WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Субєкт оподаткування – юридична чи фізична особа, яка є платником податку. Існують певні механізми перекладення податкового ярма на інших осіб, тому спеціально виділяється таке поняття, як носій податку. Носій податку – це особа, яка фактично сплачує податок.

Хто сплачує ?

Рис. 1.1. Елементи системи оподаткування

Обєкт оподаткування – дохід (прибуток), майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), а також інші обєкти, визначені законом України, на які нараховується податок. На сьогоднішній день загальною рисою більшості податкових систем є матеріально-грошовий, а не особистісний характер обєктів оподаткування.

Джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо повязане з обєктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватись обєкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перобувають в особистому користуванні і не приносять доходу своїм власникам).

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізична чи грошова) обєкта оподаткування. Наприклад, оцінювання земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах. Що ж до грошового виміру, то він може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки чи майна (за ринковою чи нормативною ціною).

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При першому підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при другому декілька. Варто зауважити, що встановлення податкових ставок є найважливішою і найскладнішою проблемою оподаткування. Саме недосконалість ставок може порушити як фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку.

Окрім вищезгаданих елементів системи оподаткування необхідно звернути увагу і на податкову квоту, яка характеризує частку податку в доході платника. З погляду соціальної справедливості механізм оподаткування обовязково має включати цей елемент, однак при цьому значно зменшується податковий вплив і можливості використання податків як фінансових регуляторів. Саме тому в практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Податкова система – це невідємний атрибут будь-якої держави, але, що характерно, у світі немає країн з тотожними податковими системами. Це пояснюється тим, в різних країнах податкові системи створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. При цьому кожна держава формувала таку податкову систему і так удосконалювала її структуру та механізм функціонування, як цього вимагали саме її потреби.

Не дивлячись на відмінності, що характерні для різних податкових систем, існують принципи, які тотожні для них усіх [26,с.23]. Ці принципи були сформульовані ще А. Смітом у праці „Дослідження природи і причин багатства народів" і з якими пізніше, як правило, погоджувалось більшість вчених, що розвивали теорію податків. Сюди входять:

  • принцип вигоди, який наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податку були еквівалентними для платників з тими вигодами, які вони отримають від держави;

  • принцип адміністративної зручності – його суть полягає в тому, що податкова система повинна бути максимально зручною як для держави та її органів, так і для платників податків;

  • принцип платоспроможності базується на стягненні податків та податкових платежів відповідно до рівня доходу або майнового стану платника податку;

  • принцип встановлення визначальної бази для затвердження конкретного рівня оподаткування наголошує, що податкові надходження повинні забезпечити таку величину фінансових ресурсів держави, яка необхідна для виконання покладених на неї функцій.

В Україні формування податкової системи грунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів [59, с.148] (рис. 1.2.).

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємоповязані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати у суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись такі функції податків як фіскальна і регулююча.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Так, з погляду організації фінансової діяльності держави податки є вторинними відносно видатків. В основі їх встановлення лежить наступна схема (рис. 1.3.).

Функції держави

Державні видатки

Податки

Рис. 1.3 Місце податків в системі фінансової діяльності держави

Безумовно, слід врахувати можливий негативний вплив високих податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави неможливо. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.

Третью важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямками:

  • принципи формування податкової системи;

  • принципи оподаткування;

  • принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, врівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків,як фінансових інструментів регулювання соціально-економічного розвитку.

Рівнонапруженість означає такий розподіл податкового тягара між субєктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності. При цьому враховують: рівень доходів і рівень споживання платників; їх майновий стан; зусилля кожного субєкта, які він докладає для отримання певного доходу, виходячи з своїх можливостей; характер отриманих доходів та напрями їх використання; співвідношення між споживанням та заощадженнями, тощо. Отож, рівнонапруженість відображає комплексний підхід і може досягатись лише за умови дотримання вимоги системності у побудові податкової системи.

Принцип рівнонапруженості є ознакою високорозвиненої економіки, в умовах якої основу суспільства становить так званий середній клас. Цей принцип означає, що всі платники мають однакові зобовязання перед державою за певними критеріями, тобто передбачається або використання пропорційних ставок, або дуже помірної і згладженої шкали прогресивних ставок. Прикметно, що свого часу найбільшим проявом соціальної справедливості вважався прогресивний прибутковий податок. В Україні такий підхід у період становлення ринкових відносин справді може призвести до перерозподілу через бюджет частини доходів багатих верств населення на користь бідних. Але у країнах суспільного добробуту аналогічний підхід буде шкідливий, оскільки високий рівень оподаткування багатих (провідної частини продуктивних сил) підриває у них стимули до високих результатів і внаслідок цього уповільнюються темпи економічного розвитку, що особливо болісно відобразиться якраз на найбідніших.

Необхідність встановлення рівноцінних прав і зобовязань усіх платників перед бюджетом визначається тим, що оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, оскільки подальша господарська діяльність неодмінно веде до диференціації доходів.

Принцип врівноваженості інтересів держави і платників податку означає необхідність збалансування інтересів та протиріч вищезгаданих сторін. Згідно з цим принципом податкова система має бути побудована таким чином, щоб держава мала достатньо доходів для покриття своїх видатків, і при цьому не підривався фінансовий стан платників податків.

Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових інструментів оначає, що формуючи податкову систему, слід врахувати її вплив на діяльність платників податків, а також на характер, темпи і пропорції соціально-економічного розвитку суспільства загалом. Даний принцип грунтується на регулюючій функції податків. Отже, формуючи податкову систему, необхідно підбирати такі податки, які дають змогу реалізувати певні пріорітети та завдання економічної і соціальної політики.

Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. Згідно статті 3 Закону України „Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року в Україні встановлено 11 принципів побудови системи оподаткування [39]:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції. Оскільки стабілізація економіки України та її економічний ріст багато в чому визначаються станом та перспективами розвитку науки і техніки, рівнем впровадження їх у виробництво, то необхідно створити такі фінансові умови, за яких кожен субєкт підприємницької діяльності буде зацікавлений у швидкій реалізації науково-технічних досягнень. Це ставить до системи оподаткування певні вимоги, як от: орієнтація системи на зниження чи диференціацію ставок обовязкових платежів, забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, надання пільг, тощо.

Loading...

 
 

Цікаве