ніж нерухомого майна, податок на грошовий капітал завжди мав низьку фіскальну ефективність.

Усі реальні прямі податки стягуються за єдиними пропорційними ставками, не враховуючи того, що доходність обєкту є неоднакова. Тому за своєю суттю реальні податки є регресивними і найбільшою вагою падають на низькодоходні дрібні господарства.

На певній стадії розвитку суспільства реальні податки стають невигідними ні з фіскальної, ні з політико – економічної точки зору. В сучасних умовах вони значно поступаються місцем особистим податкам.

Поділ праці, розвиток продуктивних сил, поргрес науки і техніки дали можливість державі перейти від податків на "речі" до більш досконалого оподаткування особистого доходу чи капіталу.

Особистими називаються такі податки, якими обкладаються доходи чи капітал фізичних і юридичних осіб. При визначенні розміру податку фінансові органи враховують не лише обєкт податку, наприклад, доход, а й загальний фінансовий стан платника, що неможливо було врахувати при оподаткуванні реальними податками. Особисті податки поділяються на чотири види: подушний, майновий, на спадщину і дарування, прибутковий.

Loading...

 
 

Цікаве