WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теоретичні засади місцевого оподаткування в Україні - Дипломна робота

Теоретичні засади місцевого оподаткування в Україні - Дипломна робота

У США запроваджено такі місцеві податки , як податок з продажу , місцевий прибутковий податок, податки на прибуток корпорацій , на спадок, майновий податок.

При формуванні податкової системи України необхідно дотримуватись таких принципів:

  • соціальної справедливості

  • рівнонапруженості

  • економічної ефективності

  • стабільності

  • гнучкості.

Справедливою вважається та податкова система, за якої податки, що сплачують платники, відповідають користі, яку вони одержують від послуг держави, що , в свою чергу, залежить від структури державних витрат. Цей принцип лежить в основі теорії побудови податкових ставок, обгрунтування величини податку на одиницю оподаткування.

Рівнонапруженість передбачає встановлення для всіх платників зобов'язань перед бюджетом згідно з їхніми можливостями та результатами діяльності.

Економічно ефективні податки виступають у ролі фінансового регулятора і мають сприяти економічному зростанню. Крім того, характеризують швидкість, своєчасність, повноту стягнення податків, неможливість ухилення від сплати тощо.

Стабільність передбачає зміну податкової системи еволюційним шляхом, щоб запобігти неврівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємства.

Внесення поступових змін до системи оподаткування має відповідати змісту змін економічної ситуації, що характеризує її гнучкість.

При формуванні податкової системи необхідно врахувати те, що це механізм впливу на підприємство тривалої дії, який швидко не дає позитивних результатів. Тому бажано мати таку систему оподаткування, яка б не змінювалася протягом багатьох років.

Необхідно передбачити постійні (тверді, у вигляді абсолютної суми на одиницю оподаткування) та змінні податкові ставки. Змінні податкові ставки встановлюються у вигляді процента від одиниці оподаткування. Процентні ставки, в свою чергу, мають бути пропорційними і прогресивними.

При формуванні податкової системи доцільно врахувати також наступні пропозиції.

Податки повинні встановлюватися диференційовано з врахуванням галузей народного господарства. Необхідно встановити ставки податків окремо для підприємств видобувної промисловості, машинобудування, легкої та харчової промисловості, сільського господарства.

Залежно від форм власності встановити окремі ставки податків для державних та приватних підприємств. Для підприємств малого бізнесу мають бути встановлені пільгові ставки податків.

Основним податком для промислових, транспортних та будівельних підпримств має бути податок на прибуток. Ставки цього податку не повинні перевищувати 30 %. Для підприємств харчової, легкої промисловості та малого бізнесу податкова ставка має бути значно меншою. Для новоутворених підприємств встановити пільгову, на два роки ставку, в два рази меншу, порівняно із звичайною ставкою оподаткування.

В сільському господарстві запровадити один податок на землю , відмовившись від інших податків і зборів.

Відрахування в державні цільові фонди встановити у вигляді абсолютної суми за постійними ставками відрахувань, що діяли б протягом 5- ти років. Значно зменшити абсолютну суму цих відрахувань, які складають в сучасних умовах понад 50 відсотків фонду заробітної плати, або зовсім їх відмінити.

Значного реформування потребує система місцевих податків і зборів. Тут пропонуються наступні заходи:

  • З метою економічної зацікавленості місцевих органів самоврядування у розвитку і зміцненні своєї фінансової бази слід законодавчо встановити, щоб місцеві податки і збори, введені за їх ініціативою, не включались у дохідну базу при визначенні нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у бюджети місцевих рад народних депутатів. Можна погодитись навідь з тим, щоб Верховна Рада України мала право на впровадження трьох-чотирьох місцевих податків, а решта належала тільки місцевим органам самоврядування- від їх впровадження до використання отриманих коштів;

  • З метою попередження від посягань вищестоячих представницьких і виконавчих структур на економічну самостійність органів місцевого самоврядування слід було б розглянути питання про можливість залучення коштів від впровадження місцевих податків і зборів, а також їх використання в умовах раніше існуючого самооподаткування населення в сільській місцевості, тобто щоб сума місцевих податків і зборів не була джерелом доходів бюджету;

  • Назріла необхідність замість нині діючого Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" прийняття Закону України "Про місцеві податки і збори". Тут же передбачити, щоб оновлений і розширений перелік податків не обмежував податкову ініціативу органів місцевого самоврядування. В тому випадку коли на відповідній території місцевий орган самоврядування вважає можливим і доцільним впровадити якийсь вид місцевих податків і зборів, непередбачених переліком, то цю ініціативу він міг би здійснити, але з попередньою реєстрацією цього виду податку в Міністерстві Фінансів України чи облдержадміністрації.

    Доцільно щоб такий Закон визначав що потрібно зробити в центрі з метою "розв'язання " рук місцевим органам самоврядування по розвитку своєї бази фінансування, а також визначав їх функції як по впровадженню місцевих податків і зборів, так і по забезпеченню їх нарахування і стягнення.

    Слід визнати правомірним і ефективним надання права введення окремих видів місцевих податків і зборів, які мають характерну особливість, специфічну для конкретної адміністративної території, чи одинакові по методиці і об'єктах оподаткування.

    Частково зараз таке право надано облдержадміністраціям на введення збору на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Можна було б цьому рівню управління передати право на введення зборів за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, кіно- і телезйомок, транзитного збору (вивіз з території області продукції для зовнішніх споживачів), податку на майно підприємства і нерухоме майно громадян, податок на інвестиції та інші. Аналогічно можна було б надати права райдержадміністраціям по введенню податку з продажу імпортних товарів, збору за використання місцевої символіки, податку з реклами, та інші.

    Таке розширення прав регіональних органів управління буде запобігати подвійному оподаткуванню, а також спростить і зменшить роботу по підготовці відповідних документів по введенню, нарахуванню, стягненню і обліку місцевих податків і зборів, оскільки вони будуть розроблятись, узгоджуватись і прийматись структурними підрозділами виконавчих і представницьких органів більш високого рівня і діятимуть зразу на всій території області, району.

  • Перевага по введенню місцевих податків і зборів повинна належати місцевим органам самоврядування. Однак, як показує практика, виконання всього комплексу робіт неможлива без спеціальної і активної участі в цій роботі фінансових і податкових органів, так як органи самоврядування в цьому плані не готові як професійно, так і фізично.

    Слід визнати, що через велике завантаження місцеві податкові органи не в змозі приділяти всесторонню і постійну увагу місцевим податкам і зборам. В зв'язку з цим було доцільно ввести в штат місцевих органів самоврядування працівників муніципальної податкової служби з утриманням їх за рахунок поступлень сум місцевих податків і зборів, підпорядкувавши їх державним податковим інспекціям;

  • В законодавчому акті крім загальнодемократичних підходів до фінансово- податкової політики, а також напрямків її реалізації, повинні бути розкриті питання податкового навантаження і його регулювання, розмежування фінансово-бюджетних і податкових органів, визначені статус, повноваження, напрями скоординованої діяльності і відповідальності фінансових, податкових, митних, банківських і інших органів і служб фінансової системи в проведенні фінансової і податкової політики, в тому числі по місцевих податках і зборах. В тому ж документі повинні знайти своє місце питання по розвитку фінансової культури і етики, всесторонньої відповідальності суб'єктів, які приймають участь в процесі впровадження в життя фінансової і податкової політики.

    Держава і місцеві бюджети продовжують відчувати "фінансовий голод". Тому удосконалювати систему і методи впливу місцевих органів влади на діяльність суб'єктів своїх територій- значить "розв'язати їм руки" в пошуках джерел поповнення своєї фінансової бази.

    ВИСНОВКИ

    Місцеві податки і збори- складова частина податкової системи України. Їх не можна розглядати в розриві з проблемами, які існують в системі оподаткування та ролі в забезпеченні фінансової бази регіонів. З урахуванням цього і зроблено спробу висвітлити в даній роботі суть, розвиток і роль цих податків та їх значення у загальному розвитку регіонів. Значну увагу в роботі приділено недосконалості податкової системи, необхідності і напрямкам удосконалення та перспективам місцевого оподаткування в умовах встановлення фінансової незалежності регіонів.

    Нині місцеві податки і збори в Україні практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції, оскільки місцеві ради, насамперед наймасовіші- сільські і селищні,- що становлять 91% від загальної кількості місцевих рад, не мають жодного більш-менш серйозного об'єкта оподаткування.

  • Loading...

     
     

    Цікаве