WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Удосконалення прогнозування податкових надходжень - Дипломна робота

Удосконалення прогнозування податкових надходжень - Дипломна робота

4. Цілісності, логічності, стабільності, системности податкових відношень при формуванні прибутків бюджету податковими методами не досягнуто.

З позиції функціонального змісту визначення податкового механізму може бути сформульоване в такий спосіб. Податковий механізм - це комплекс трьох взаємодіючих фінансово-бюджетних сфер діяльності, регламентований особливими правовими нормами всього арсеналу законодавчих актів держави, що визначає встановлення, оцінку планових, фактично виконаних і прогнозних податкових зобов'язань суб'єктів податкових правовідносин (податкове планування), прийняття науково обгрунтованих заходів поточного втручання в хід виконання бюджетів країни як стимулюючого характеру (податкове регулювання) і санкційних заходів впливу при порушенні норм податкового законодавства (податковий контроль).

1.3. Зарубіжний досвід організації податкової служби.

Нині Україна перебуває на етапі реформування податкової системи держави. Верховна Рада України готує до розгляду проект Податкового кодексу України. Тому важливо не тільки ознайомитися з досвідом діяльності зарубіжних податкових органів, а, може, й запозичити кращі форми їхньої роботи.

Досить передовою є побудова податкового контролю у Франції. Досвід цієї країни цікавий ще й тим, що основи побудови податкової системи Франції запозичив наш найближчий сусід — Росія. Так, при підготовці обох частин російського Податкового кодексу за основу було взято французький Кодекс. Податок на додану вартість було запроваджено за зразком французької податкової системи. За повідомленнями російських засобів масової інформації, Росія і на сьогодні тісно співпрацює з фахівцями податкового відомства Франції.

Податковий контроль — одна з конституційних функцій держави. Він має підтримувати баланс між правами й обов'язками платників податків.

Доцільно відзначити одну з особливостей французької податкової системи: платник податків сам надає дані для визначення податкового платежу, при цьому 90 відсотків податкових надходжень сплачуються добровільно. Її основний принцип: будь-який платник податку є чесним. Цей принцип і покладено в основу розвитку податкової системи Франції.

На відміну від України, реформу не обмежено стислим періодом часу, а лише програмно визначено його проміжок: 5—10 років. Це викликано необхідністю прийняття зважених, економічно обгрунтованих рішень, оскільки основний напрям реформи — скорочення кількості податків та спрощення податкового законодавства. Реформа також передбачає спрощення податкових інструкцій та поетапну реорганізацію податкової служби. Тільки за останні три роки було скасовано ряд податків без запровадження нових. Це не призвело до суттєвого скорочення податкових надходжень загалом, що, на думку наших колег, є їх заслугою.

Водночас при такому підході до оподаткування Податковий кодекс Франції має необхідні методи і механізми для боротьби з ухиленням від оподаткування. Він є цілісним документом і в такому вигляді існує в небагатьох країнах. У Франції Кодекс щороку уточнюють при затвердженні Закону про бюджет. До нього додаються два томи роз'яснень (щорічні коментарі).

За оцінкою Головного податкового управління Франції, внаслідок ухилення від оподаткування бюджет щороку недоотримує від 15 до 25 відсотків річного збору. Так, на 2000 рік у бюджеті було заплановано 250 млрд. дол. США податкових надходжень, але фактично надійшло на 50 млрд. дол. США менше. У результаті застосування заходів податкового контролю значна частина недоотриманих надходжень відшкодовується. Тобто завдяки ефективності роботи податкового контролю вдається зібрати кошти, які без втручання податкової служби бюджет міг би втратити.

Проведення перевірок покладено на податкові центри. Працівники центру здійснюють два види податкового контролю: камеральний і з виїздом на місце перевірки. На своїх робочих місцях вони опрацьовують добровільно подані декларації. Цей контроль провадиться вибірково. Як правило, перевіряють близько 50 тис. декларацій на рік: 45 тис. — від юридичних осіб і 5 тис. — від фізичних. Інформація, що міститься в базі даних, порівнюється з декларацією і в разі виявлення розбіжностей уточнюється з платником податків. Якщо пояснення платника податків не задовольняють податковий орган, інспектор вправі вимагати здійснення доплати податків або звернутися до підрозділу аудиту для проведення детальнішого контролю.

Контроль з виїздом на місце зазвичай провадиться за наявності вагомих підстав для перевірки щодо приховування від оподаткування значних сум доходів. Перевірки в основному проводяться протягом трьох останніх років. Спеціальних норм щодо їх періодичності у Кодексі не передбачено, лише в окремих випадках дозволено проводити повторні перевірки одного й того ж періоду. Відбір платника для проведення перевірки здійснюється за багатьма критеріями, але в основу покладено аналіз ризику. По-перше, відбирають підприємства, які є потенційними порушниками, і по-друге, використовують повідомлення інформаторів.

Податкові перевірки з виїздом на місце жорстко регламентовано. Так, платника податків мають попередити про неї щонайменше за 8 днів. Без попередження перевірка може провадитися лише за наявності достовірної інформації щодо ухилення підприємства від сплати податків.

Термін проведення перевірки залежить від розміру підприємства: для малих — не більше трьох місяців, для великих — не встановлено. Під час перевірки інспектор повинен зустрітися з керівництвом підприємства, отримати доступ до бухгалтерських документів. Після її завершення платнику надаються відповідні рекомендації щодо усунення виявлених порушень, які потребують відповідних дій з його боку: протягом З0 днів подати свої зауваження, з урахуванням яких приймається остаточне рішення. У разі незгоди з рішенням платник може звернутися до керівництва податкового органу, а у разі незадоволення його вимог — до суду.

Відносини між податковим органом і платником податків будуються у формі обміну думками: кожна сторона доводить свою правоту. Податковий орган зобов'язаний надати письмову відповідь на запити платника податків, які він може використати для свого захисту. Статистика контролю свідчить, що в дев'яти Із десяти випадків подані декларації — неправильні. У результаті податкові органи застосовують різні штрафні санкції. За несвоєчасне подання декларації стягуються 9 відсотків на рік від суми податку, своєчасно не сплаченої з цієї причини. При виявленні навмисних дій щодо ухилення від оподаткування при наданні неправильних бухгалтерських даних штраф може сягати від 40 до 80 відсотків від суми податку. Якщо платник регулярно не виконує своїх обов'язків, то податки можуть стягуватися в безспірному порядку з його рахунків.

Розмір штрафів залежить від того, були дії платника податків навмисними чи ні. У разі простих помилок, типу арифметичних, покарання не такі суворі. Наприклад, при донарахуванні платежів застосовуються адміністративні покарання. У разі виявлення "вишуканих" способів ухилення від оподаткування та інших серйозних порушень податковий орган застосовує значні фінансові санкції і навіть може виходити з пропозиціями про кримінальне переслідування.

Слід зазначити, що кримінальне покарання у Франції має символічний характер. Проте, за висловлюваннями керівництва податкової служби, останнім часом вони змушені застосовувати його все частіше. На відміну від українського законодавства, звинувачення в ухиленні від сплати податків пред'являють лише керівникові підприємства.

Цікавим у французькій системі оподаткування є те, що у разі переплати податків відповідна різниця повертається з відсотками. Як правило, при виявленні переплати повернення коштів провадиться відразу.

Сплата податку у зв'язку зі значними покупками нині у Франції використовується досить рідко. Хоча в Податковому кодексі є відповідні таблиці, що дають змогу розрахувати очікуваний дохід платника залежно від рівня його життя. Наприклад, якщо громадянин має будинок певної кадастрової вартості, то його дохід приблизно визначається як п'ятикратна сума річної орендної плати при здаванні будинку в найми.

Якщо платник має хатнього робітника, то вважається, що дохід платника становить не менш як 23 тис. франків. на рік. При придбанні нового автомобіля дохід становить приблизно 75 відсотків від вартості автомобіля тощо. Якщо платник має і будинок, і хатнього робітника та придбав автомобіль, відповідні суми складаються.

Таким чином, податкові органи самі встановлюють приблизну суму доходів особи лише в тому разі, якщо вона не подала декларації. Втім цей спосіб, за оцінкою французьких фахівців, є не завжди ефективним, оскільки досить часто майно реєструється на підставних осіб.

Ухиленню від сплати податків сприяє створення офшорних зон, переказу прибутків за кордон. Вони створювалися метрополіями переважно з політичних міркувань і сьогодні існують тільки завдяки політичній волі держав, "державному егоїзму". Будь-який переказ грошей до таких зон повинен оподатковуватися у джерела доходів, оскільки, як правило, суть справи — у "відмиванні" коштів. Таке положення закладено до Податкового кодексу Франції на тій підставі, що фінансово-економічні відносини із зонами не вилучено із загального режиму оподаткування в країнах ЄС, хоча необхідність такого положення була схвалена всіма членами ЄС, крім Великобританії.

Loading...

 
 

Цікаве