WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Облiк, аналiз i аудит розрахункiв з бюджетом - Дипломна робота

Згідно з вимогами Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" № 1766-ІІІ від 01.06.2000 року визначено розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2000р. у розмірі 96 гривень, а з 01.07.2000р. – 118 гривень. Надалі сума мінімальної заробітної плати знову ж таки піднімалась – з 01.01.2002р. до 140 гривень, а з 01.07.2002р. – 165 гривень.

До сказаного вище слід додати, що в ст.62 Конституції України зазначено, що "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом". Далі в ст.92 Конституції України зазначено, що "виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки та збори". Про це ж говориться і в ч.3 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991 року (з подальшими змінами і доповненнями), зокрема: "Ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування".

Звідси однозначно випливає, що розміри (ставки) податків в Україні можуть бути встановлені тільки Законом (або Декретом, як прирівняним до Закону нормативним актом), але ні в якому разі не іншими підзаконними нормативними актами.

Водночас на практиці діє саме підзаконний акт, що визначає базу оподаткування фізичних осіб. Це Указ Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставок прогресивного оподаткування доходів громадян" № 519/04 від 13.09. 1994 року із змінами та доповненнями, яким і передбачено 17 гривень в якості неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Автор стверджує, що даний Указ, будучи підзаконним актом, не може застосовуватись при визначенні розміру податку, оскільки він діє всупереч Конституції України і розширює базу оподаткування на 148 гривень (різниця між 165 і 17). Однак з таким твердженням не згідні працівники ДПА України, які при застосуванні бухгалтерами неоподатковуваного мінімуму, що дорівнює затвердженій мінімальній заробітні платі, встановлюють для підприємства штрафні санкції.

В даний час прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи обчислюють, користуючись цифровою шкалою ставок, яка пристосована до діючого неоподатковуваного мінімуму (табл. 2.11.).

Таблиця 2.11.

Діюча цифрова шкала ставок по прибутковому податку з громадян

Розмір місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах)

Ставки і розміри податку

До 17 грн. Включно

(1 неоподатковуваний мінімум)

Не оподатковується

Від 17 грн. До 85 грн.

(від 1 до 5 неоподатковуваного мінімуму)

10% від суми, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму

Від 86 грн. до 170 грн.

(від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)

6 грн. 80 коп. + 15% з суми, що перевищує дохід 85 грн.

Від 171 грн. до 1020 грн.

(від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)

19 грн. 55 коп. + 20% з суми, що перевищує дохід 170 грн.

Від 1021 грн. До 1700 грн.

(від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)

180 грн. 55 коп. + 30% з суми, що перевищує дохід 1020 грн.

Від 1701 грн. і вище

(більше 100 неоподатковуваних мінімумів)

393 грн. 55 коп. + 40% з суми, що перевищує дохід 1700 грн.

Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи, а також доходи громадян, що не мають постійного місця проживання в Україні, оподатковуються за ставкою 20%. Що ж стосується доходів, отриманих громадянами, засновниками і учасниками підприємств у вигляді дивідендів по акціях і в результаті розподілу прибутку (доходу) цих підприємств, то податок в даному випадку утримується в складі сукупного оподатковуваного річного доходу за ставкою 30%.

Окремим пунктом у ст.7 Декрету КМУ „Про прибутковий податок з громадян" виділене оподаткування авторських винагород, виплачуваних спадкоємцям повторно, тому що оподаткування цих сум здійснюється по подвоєній ставці з використанням прогресивної шкали, але не більше 70% від суми винагороди.

Характерно, що усі доходи, що виплачуються не за основним місцем роботи, оподатковуються без врахуванням неоподатковуваного мінімуму та інших пільг.

Нарахування, утримання і сплата в бюджет прибуткового податку здійснюється підприємствами всіх форм власності і фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють протягом року виплати доходів. Кожного місяця, але не пізніше строку отриманням зарплати за другу половину місяця, всі суб'єкти господарювання зобов'язані перерахувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Нараховані працівникам суми прибуткового податку забороняється сплачувати за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності.

У випадку несвоєчасного або неправильного утримання податку перерахунок його допускається не більше як за три роки з моменту встановлення неправильного факту оподаткування. Недотримані з робітника суми податку утримуються не більш ніж за три останні місяці рівними частками на протязі наступних трьох місяців. Зі звільнених працівників податки не утримуються. В цьому випадку донарахування суми податку здійснюється за рахунок коштів підприємства.

Якщо на підприємстві є працівники, які отримали дохід не за основним місцем роботи, то підприємство зобов'язане не пізніше 20 числа наступного місяця після виплати доходів повідомити податкові органи за місцем проживання працівника про суму нарахованих і виплачених доходів і суму утриманого податку (довідка ф – 2).

Усі громадяни, які протягом звітного року крім доходів за основним місцем роботи одержували інші доходи в грошовій і натуральній формах, по закінченні звітного року до 1 березня повинні подати в державну податкову інспекцію за місцем проживання декларацію із зазначенням суми сукупного доходу. Вищезгадані особи зобов'язані вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням своїх доходів за формою і порядком, встановленими ДПА України.

З метою спрощення системи оподаткування суб'єктів малого підприємства з 1999 року запроваджено єдиний податок (один податок замість кількох, передбачених законодавством). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність податків надається платникам).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємства:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність із створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності, в яких за рік середньо-облікова чисельність не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтв про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємства - фізичних осіб визначається місцевими Радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 10 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємства здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких визначено різні ставки єдиного податку, нею пред'являється одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, це не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати, працівниками, які перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку - 6% суми виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) без утримання акцизного збору у разі сплати ПДВ згідно із Законом України „Про податок на додану вартість"; або 10% суми виручки від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у розмірі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Loading...

 
 

Цікаве