WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Рис. 2.1. Схема визначення оподатковуваного прибутку [73, с.9].

При визначенні обєкта оподаткування основною категорією вважається поняття валового доходу. Згідно з чинною редакцією закону валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, у винятковій (морській) економічній зоні, так і за їхніми межами [79, с.65].

Валовий дохід включає:

  • загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, а також доходи від продажу цінних паперів;

  • доходи від здійснення банківських, страхових і інших операцій по наданню фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, борговими зобовязаннями і вимогами;

  • доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, а також доходи від здійснення операцій лізингу;

  • доходи, не враховані при обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;

  • суми безповоротної фінансової допомоги;

  • доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій, тощо.

Після визначення сукупного валового доходу його необхідно зменшити на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валового доходу з метою оподаткування, тобто визначити скоригований валовий дохід. Згідно п.4.2. вищезгаданого Закону не включаються до складу валового доходу:

  • суми акцизного збору, ПДВ, отримані підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство не є платником ПДВ;

  • суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

  • суми коштів або вартість майна, отримані платником податків за рішенням суду;

  • суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обовязкових платежів), що повертаються з бюджетів;

  • суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій чи реінвестицій у корпоративні права;

  • суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг;

  • суми одержаного платником податку емісійного доходу;

  • кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародої технічної допомоги відповідно до міжнародних угод;

  • інші надходження, визначені нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, скоригований валовий дохід – це валовий дохід без врахування перелічених доходів, які не включаються до складу валового доходу.

При визначенні валових витрат виробництва і обігу слід мати на увазі, що вони являють собою суму будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [36,с.8].

До складу валових витрат включаються:

  • суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в звязку з підготуванням, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці;

  • суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) у Державний бюджет України або бюджетам територіальних громад, неприбутковим організаціям, але не більше 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

  • суми коштів, внесених у страхові резерви;

  • суми податків, зборів (обовязкових платежів) за винятком тих з них, що зазначені в пунктах 5.3.3.-5.3.5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств";

  • суми витрат, повязаних з покращенням основних фондів, але не більше 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;

  • суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущеними помилками та втраченими документами і виявлені та підтверджені у звітному податковому періоді;

  • суми безнадійної заборгованості;

  • будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням відсотків по боргових зобовязаннях протягом звітного періоду, якщо вони здійснюються в звязку з господарською діяльністю платника, тощо.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

  • потреби, не повязані з веденням основної діяльності;

  • придбання, будівництво, ремонт основних засобів, що підлягають амортизації;

  • сплата податку на прибуток, податку на нерухомість;

  • сплата вартості торгових патентів;

  • сплата штрафів, пені, неустойки за рішенням сторін договору або відповідних державних органів;

  • виплата дивідендів;

  • інші витати згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Для врегулювання впливу затрат на фінансові результати всі валові витрати, які враховуються при оподаткуванні коригуються на різницю сальдових залишків запасів і матеріальних активів:

- якщо балансові залишки по матеріальних активах на кінець звітного кварталу перевищують залишки на початок, то різниця віднімається від величини валових витрат;

- якщо залишок на початок перевищує залишок на кінець, то різниця додається до валових витрат.

У процесі визначення оподатковуваного прибутку важливе значення має також амортизація основних фондів і нематеріальних активів, яка являє собою поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або покращення вищезгаданих обєктів на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансовї вартості груп основних фондів на початок звітного періоду, для чого основні фонди ділять на три групи. При цьому балансова вартість основних фондів розраховується за формулою 2.1.

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), (2.1)

де, Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) – балансова вартість групи на початок попереднього звітного періоду;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів в попередньому звітному періоді;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього звітного періоду;

А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в попередньому звітному періоді.

Після визначення оподатковуваного прибутку його оподатковують за певною ставкою. В Україні базова ставка оподаткування прибутку підприємств складає 30%. Проте доходи неризидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність в Україні через постійні представництва оподатковуються за іншими ставками, а саме: від фрахту – 6%, від перестрахування ризику – 15%, від страхування ризику – 30%, від надання рекламних послуг – 30%, від доходів у вигляді дивідендів – 30%. Резиденти, що здійснюють виплату доходу неризидентам від здійснення портфельних інвестицій оподатковують їх по ставці 30%. Всі інші доходи оподатковуються по ставці 15% від суми такого доходу. Що ж стосується неризидентів, що здійснюють свою діяльність через постійні представництва, то їхні доходи оподатковуються за загальним правилом (30%).

Платники податку самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті. При цьому ними застосовується наступна формула ( 2.2.):

СП = ОП * Спп – АП – Пп, (2.2.)

де, СП – сума податку з прибутку, що підлягає сплаті в бюджет;

ОП – обєкт оподаткування;

Спп – ставка податку з прибутку;

АП – авансові платежі;

Пп – плата за патент, якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності.

Система оподаткування прибутку підприємств наведена на рис.2.2.

Рис. 2.2. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Авансові платежі сплачуються за підсумками першого і другого місяця звітного кварталу до 20 числа другого і третього місяця відповідно.

Платники податку зобовязані не пізніше 40 днів після закінчення звітного кварталу подати до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Даний вид звітності побудований таким чином, що враховуються дані податкового обліку підприємства [11, с.504].

При визначенні суми прибутку, що підлягає оподаткуванню, звичайним явищем є те, що вона не збігається з сумою прибутку, отриманого за даними фінансового обліку на рахунку 44 „Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Ця розбіжність пояснюється тим, що при визначенні прибутку подаковий та бухгалтерський облік оперують різними економічними категоріями. Так, валові витрати за своїм змістом відрізняються від витрат виробництва, так само, як і валові доходи відрізняються від виручки (доходів) за реалізовану продукцію. Причому відмінності тут настільки великі, що між фінансовим і бухгалтерським обліком утворилась справжня безодня (хоча в Законі України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями від 16 липня 1999 року говориться про те, що податкова звітність повинна базуватись на даних бухгалтерської звітності). За таких умов перекинути місток через цю безодню можна лише за допомогою тимчасових різниць.

Loading...

 
 

Цікаве